Рішення № 21661234, 09.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/2209.02.12 За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 47913,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2. представник за довіреністю № 11 від 24.01.12.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП -157 від 01.04.11. в розмірі 47913,80 грн., а саме:

-сума основного боргу 45276,00 грн.;

-пеня - 2637, 80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті коштів за наданні послуги, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.11. порушено провадження у справі № 30/22, розгляд справи було призначено на 26.01.12. о 10-00.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.12. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.11. про порушення провадження у справі № 30/22 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 09.02.12. о 14-30.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання 09.02.12. повторно не зявився, вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 26.12.11. та від 26.01.12 у справі № 30/22 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий Інформаційний лист відправляє до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЖ № НОМЕР_1 від 02.02.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/22.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.11. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»(Сторона-1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-2) укладено Договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-157 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Сторона-1 надає Стороні-2 право на експлуатацію 66 (шістдесяти шести) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 - 29 машиномісць; Святошинський р-н, АДРЕСА_2 - 37 машиномісць (падалі «Об'єкт»), який розташований в межах третьої територіальної зони паркування м. Києва, що визначено рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385.

01.04.11. був укладений Додаток 1 до договору № ДНП-157, відповідно до якого сторони погодили плату за експлуатацію 66 (шістдесяти шести) фіксованих місць для нічного паркування автотранспортних засобів відповідно до специфікації.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що об'єкт передається в експлуатацію з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування.

На виконання п. 1.2. договору сторонами було підписано два акти приймання-передачі місць для паркування автотранспортних засобів за Договором № ДНП-157 від 01.04.11.

Пункту 3.1. договору визначено, що на момент укладання Договору тариф на послуги з паркування в третій територіальній зоні паркування плата за одну ніч паркування (з 22.00 до 06.00] за 1 (один) автомобіль становить 11,00 (одинадцять гри. 00 коті.) гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 1, 83 (одна три. 83 коп.)

Згідно п. 3.3. Договору визначено, що сума плати за нічне паркування 1 (одного) автомобіля розподіляється між Сторонами наступним чином:

- Сторона-2 перераховує Стороні-1 у якості оплати послуг Сторони-1 за цим Договором 7,00 гри. (сім грн. 00 коп.), що включає збір за місця паркування транспортних засобів в місті Києві та ПДВ.

- сума в розмірі 4.00 грн. (чотири грн. 00 коп.) залишається в розпорядженні Сторони-2 у якості оплати послуг Сторони-2 за цим Договором, в тому числі для покриття видатків щодо облаштування та утримання Об'єкту, що підтверджуються Актом наданих Стороною-2 послуг на підставі калькуляції.

Відповідно п. 3.7 Договору розрахунок між Сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (Додаток № 1 до даного Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 45276,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обовязку по перерахуванню на користь позивача плати за наданні послуги за період з 01.05.11. по 06.08.11. за Договором не виконав, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 45276,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 45276,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.4 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2637,80 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної п.3.3. Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано пеню на суму заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2637,80 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6, код ЄДРПОУ 35210739) 45 276 ( сорок пять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 80 коп. пені, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 16.02.12.