Рішення № 21661202, 26.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/8926.05.11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»

до Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 399877,12 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. за дов. №01/153 від 17.05.2010 р.

від відповідача ОСОБА_2 предст. за дов. № 814/0/2-11 від 04.02.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київоздоббуд»(далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(далі відповідач) про стягнення 399877,12 грн., заборгованість за договором № 52 на будівництво дитячого дошкільного закладу на вул. Народного Ополчення, 9а в м. Києві від 31.10.2008 р. (далі договір №52 від 31.10.2008 р.) в розмірі 337972,08 грн., інфляційних нарахувань 25075,35 грн., трьох відсотків річних в розмірі 9555,81 грн. та пені в розмірі 27273,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі своїх зобовязань по оплаті виконаних робіт за договором № 52 від 31.10.2008 р. у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. порушено провадження у справі № 8/89, розгляд справи призначено на 07.03.2011 р., зобовязано сторін виконати певні дії.

В судове засідання, призначене на 07.03.2011 р., представники сторін не зявилися, вимоги ухвали не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. У звязку з зазначеним розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судове засідання призначене на 21.04.2011 р. не зявився.

Представник відповідача 21.04.2011 р. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та надав суду докази на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №52 від 31.10.2008 р. та договором №23-еф від 04.01.1999 р. у сумі 337972,08 грн.

29.04.2011р. керуючись ст. 22 ГПК України, позивачем, до початку розгляду спору по суті, було подано через канцелярію суду заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом.

Відповідно заяви про зміну предмету позову, позивач просить правочин про одностороннє зарахування відповідачем суми в розмірі 337972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 р. в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 р. визнати недійсним в частині зарахування 214294,28 грн. та стягнути з відповідача 264603,91 грн., з яких 214294,28 грн. становить заборгованість за договором підряду № 52 від 31.10.2008 р., 24685,32 грн. інфляційних нарахувань, 8331,06 грн. три відсотки річних та 17293,25 грн. пені за прострочення виконання зобовязання.

Позовні вимог в частині визнання правочину про одностороннє зарахування вимог обґрунтовані тим, що даний правочин суперечить вимогам ч. 2 ст. 602 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності щодо вимог відповідача про сплату позивачем 264603,91 грн. за договором №23-еф від 04.01.1999 р. сплив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов відповідач зазначав про те, що його заборгованість перед позивачем по договору № 52 від 31.10.2008 у розмірі 337972,08 грн. є погашеною 02.08.2010 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, про що відповідач надіслав позивачу акт звірки взаємних розрахунків по договору №23-еф від 04.01.1999р. та акт звірки взаєморозрахунків по договору №52 від 31.10.2008 р. Відповідач вважає, що при здійсненні зарахування зустрічних позовних вимог не було дотримано норм чинного законодавств, оскільки перебіг строку позовної давності по зобовязаннях позивача за договором №23-еф від 04.01.1999 р. був перерваний у відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) шляхом підтвердження позивачем своєї заборгованості під час підписання протоколу № 192 зарахування зустрічних вимог від 28.07.2008 р.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обовязками, передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Київоздоббуд»(надалі підрядник, позивач) та Акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд»(надалі генпідрядник, відповідач) був укладений договір №52 на будівництво дитячого дошкільного закладу на вул. Народного Ополчення, 9а в м. Києві (далі договір №52 від 31.10.2008), відповідно до п. 1.1 якого генпідрядник доручає, підрядник приймає на себе зобовязання згідно проведеного тендеру виконати будівельно-монтажні роботи, повязані з будівництвом дитячого дошкільного закладу на вул. Народного Ополчення, 9а в м. Києві (далі обєкт) в межах виділених капіталовкладень та здати обєкт в експлуатацію, а генпідрядник прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. договору №52 від 31.10.2008 вартість будівельно-монтажних робіт, повязаних з будівництвом обєкта, за цим договором визначена динамічною договірною ціною та становить 18030373,20 грн.

Відповідно до п.6.1 договору №52 від 31.10.2008 розрахунки за виконані роботи на обєкті здійснюються шляхом авансування на придбання і постачання матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт в розмірі не більше 30% загальної вартості робіт та проміжних платежів за фактично виконані роботи.

Пунктом 6.2 договору №52 від 31.10.2008 визначено, що підрядник не пізніше 2+6 числа звітного місяця, передає уповноваженому представнику генпідрядника акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідку про вартість (форма КБ-3). акт приймання виконаних робіт складається підрядником згідно з ДБН Д.1.1-1-2000, з урахуванням змін та доповнень. Генпідрядник протягом трьох днів із моменту отримання актів форми КБ-2В, КБ-3 підписує, або з письмовими зауваженнями повертає їх підряднику.

Згідно з 6.4. договору №52 від 31.10.2008 оплата виконаних та прийнятих генпідрядником робіт здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, в разі отримання коштів від замовника, з урахуванням авансових платежів.

У жовтні 2009 р. та грудні 2009 р., позивачем було виконано роботи на об'єкті на загальну суму 1413999,60 грн., що підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2009 р. та грудень 2009 р., довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2009 р. та грудень 2009 р., які підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені печатками.

Станом на 30.06.1010 р. відповідач здійснив фінансування виконаних робіт у сумі 430215,02 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін. Крім того, 28.09.2010 р. в рахунок погашення заборгованості відповідачем було перераховано на рахунок позивача 92242,94 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку.

Проте, відповідачем так і не були виконані зобовязання за договором №52 від 31.10.2008 у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі становить 337972,08 грн.

Відповідач підтвердив факти виконання позивачем протягом жовтня та грудня 2009 р. робіт на суму 1413999,60 грн. та наявності у нього станом на 30.06.1010 р. заборгованості у розмірі 337972,08 грн.

Про те, відповідач зазначав, що його заборгованість перед позивачем по договору № 52 від 31.10.2008 р. у розмірі 337972,08 грн. є погашеною 02.08.2010 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, про що відповідач надіслав позивачу акт звірки взаємних розрахунків по договору №23-еф від 04.01.1999р. та акт звірки взаєморозрахунків по договору №52 від 31.10.2008 р.

Позивач не погоджується з сумою зарахування та просить визнати правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України недійсним в частині 214294,28 грн.

Судом встановлено, що 04.01.1999 р. між Акціонерним товариством Холдинговою компанією «Київміськбуд»(далі - компанія, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Київоздоббуд»(далі підприємство, позивач) було укладено договір №23-еф про господарське та економічне співробітництво (далі договір №23-еф від 04.01.1999 р.), відповідно до якого компанія у відповідності до наданих їй повноважень і даного договору з метою здешевлення вартості і підвищення конкурентоспроможності продукції і послуг забезпечує надання підприємству послуг визначених ст. 3 даного договору, а підприємство зобовязалося всебічно сприяти збереженню і зміцненню виробничих, технологічних, економічних і соціальних звязків між підприємствами, що входять до складу компанії, а також належним чином перераховувати компанії кошти за надання нею послуг підприємству.

Згідно з п. 7.1 договору №23-еф від 04.01.1999 загальна вартість послуг, що надає компанія підприємству погоджується в сумі 1,0% від вартості виконаних підрядних робіт у договірних цінах по обєктах, де компанія є замовником чи генпідрядником. Підприємство перераховує Компанії кошти платіжними дорученнями до 10 числа кожного місяця за попередній місяць (п. 7.3).

28.07.2008 р. сторонами було підписано протоком №192 про зарахування зустрічних вимог, згідно з яким сторонами визначено, що заборгованість позивача перед відповідачем станом на 28.07.2008 р. за надані послуги за період з лютого 2005р. до червня 2008 р. за договором №23-еф від 04.01.1999 р. становить 317870,80 грн., з яких сторони припинено зобовязання позивача у сумі 23168,32 грн. на підставі ст. 601 ЦК України.

Протягом липня 2008 р. листопада 2008 р. відповідачем було надано позивачу даткові послуги на суму 43269,60 грн., що підтверджується наданими актами виконаних послуг по договору №23-еф від 04.01.1999.

23.10.2009 відповідач звернувся до позивача з листом №5812/0/2-09 з вимогою погашення заборгованості за надані послуги у сумі 337972,08 грн. за договором №23-еф від 04.01.1999, що сформувалася за період з квітня 2005 р. до листопада 2008 р. Крім того, відповідач зазначив, що уразі непогашення заборгованості до 30.10.2009 він буде вимушений провести зарахування взаємних вимог згідно зі ст. 601 ЦК України. Даний лист було отримано позивачем 28.10.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.04.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом №2577/0/2-10 з вимогою погашення заборгованості за надані послуги у сумі 337972,08 грн. за договором №23-еф від 04.01.1999, що сформувалася за період з квітня 2005 р. по листопад 2008 р. Крім того, відповідач зазначив, що у разі непогашення заборгованості за надані послуги до 07.05.2010 він буде змушений провести зарахування взаємних вимог згідно зі ст. 601 ЦК України в односторонньому порядку та провести залік заборгованості по договору №23-еф від 04.01.1999 в рахунок заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 на суму 337972,08 грн. Разом з листом №2577/0/2-10 відповідачем було надіслано на адресу позивача протокол про залік взаємних вимог та акт звірки станом на 31.03.2010 р. Даний лист було отримано позивачем 15.05.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.09.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом №2577/1/2-10, відповідно до якого, в звязку з відсутністю підтвердження про погашення зі сторони позивача заборгованості за договором №23-еф від 04.01.1999р., відповідач згідно зі ст. 601 ЦК України, в односторонньому порядку 02.08.2010 р. зарахував суму заборгованості в розмірі 337972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008.

Позивач не погоджується зі здійсненням такого зарахування зустрічних вимог за договорами №23-еф від 04.01.1999 та № 52 від 31.10.2008. оскільки строк позовної давності щодо заборгованості позивача за надані відповідачем послуг за період з квітня 2005 до червня 2007 р. за договором №23-еф від 04.01.1999 в сумі 214294,28 грн. сплив. А тому, зарахування в цій частині суперечить змісту ст. 602 ЦК України.

Листом №01/278 від 30.09.2010 р. позивач повідомив відповідача про неправомірне зарахування однорідних вимог.

Відповідно до 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення визначені в ст. 601 Цивільного кодексу України.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними; бути однорідними (правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За своєю правовою природою зарахування однорідних вимог є одностороннім правочином.

Загальні вимоги до вчинення правочинів викладені у ст. 203 Ц К України, зокрема, для дійсності правочину має бути волевиявлення сторони та зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Заява про зарахування зустрічних вимог обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві.

З аналізу наданих сторонами листів №5812/0/2-09 від 23.10.2009 р., №2577/0/2-10 від 29.04.2010 р. та №2577/1/2-10 від 16.09.2010 та доказів їх направлення (отримання позивачем) вбачається, що волевиявлення відповідача щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог щодо погашення заборгованості в розмірі 337972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 було вчинено 02.08.2010 р., про що повідомлено позивача листом №2577/1/2-10 від 16.09.2010, який отриманий позивачем 21.09.2010 р., згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №0100169272187.

Таким чином, судом встановлено, що правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено відповідачем 02.08.2010 р.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 7.3 договору №23-еф від 04.01.1999 позивач зобовязаний перераховувати відповідачу кошти платіжними дорученнями до 10 числа кожного місяця за попередній місяць. Таким чином, початок перебігу позовної давності по кожному акту приймання передачі наданих відповідачем послуг за договором и №23-еф від 04.01.1999 розпочався 11 числа кожного наступного за звітним місяцем.

Таким чином, у момент вчинення відповідачем правочину щодо зарахування зустрічних вимог по договорам №23-еф від 04.01.1999 та №52 від 31.10.2008, позовна давність по зобовязанням, строк виконання яких настав до 02.08.2007 сплив.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на переривання строку позовної давності в порядку ст. 264 ЦК України, оскільки Протокол №192 від 28.07.2008 про здійснення зарахування взаємних вимог не містить обіцянки позивача сплатити заборгованість. Виконання зобовязання позивачем в частині припинення зобовязання зарахуванням не може бути підставою для припинення перебігу позовної давності загальної суми зобовязань, оскільки перебіг позовної давності відбувається окремо по кожному акту передачі наданих послуг згідно з договором №23-еф від 04.01.1999.

Отже, зарахування зустрічних вимог є правомірним лише в частині зарахування заборгованості за період липня 2007 р. листопада 2008 р. за договором №23-ЕФ ВІД 04.01.1999 та за договором №52 від 31.10.2008 у сумі 123677,80 грн.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що обовязковою умовою для чинності правочину є, зокрема, законність змісту правочину.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування здійснення сторонами зарахування зустрічних позовних вимог саме у сумі 337972,08 грн., оскільки зарахування зустрічних зобовязань за договором №23-еф від 04.01.1999 у сумі 214294,28 грн. суперечить п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України.

Відповідно до статей 215, 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання правочину про одностороннє зарахування відповідачем суми в розмірі 337972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 р. в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 р. недійсним в частині зарахування 214294,28 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналіз норм договору №52 від 31.10.2008, дозволяє зробити висновок, що це договір будівельного підряду.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з 6.4. договору №52 від 31.10.2008 оплата виконаних та прийняти генпідрядником робіт здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, в разі отримання коштів від замовника, з урахуванням авансових платежів.

Відповідачем не були надані суду докази не отримання ним коштів від замовника, а отже у нього відсутні підстави для затримання здійснення оплати виконаних позивачем робіт.

Проте, станом на день подання позовної заяви, відповідач своїх зобовязань за договором не виконав, у звязку з чим спричинив виникнення заборгованості.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №52 від 31.10.2008 за виконані у жовтні, грудні 2010 р. роботи у сумі 214294,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17293,25 грн. за період з 21.06.2010 р. до 20.12.2010 р. з суми заборгованості в розмірі 214294,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.2.2. договору №52 від 31.10.2008, за порушення термінів фінансування та авансування робіт, відповідно до п. 6.4 цього договору генпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше суми, що підлягає сплаті.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування повідомлених вище обставин, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконання грошових зобовязань.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 17293,25 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 8331,06 грн. за період з 11.01.2010 р. до 28.04.2011 р. та суму інфляційних втрат у розмірі 24685,32 грн. за період з січня 2010 р. по березень 2011 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 24685,32 грн. та три відсотки річних в розмірі8331,06 грн.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 614, 625, 626, 837 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати правочин про одностороннє зарахування Акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд»суми в розмірі 337972,08 грн. по договору №23-еф від 04.01.1999 р. в рахунок кредиторської заборгованості по договору №52 від 31.10.2008 р. недійсним в частині зарахування 214294 (двісті чотирнадцять тисяч двісті девяносто чотири) грн. 28 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 4/6, П/р № 26004038221411 у Міжнародному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 23527052) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»(01001. м. Київ, Музейний провулок, 2В, П/р № 2600600370097 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983, ідентифікаційний код 05503214) 214294 (двісті чотирнадцять тисяч двісті девяносто чотири) грн. 28 коп. - сума основного боргу за договором №52 від 31.10.2008р., 24685(двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят пять) грн. 32 коп. - збитки від інфляції, 8331 (вісім тисяч триста тридцять одну) грн. 06 коп. - 3% річних, 17293 (сімнадцять тисяч двісті девяносто три0 грн. 25 коп. пеня, а також 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн. 04 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання рішення 23.02.2012 року