Рішення № 21660471, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/44708.02.12 За позовом: Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості»

Про стягнення 11287,94 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 09/1401 від 25.06.11 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості» про стягнення 8468,77 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2142,60 грн. інфляційної складової боргу та 676,57 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 440585 від 01.12.2008 р. щодо оплати спожитої у лютому 2009 року теплової енергії.

Ухвалою суду від 19.12.11 р. було порушено провадження у справі № 37/447 та призначено її розгляд на 25.01.12 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 25.01.12 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 19.12.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 25.01.12 р. не зявився, відзив на позов суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З метою надати можливість відповідачу належним чином реалізувати свої процесуальні права, господарський суд ухвалою від 25.01.12 р. відклав розгляд справи № 37/447 на 08.02.2012 р.; повторно зобовязав відповідача надати суду відзив на позов з доказами, якими обґрунтовуються його пояснення, та доказами його направлення позивачу.

У судовому засіданні 08.02.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 08.02.12 р. повторно не зявився. Вимог ухвал суду від 19.12.11 р. та 25.01.12 р. е виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.07р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль», яке було перейменоване на Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ»та яке у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості»(покупець) був укладений договір № 440585 від 01.12.2008 р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у гарячій воді (товар), у період з 01.12.08 р. до 30.11.09 р. для потреб опалення, а покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору. Передача товару у власність покупцю здійснюється після виконання ним всіх вимог даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 440585 від 01.12.2008 р., облік спожитої теплової енергії виконується по приладах обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та ПАТ «Київенерго», у відповідності до «Тимчасових правил обліку відпускання та споживання теплової енергії». Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційних облік приладів обліку спожитої теплової енергії покупцем.

Пунктом 5.2. вищезазначеного договору визначено, що у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Прилади обліку пломбуються в установленому порядку.

Відповідно до п. 5.3. договору № 440585 від 01.12.2008 р., у разі відсутності приладів обліку, кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальній витраті мережної води, що вказана в договорі, та середньодобовому температурному періоді.

При цьому покупець зобовязаний в погоджені з енергопостачальною організацією строки встановити прилади обліку.

Згідно з п. 5.9. договору № 440585 від 01.12.2008 р., облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію до 27 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 6.3. договору № 440585 від 01.12.2008 р., всі розрахунки да даним договором виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно в грошовій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 6.4. договору № 440585 від 01.12.2008 р. визначено, що покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату прийнятої теплової енергії за поточний з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць та суми передоплати за теплову енергію, (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає енергопостачальній організації не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 6.5. договору № 440585 від 01.12.2008 р., покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію відповідно до отриманого рахунку-фактури, не пізніше 28 числа поточного місяця.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду виписку з особового рахунку, облікову картку відповідача за лютий 2009 р., акт приймання-передачі товарної продукції за лютий 2009 р., акти звіряння від 01.03.09 р., 01.01.10 р. та 13.10.11 р., рахунки-фактури № 440585/2010-01/11171 від 12.01.10 р., № 440585/2011-01/1171 від 10.01.11 р., № 440585/2011-10 від 13.10.11 р.

Позивач пояснив суду, що за лютий 2009 р. на виконання умов договору № 440585 від 01.12.2008 р. ним було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 15968,77 грн. Однак ТОВ «Спілка нерухомості»оплату за отриману теплову енергію за лютий 2009 р. за договором № 440585 від 01.12.2008 р. здійснило невчасно та не в повному обсязі на суму 7500,00 грн., у звязку з чим станом на 01.10.11 р. у нього виникла заборгованість, яка становить 8468,77 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості» про стягнення 8468,77 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2142,60 грн. інфляційної складової боргу та 676,57 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 440585 від 01.12.2008 р. щодо оплати спожитої у лютому 2009 року теплової енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо постачання теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 440585 від 01.12.2008 р. строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не в повному обсязі. За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за отриману теплову енергію за договором № 440585 від 01.12.2008 р. за лютий 2009 р. становить 8468,77 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 8468,77 грн. заборгованості за договором № 440585 від 01.12.2008 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»про стягнення з ТОВ «Спілка нерухомості»8468,77 грн. заборгованості за вищезазначеним договором, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ПАТ «ЕКОСТАНДАРТ»просить суд також стягнути з відповідача 2142,60 грн. інфляційної складової боргу та 676,57 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 440585 від 01.12.2008 р. за період з березня 2009 р. до жовтня 2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 %, 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «ЕКОСТАНДАРТ».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості»за період з березня 2009 р. до жовтня 2011 р. підлягають 1850,27 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, Господарський суд м. Києва відмовляє ПАТ «ЕКОСТАНДАРТ»у задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання за договором № 440585 від 01.12.2008 р. у розмірі 292,33 грн. за період з березня 2009 р. до жовтня 2011 р.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 440585 від 01.12.2008 р. станом на 01.10.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 676,57 грн. трьох відсотків річних за період з березня 2009 р. до жовтня 2011 р.

Враховуючи наведене, позов ПАТ «ЕКОСТАНДАРТ»до ТОВ «Спілка нерухомості»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка нерухомості»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 34474931) на користь Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»(02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022) 8 468 (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 77 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 1850 (одна тисяча вісімсот пятдесят) грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 57 коп. трьох відсотків річних та 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 95 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 13.02.2012 р.