Рішення № 21661198, 23.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/50123.02.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідачів: не зявились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», яке змінило назву організаційно-правової форми на Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»(надалі ТОВ «Д-Транс», відповідач-2) 510 грн. матеріальної шкоди, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(надалі ПАТ «СК «Статус», відповідач 1) 16829, 28 грн. страхового відшкодування, 1307, 84 грн. пені, 253, 13 грн. 3% річних, 925, 61 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СТ «Гарантія»на підставі договору № 5-738/09.038 від 13.04.2009р. добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Ford Fiesta, державний номер НОМЕР_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля з причепом - SCHMITZ SPR, державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ «СК «Статус»відповідальними за завдані збитки є відповідач 1 в межах укладеного договору страхування відповідальності винної особи та відповідач 2 як винна особа.

Від відповідача-1 судом отримано відзив на позов у якому зазначено про безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки ДТП 26.08.2009р. сталась за участю автомобіля МАН, державний номер НОМЕР_2, тоді як на страхування згідно полісу ВВ/9941149 було взято транспортний засіб SCHMITZ SPR, державний номер НОМЕР_1. Про настання страхової події, страхову компанію повідомлено не було, і зазначене є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а з посиланням на положення ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України відповідач зазначав, що до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, у звязку з чим вимоги позивача про стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних є необґрунтованими.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Справу для розгляду передано судді Самсіну Р.І. згідно здійсненого автоматичного розподілу за розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.02.2012р..

Ухвалу суду від 06.02.2012р. отримано усіма учасниками судового процесу, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень. В судове засідання призначене згідно вказаної ухвали суду, представники сторін не зявились, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Згідно заяви отриманої судом 31.01.2012р. розгляд справи позивач просив провести без його участі при повному підтриманні позовних вимог.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-738/09.038 від 13.04.2009р. у ВАТ СТ «Гарантія»застраховано автомобіль Ford Fiesta, державний номер НОМЕР_3, страхувальником по договору є ОСОБА_1.

Під час розгляду адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності Червоноградським міським судом Львівської області, підтверджено факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого позивачем автомобіля - 26.08.2009р..

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.09.2009р., справа 3-14762009.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Ford Fiesta, державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку спеціаліста № 465 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, що складений 07.09.2009р. суб'єктом оціночної діяльності спеціалістом ОСОБА_3 (свідоцтво ФДМУ № НОМЕР_4 від 15.02.2002р.), складає 17678, 21 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 26.08.2009р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 954 від 06.10.2009р. по договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-738/09.038 від 13.04.2009р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 17339, 28 грн., виплата якого, підтверджується платіжними дорученнями від 09.10.2009р. № 664 на суму 15227, 18 грн., № 665 на суму 1749, 60 грн., видатковим касовим ордером № 440 від 17.11.2009р. на суму 362, 50 грн..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При встановлених обставинах під час розгляду справи про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, останній в м. Червонограді по вул. Гоголя керуючи автомобілем МАН, державний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, будучи неуважним і не стежачи за дорожньо-транспортною обстановкою, скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб автомобіль Форд, державний номер НОМЕР_3, пошкодивши його, що стало причиною ДТП.

Протоколом про адміністративне правопорушення, що складений інспектором з ОДР ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Червонограда а також схемою ДТП, яка є додатком до протоколу, підтверджено, що автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_2 при скоєнні ДТП мав причіп бортовий SCHMITZ, державний номер НОМЕР_1. Згідно приведених у додатку до протоколу даних про пошкодження транспортних засобів, зазначений причіп отримав ушкодження, що зафіксовано як потертість краски на задній частині причепа.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації причепу SCHMITZ, державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ПАТ СК «Статус»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/9941149).

За наведених обставин, суд відхиляє доводи відповідача-1 викладені ним у відзиві на позов, оскільки матеріалами справи підтверджено, що причиною ДТП став наїзд заднім ходом на автомобіль Форд, державний номер НОМЕР_3, а автомобіль який здійснив наїзд був з причепом, який і отримав ушкодження задньої частини.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані збитки власнику автомобіля Ford Fiesta, державний номер НОМЕР_3, у даному випадку є ПАТ СК «Статус»(відповідач 1) відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9941149), та ТОВ «Д-Транс»(відповідач 2) відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ СК «Статус»як страховиком.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обовязкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

При цьому, суд враховує посилання відповідача-2 на відповідні постанови Вищого господарського суду України, які зокрема долучені до відзиву на позов, однак з приводу підстав застосування ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»суд керується висновками викладеними у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р., оскільки в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постанова ВГСУ від 14.01.2009р. у справі 29/229, яку відповідач долучив як судову практику, і стала підставою для перегляду Верховним Судом України рішення у справі № 48/562 як підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права.

Наведеним спростовуються у повному обсязі доводи відповідача викладені ним у відзиві на позов, оскільки неповідомлення винною особою страховика про настання страхового випадку не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування у відповідності з положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В такому випадку законом передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

…г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9941149) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн..

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з ПАТ СК «Статус»розмір збитків у сумі 16829, 28 грн. є обґрунтованим, а тому позов в частині вимог до відповідача-1 підлягає задоволенню.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1 в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Претензія на виплату страхового відшкодування міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 29.11.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 1307, 84 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за вказаною заявою, яка отримана відповідачем 29.11.2010р., а також суму інфляційних збитків та 3% річних нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, що проведений у відношенні суми заборгованості по виплаті страхового відшкодування за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7, 75%) в періоді прострочення з 29.12.2010р. по 29.06.2011р. та складає 1307, 84 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 16829, 28 грн., суд погоджується з розрахунками суми інфляційних збитків в розмірі 925, 61 грн. та 3% річних у розмірі 253, 13 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

З приводу наданих відповідачем заперечень, суд відзначає про наступне.

Виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, в теорії цивільного права визначається інститутом суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин).

Норми суброгації містяться у загальних положеннях зобовязального права (ч. 3, 4 ст. 512 ЦК України), а спеціальні випадки суброгації передбачені ч. 3 ст. 528 ЦК України. Серед основних ознак суброгації називають:

- наявність третьої особи, тобто особи, яка чужа для зобовязання й участі у ньому не бере (щодо договірних відносин страховика та страхувальника-винної особи такою третьою особою є страховик який відшкодував шкоду потерпілому);

- виконання зобовязання третьою особою;

- витіснення із зобовязання первісного кредитора, обмеження обсягу перехідного права вимоги обсягом виконаного зобовязання (право вимоги переходить в межах фактичних витрат понесених страховиком).

Таким чином, до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого перейшло право вимоги до відповідача-1 в межах зобовязальних відносин по укладеному договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/9941149), оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (позивач набув прав кредитора у зобовязанні).

У відношенні суми належної до сплати позивачу, як особі, що виступає фактично стороною договору страхування згідно полісу ВВ/9941149, позивач набуває право вимоги також і пені (нарахування пені передбачено положеннями закону), 3% річних, інфляційних збитків (нарахування передбачено ст. 625 ЦК України) у випадку допущення прострочення виконання страховиком винної особи зазначеного зобовязання перед позивачем та саме по сумі щодо якої отримано право вимоги.

При цьому, викладений у відзиві на позов, текст, в частині:

«Оскільки страхувальник не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду, сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування, тому таке право не може перейти в порядок суброгації»

взятий відповідачем, очевидно з Листа Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»(витяг доступний для ознайомлення в інформаційній системі «Ліга»), однак зазначене розглядається в тому контексті, що до позивача, в порядку суброгації, не може переходити право вимоги до страховика винної особи в частині сплачених ним (як страховиком на користь потерпілого) процентів за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

У вказаному Листі Верховного Суду, суброгацією названо перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, а також відзначено, що при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Зазначене обмеження, згідно викладеної позиції по наведеному випадку, обумовлене саме тим, що страхувальник (особа, що має право на отримання страхового відшкодування згідно договору, потерпілий) не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду (страховика згідно договору) сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування (страховика до якого звернувся потерпілий, оскільки право вибору належить потерпілому).

Позивачем у даній справі зазначених вимог не заявлялось, оскільки процентів чи штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхового відшкодування по договору страхування № 5-738/09.038 від 13.04.2009р. на користь потерпілого не сплачувалось. Вимога до відповідача складає виключно суму оціненої шкоди, що належна до сплати страховиком згідно вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Факт прострочення відповідачем здійснення страхової виплати по сумі 16829, 28 грн. (що належить до виплати страховиком у відповідності з вимогами Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»по полісу ВВ/9941149), право вимоги по якій перейшло до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого (сплачене в сумі 17339, 28 грн. по договору № 5-738/09.038 від 13.04.2009р.) у періоді з 29.11.2010р. по 29.06.2011р. підтверджений матеріалами справи, що є підставою для задоволення вимог про стягнення з відповідача-1 суми пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач 2 не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП 26.08.2009р., вина працівника підтверджується Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.09.2009р..

З урахуванням стягнення на користь позивача із ПАТ СК «Статус», яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача-2 на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/9941149) суми в розмірі 16829, 28 грн., невідшкодованою залишилась сума в розмірі 510 грн. (17339, 28 грн. сума понесених витрат 16829, 28 грн. сума страхового відшкодування).

В силу положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з наведеного заявлена до стягнення з відповідача-2 сума в розмірі 510 грн. визнається судом обґрунтованою, оскільки не підлягає відшкодуванню згідно положень Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за рахунок страховика яким застраховано відповідальність винної особи.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 199 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно задоволених вимог: з відповідача-1 в сумі 421, 95 грн. та з відповідача-2 13, 05 грн..

Сума понесених витрат в розмірі 3467, 86 грн., що повязані з оплатою послуг адвоката не підлягає стягненню з відповідачів виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не представлено, спір що розглядався судом не є складним (виходячи з категорії спору), належних обґрунтувань по необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів, виходячи з представлених суду доказів та інше не надано.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м. Київ, пр-т. Воззєднання 15, оф. 109, ідент. код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(юрид. адреса: 01601, м. Київ, Печерський узвіз 3, ідент. код 14229456) 16829, 28 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять девять гривень 28 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 1307, 84 грн. (одну тисячу триста сім гривень 84 копійки) пені, 253, 13 грн. (двісті пятдесят три гривні 13 копійок) 3% річних, 925, 61 грн. (девятсот двадцять пять гривень 61 копійку) інфляційних збитків, 421, 95 грн. (чотириста двадцять одну гривню 95 копійок) судових витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»(61057, м. Харків, пров. Театральний 11/13. ідент. код 33410353) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(юрид. адреса: 01601, м. Київ, Печерський узвіз 3, ідент. код 14229456) 510 грн. (пятсот десять гривень) суми збитків в порядку регресу, 13, 05 грн. (тринадцять гривень 05 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 24.02.2012