Рішення № 21659562, 29.02.2012, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 2/537/33/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кулікова В.В.,

при секретарі Пліскачовій Н.В.;

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, вказуючи, що 23 травня 2010 року, близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу та на території належного позивачу домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, Олександрівського району, Донецької області, на ґрунті неприязних стосунків, супроводжуючи свої дії погрозами вбивством, завдав йому численних ударів руками, ногами, а також металевою частиною сапки, по різним частинам тіла, чим спричинив позивачулегкі тілесні ушкодження.

Постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2011 року кримінальну справу по збвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст.129 КК України провадженням закрито в зв'язку з актом амністії та звільнено останнього від кримінальної відповідальності за п. «г»ст.1 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року.

Позивач зазначає, що ушкодженням здоров`я йому завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на придбання ліків в розмірі 274грн. Крім того зазначає, що злочинними діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях з приводу протиправної поведінки щодо нього з боку відповідача, хвилюванні в зв`язку з ушкодженням здоровя та перенесеному фізичному болю, порушенні нормальних життєвих зв`язків. Обсяг моральних страждань позивач оцінює в 5000грн. Просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну та моральну шкоду в зазначеному вище розмірі, а також понесені ним судові витрати на надання правової допомоги адвокатом в сумі 1000грн.

В судовому засідання позивач та його представник позов підтримали та підтвердили його доводи.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали; вважають, що постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.08.2011 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності згідно з актом амністії вина відповідача по справі в завданні позивачу матеріальних та моральних збитків не підтверджена. При цьому підтвердили, що 18.08.2011 року відповідач особисто письмово звертався до судді Мавроді Р.Ф. з заявою про припинення провадження по справі та звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з актом амністії; про те, що застосування амністії не звільняє особу від обов'язку відшкодовувати заподіяну злочином шкоду ОСОБА_3 суддею було роз'яснено і наслідки звільнення підсудного за амністією йому були відомі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, розглянувши письмові докази, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступних висновків.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2011 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 129 ч. 1 КК України відповідно до ст. 1 п. «г»Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року.

Обставини справи, викладені в мотивувальній частині постанови, наступні.

23 травня 2010 року, близько 18-00 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , ОСОБА_3 проходив біля будинку АДРЕСА_1, Олександрівського району, Донецької області, який належить ОСОБА_1; побачивши того сидячим на лавці, на грунті особистих неприязних стосунків почав бити ОСОБА_1 руками по голові, при цьому виказував погрози вбивством на його адресу. Після цього ОСОБА_3, поваливши ОСОБА_1 на землю, продовжив його побиття, завдаючи удари кулаком по обличчю та тулубу ОСОБА_1 В цей час до них підбігла ОСОБА_5, яка почала відтягувати ОСОБА_3 від свого чоловіка, однак на подвір'ї ОСОБА_3 продовжив побиття ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_3 почав бити ОСОБА_1 металевою сапкою, завдаючи останньому ударів по тулубу, при цьому виказував слова погрози вбивством на адресу ОСОБА_1, які той сприймав реально, побоюючись за своє життя. В результаті побиття ОСОБА_1 , згідно з висновком СМЕ №12/210 від 29.01.2011 року було спричинено легких тілесних ушкоджень.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Таким чином, наявність вини ОСОБА_3 в заподіянні позивачу моральної та матеріальної шкоди та підстави її стягнення встановлені в судовому порядку.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі ст. 1166 ЦК України. Згідно з наданими позивачем письмовими доказами (виписний епікриз, листок медичних призначень, накладна на придбання ліків) останній перебував на стаціонарному лікування в хірургічному відділенні Олександрівської ЦРЛ з 23.05.2010 року по 08.06.2010 року та за призначенням лікаря придбав на власне лікування медичних препаратів на загальну суму 274грн. Вказана сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки позивач поніс ці витрати з вини відповідача.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, членів її родини та близьких родичів. У відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування. Зважаючи на те, що даним положенням закріплено відсутність будь-яких обмежень щодо розміру моральної шкоди, слід зауважити, що діючим законодавством не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд враховує стан здоров'я та вік позивача; приймає до уваги перенесені позивачем страждання та хвилювання з приводу завдання йому численних тілесних ушкоджень, в тому числі небезпечний для життя та здоров'я спосіб та механізм завдання тілесних ушкоджень; необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення порушених життєвих звязків та втраченого здоров'я. Суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди, завданої йому в результаті злочинних дія відповідача, цілком відповідає ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач за наведених вище обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути суму судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 214грн. 60коп.

Керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, який народився у с. М. Жолудськ, Володимирецького району, Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, Олександрівського району, Донецької області та фактично проживає по АДРЕСА_3 в м. Білозерське, Добропільського району, Донецької області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Жигаєве Конишевського району Курської області, проживає у АДРЕСА_4, Олександрівського району Донецької області,

- 274 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином;

- 5000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- 1000 грн. суму понесених судових витрат у вигляді витрат на надання правової допомоги адвокатом;

а всього стягнути 6274 (шість тисяч двісті сімдесят чотири ) гривні 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь УДК в Олександрівському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 34687331) на р/р №31219206700098, МФО 834016, судовий збір в розмірі 214грн.60коп. (двісті чотирнадцять гривень 60коп).

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В.

Суддя В.В. Куліков