Рішення № 21661592, 22.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/49422.02.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс», м. Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест», м. Київ

про: стягнення 179 069,62 грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1(за довіреністю №б/н від 05.01.2012р.);

представника Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю № б/н від 17.01.2012р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Литанатс», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест», м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 179069, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 25.01.12р.

24.01.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням представника Відповідача.

25.01.2012р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 136200,00 грн., 3% річних у розмірі 2871,89 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 5000,00 грн. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи копію виписки з банківського рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 15.02.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов з доказами направлення Позивачу, відповідно до якого, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.02.2012р. було оголошено перерву до 22.02.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.02.2012р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 126200,00 грн., 3% річних у розмірі 2871,89 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 5000,00 грн. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи копію банківської виписки.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

22.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи у звязку з розглядом Господарським судом справи № 5011-6/1656-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»про визнання недійсним правочину. Крім того, Відповідач надав для залучення до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду України про порушення провадження у справі № 5011-6/1656-2012 від 14.02.2012р.

22.02.2012р. від Позивача надійшла заява щодо забезпечення позову з оригіналом платіжного доручення № 79 від 21.02.2012 р. про сплату судового збору.

22.02.2012р. від Позивача надійшли письмові заперечення на клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.02.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити клопотання про забезпечення позову, заперечив проти зупинення провадження у справі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 22.02.2012р. заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволені клопотання Позивача про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Листом від 17.06.2011р. Відповідач звернувся до Позивача із замовленням на відпуск 20000,00 кг. арахісу (Індія 40/50болд) згідно рахунка фактури та накладних із гарантією оплати на протязі 15 календарних днів.

Позивачем було поставлено Відповідачу товар 17.06.2011р на суму 301200, 00 грн. на підставі товарно-транспортної накладної № Р524 та видаткової накладної № 524, які міститься в матеріалах справи.

Позивачем частково було оплачено товар, всього на загальну суму 175000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

20.10.2011р. на адресу Відповідача Позивачем було надіслано претензію № 29 від 18.10.2011р. щодо сплати заборгованості, проте відповіді не отримав, у звязку з чим, Позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що між сторонами не було укладено письмового договору купівлі-продажу та не були обумовлені його істотні умови.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобовязання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а Відповідач прийняти та оплатити товар.

Листом від 17.06.2011р. Відповідач звернувся до Позивача із замовленням на відпуск 20000,00 кг. арахісу (Індія 40/50болд) згідно рахунка фактури та накладних із гарантією оплати на протязі 15 календарних днів.

Позивачем було поставлено Відповідачу товар 17.06.2011р на суму 301200, 00 грн. на підставі товарно-транспортної накладної № Р524 та видаткової накладної № 524, які міститься в матеріалах справи.

Позивачем частково було оплачено товар, всього на загальну суму 175000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобовязання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня предявлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія № 29 від 18.10.2011р. яка була надіслана 20.10.2011р.,є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи часткову оплату Відповідачем поставленого товару, на загальну суму 175000,00 грн. та відповідне зменшення Позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 126200,00 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 126 200,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 19.12.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 2 871, 89 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення до 19.12.2011р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 5000,00 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 372,40 грн.

Крім того, суд відмовляє у клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на банківські рахунки Відповідача, а саме: р/р 26004011001596 в ПАТ «БТА Банк», МФО: 321723, р/р 26000010003523 в ПАТ «Унікредит Банк», МФО: 300744, р/р 2600550562 в АППБ «Аваль», МФО: 380805 з огляду на таке:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обовязковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Розяснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, Відповідач може вільно розпоряджатися належним йому майном або грошовими коштами, що у будь-який час має можливість відчужити майно або витратити власні грошові кошти, що призведе до утруднення або неможливість виконання рішення суду у майбутньому.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту.

За результатами розгляду вказаної заяви суд не встановив, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду з огляду на заявлені позовні вимоги.

Таким чином, суд відхиляє клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З поданого клопотання та копії ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2012р. № 5011-6/1656-2012 не вбачається що недійсним за даним позовом визнається саме правочин, що є предметом розгляду у справі № 55/494., а отже й відсутні підстави визначені ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»(код ЄДРПОУ 31862590), м. Київ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест»(код ЄДРПОУ 34047146), м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»(код ЄДРПОУ 31862590), м.Київ суму основної заборгованості у розмірі 126 200,00 грн., 3% річних 2 871, 89 грн., інфляційні нарахування у розмірі 372,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест»(код ЄДРПОУ 34047146), м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»(код ЄДРПОУ 31862590), м.Київ витрати по сплаті судового збору в сумі 2 588,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27.02.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева