Рішення № 21661469, 23.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/389-201223.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Альфа -Доместік Сервіс”

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “Ройланс-Україна”

Простягнення 76 800,00 грн. збитків

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 01.02.2012 року); ОСОБА_2. (директор, рішення №1 від 18.10.2004 р.)

Від відповідача ОСОБА_3. (дов. № 39 від 11.10.2011 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23 лютого 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа -Доместік Сервіс” (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройланс-Україна” (далі по тексту - відповідач) про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 38 400,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобовязання в частині оплати позивачу грошових коштів, за Договором № Р 48 від 01.12.2007 р., який позивач вважає пролонгованим і діючим до 01.12.2011 р., що призвело до виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 76800,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року (суддя Літвінова М.Є.) по справі № 35/39 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року (судді: Калатай Н.Ф.- головуючий, Баранець О.М., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 35/39 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа -Доместік Сервіс” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду у справі скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа -Доместік Сервіс”.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року у справі 35/39 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа -Доместік Сервіс” задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 35/39 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.01.2012 р. за № 04-1/213 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 35/39 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року справу прийнято до провадження, присвоєно справі № 5011-9/389-2012, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.

У судовому засіданні 02.02.2012 року представником позивача подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 111560,44 грн. за період з 01.12.2010 року по 01.12.2011 року згідно договору № Р48 від 01.12.2007 року.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви, поданої в судовому засіданні 02.02.2012 року.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 06.01.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі.

Представником відповідача у судовому засіданні 02.02.2012 року надано усні пояснення та заперечення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 02.02.2012 року оголошено перерву в судовому засіданні до 23.02.2012 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень та доказів по справі, про що сторони повідомлено під розписку.

23.02.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано пояснення по справі. Представником відповідача надано усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 23.02.2012 року представником позивача надано усні заперечення на пояснення відповідача.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа Доместік Сервіс” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ройланс Україна"( замовник) було укладено Договір № Р48 на комплексне прибирання приміщень (надалі по тексту - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, виконавець бере на себе зобовязання по виконанню комплексу робіт по прибиранню приміщень та прилеглої території офісної будівлі замовника, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, а відповідач зобовязується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, повний перелік та обєм робіт, а також строковість їх виконання визначена у Додатку № 1 до даного договору, який є його невідємною частиною.

Відповідно до п. 2.6. Договору, у кінці місяця, в якому були виконані роботи, виконавець надає замовнику до 3-го числа наступного місяця Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.7. Договору визначено, що при відсутності зауважень до виконаної роботи, відповідач, протягом 2-х банківських днів передає позивачу підписаний зі своєї сторони Акт приймання-передачі виконаних робіт за місяць.

Згідно з п. 4.1. Договору, із змінами, внесеними додатковою угодою № 8 від 01.07.2008 року, загальна вартість робіт за місяць по Договору становить 19 200,00 грн.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання, тобто з 01.12.2007р. та діє до 01.12.2010 р. (п. 5.1. Договору).

Окрім того, у відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання даного Договору за два місяці до спливу строку його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на один рік.

Пунктом 5.3 договору передбачено умови, за яких дію договору може бути припинено достроково, в тому числі і у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 5.5 договору, повідомлення про бажання розірвати даний договір в односторонньому порядку повинно бути зроблено однією зі сторін в письмовому вигляді за два місяці до передбачуваного терміну розірвання даного договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що крім відповідача за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56 знаходяться інші підприємства, які перебувають з відповідачем у договірних відносинах, зокрема ПАТ “Енергобанк”.

01 грудня 2010 року працівниками охорони ПАТ “Енергобанк” не було допущено працівників позивача до виконання робіт, згідно Договору, а тому, того ж дня позивачем було направлено лист № 1/01 на імя керівника відповідача з проханням пояснити причини не допуску працівників позивача на обєкт для виконання умов Договору на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007 р. Аналогічний лист (претензію вих. № 03/01) було направлено позивачем 03.12.2010 р. на адресу відповідача.

За твердженням позивача, 02.12.2010 року останній отримав лист від відповідача № 80-01 від 02.12.2010 р., в якому повідомлялось про те, що останній, в звязку із закінченням з 01.12.2010р. дії Договору не вважає необхідним його продовжувати та просить звільнити приміщення.

Позивач стверджує, що Договір на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007р. є пролонгованим на один рік починаючи з 01.12.2010р. та таким, що продовжує свою дію, а дії відповідача такими, що грубо порушують права позивача та умови Договору, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків - упущеної вигоди у розмірі 111 560,44 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, стверджуючи, що позивачу надсилались лист № 80-01 від 02.12.2012 року з актом звірки розрахунків, лист № 81-01 від 02.12.2011 року із посиланням на закінчення з 01.12.2010 року дії Договору № Р48 на комплексне прибирання приміщень від 01.12.2007 року, тобто позивач був обізнаний про закінчення дії Договору, але в порушення ч. 4 ст. 633 Цивільного Кодексу України не вживав ніяких заходів для одержання доходів.

Окрім цього, відповідач заперечує щодо наданого розрахунку недотриманих прибутків за період з 01.12.2010 року по 01.12.2011 року на суму 111 560,44 грн., оскільки, на думку відповідача, позивач не надав в якості доказів жодної відомості про виплату заробітної плати працівникам саме в цей період. Також, відповідач вважає, що не можуть бути належними доказами видаткові накладні, надані позивачем суду, на загальну суму 2 690,73 грн., оскільки позивачем не надано доказів, що саме ці товари застосовувались при наданні послуг відповідачу і саме така сума витрат була у попередніх місяцях.

Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 27.12.2011 року у справі 35/39 , які є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи у відповідності до ст. 111-12 ГПК України, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом договору укладеного сторонами за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, а отже правовідносини мають регулюватися нормами глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання, тобто з 01.12.2007 р. та діє до 01.12.2010 р.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання даного Договору за два місяці до спливу строку його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на один рік.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 року у справі 35/39, встановлено, що строк дії договору № Р48 на комплексне прибирання приміщень від 01.12.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа Доместік Сервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ройланс Україна”, не закінчився, а в силу п. 5.2. Договору був продовжений до 01.12.2011 року і даний факт не потребує додаткового дослідження при новому розгляді справи, оскільки вказівки Вищого господарського суду України щодо розгляду даної справи є обов'язковими при новому розгляді справи по суті.

Враховуючи все вищезазначене та обставини, встановлені постановою Вищого господарського суду України 27.12.2011 року у справі 35/39 щодо продовження строку дії спірного Договору, суд приходить до висновку, що сторони продовжили строк дії Договору до 01.12.2011 року, а відтак, дії відповідача відносно відмови у допуску працівників позивача до приміщень для здійснення прибирання є порушенням умов договору.

Проте, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що такі дії відповідача щодо недопущення його до приміщення для його прибирання є порушенням зобов'язання за період з 01.12.2010 року по 01.12.2011 року, з огляду на наступне.

Пролонгований договір про надання послуг, укладений між сторонами є підставою існування між ними певних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право на односторонню відмову від договору про надання послуг встановлено законом, зокрема ст. 907 ЦК України.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Пунктом 5.5. Договору, укладеного між сторонами, встановлено порядок розірвання договору про надання послуг, а саме зазначено, що повідомлення про бажання розірвати даний Договір в односторонньому порядку повинно бути зроблено однією із сторін в письмовому вигляді за два місяці до певного строку припинення даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, що встановлено і постановою Вищого господарського суду України по даній справі, відповідач надіслав позивачу лист № 80-01 від 02.12.2012 року з актом звірки розрахунків та лист № 81-01 від 02.12.2011 року із посиланням на закінчення з 01.12.2010 року дії Договору № Р48 на комплексне прибирання приміщень від 01.12.2007 року, тобто, суд вважає, що відповідач чітко повідомив позивача у справі про небажання отримувати його послуги та про те, що відповідач вважає розірваним Договір про надання послуг з 01.12.2012 року.

Твердження відповідача про те, що договір є розірваним з 01.12.2012 року, як вже було встановлено судами, було помилковим, однак це не змінює волі відповідача як замовника відмовитись від послуг виконавця в будь-який час та не впливає на встановлене законом право на таку відмову.

Як випливає зі змісту ст. 907 ЦК України, одностороння відмова від договору можлива у будь-який час - як до початку надання послуги, так і в процесі її надання до завершення відповідних дій.

Разом з тим, при односторонній відмові від договору, відповідач повинен був дотримуватись встановленого договором порядку щодо розірвання договору та повідомити про таке розірвання за два місяці до моменту припинення дії договору. Однак, відповідач такий порядок не дотримав, а отже договір, враховуючи дату повідомлення про розірвання 02-03.12.2010 року мав бути розірваний з 02.02.2011 року.

Якщо сторони в договорі передбачили можливість одностороннього розірвання, але не погодили наслідки, єдиною умовою одностороннього розірвання договору за ініціативою замовника є відшкодування виконавцеві фактично понесених витрат.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови Договору, суд приходить до висновку, що відповідач мав право на односторонню відмову від договору про надання послуг і після його пролонгації на 2011 рік, однак ним не було дотримано порядок щодо відмови за два місяці з моменту розірвання договору, а отже договір мав бути припинений через два місяці з моменту відмови замовника від договору про надання послуг, тобто з 02.02.2011 року, а тому підстави для відшкодування відповідачем збитків (упущеної вигоди) з березня 2011 року відсутні.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Незалежно від того, передбачене це право договором чи спеціальною нормою, воно має загальний характер. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною - вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.

Підставами цивільно-правової відповідальності є:

протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);

наявність майнової та (або) моральної шкоди;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою;

вина особи, яка заподіяла шкоду.

Цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною поведінкою визнається така поведінка, яка порушує приписи правової норми, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки (зокрема протиправна дія або бездіяльність особи).

Аналогічні норми наведені також у статті 224 ГК України. Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вказано Вищим господарським судом України в постанові від 27.12.2011 року у даній справі, суди дійшли до вірного висновку, що оскільки матеріали справи свідчать про продовження дії договору до 01.12.2011 року, то дії відповідача з відмови у допуску працівників позивача до приміщень 01.12.2010 для здійснення прибирання є неправомірними (встановлено факт протиправної поведінки), що потягло за собою як наслідок неможливість виконати позивачем договірні зобов'язання у вигляді надання послуги, за яку отримати обумовлену договором винагороду.

За таких обставин, суд вважає таким, що не потребує доказування факт протиправності поведінки відповідача, його вини у такій поведінці, наявності майнової шкоди у позивача, а також наявності причинного зв'язку між діями відповідача та наявністю збитку у позивача.

При цьому, суд зазначає, що при новому розгляді справи позивачем вірно (з урахуванням викладеного у постанові Вищого господарського суду України у даній справі) визначено суму саме недоотриманого доходу на місяць (упущеної вигоди), який вираховується з очікуваної плати за надані послуги, обумовленої договором, у розмірі 19200,00 грн. за мінусом необхідних витрат позивача, які він має понести для надання даної послуги.

Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги розрахунок недотриманого позивачем доходу з 01.12.2010 року по 01.12.2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Доместік Сервіс” згідно Договору № Р48 від 01.12.2007 року, наданих позивачем, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають збитки у розмірі 19 118,14 грн. за період з 01.12.2010 року по 02.02.2011 року, оскільки, з 02.02.2011 року Договір було припинено, в зв'язку з односторонньою відмовою відповідача як замовника від договору та небажанням отримувати послуги позивача на підставі норм ст. 907 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи викладене позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення, поданої в процесі нового розгляду справи, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплачені при первісному поданні позову та судовий збір, яким оплачено заяву про збільшення позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройланс-Україна” (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 33835113, р/р 260003308101 в АБ "Енергобанк" МФО 300272, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Доместік Сервіс” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/пр. № 43, код ЄДРПОУ 33151169, р/р 260010130859 у АТ "Сбербанк Росії" в м. Києві, МФО 32062) 19 118 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 14 коп. збитків, 131 (сто тридцять одну) грн. 61 коп. державного мита та 40 (сорок) грн. 44 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 75 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 28.02.2012 року