Рішення № 21659389, 13.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/256-201213.02.12 За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

простягнення страхового відшкодування в сумі 5 570,92 грн., СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю; від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2012 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі відповідач) про стягнення боргу у сумі 5 570,92 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0112-1501-0270 від 07.03.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Geely»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Fiat»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому претензію (регресну вимогу) вих. № 2895 від 04.11.2011 про сплату страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 порушено провадження у справі №5011-34/256-2012 та призначено її розгляд на 30.01.2012.

30.01.2012 представником відповідача подані пояснення стосовно позову, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки цивільна відповідальність відповідача скасовується щодо вимог по яким сплинув термін подачі претензії (1 рік з дати ДТП).

У судовому засіданні 30.01.2012 було оголошено перерву на 13.02.2012.

У судовому засіданні 13.02.2012 представник відповідача не зявився, проте через відділ діловодства суду подав пояснення, в яких просив суд перенести розгляд справи на іншу дату у звязку з неможливістю представника прибути в судове засідання, оскільки останній приймає участь в розгляді іншої справи. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, який наполягав на розгляді справи, зважаючи на те, що:

- відповідач, був належним чином повідомлений про слухання справи в даному судовому засіданні;

- явка представника відповідача у судове засідання обовязково не визнавалась.

- у разі наміру подати додаткові заперечення чи пояснення щодо предмету та підстав позову чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості своєї участі, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити інших на представництво його інтересів у засіданні суду, відповідно до статті 28 ГПК України;

- відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір даному судовому засіданні судом не було встановлено.

- крім того, відповідно до статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку, а клопотання у порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України про продовження строку відповідачем заявлено не було, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 25.05.2010 №3112 та постанови Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2010 у адміністративній справі № 3-1818, 2010, 16.05.2010 на автодорозі КПП Кучургани Біляївка-Овідіополь за закругленій ділянці дорозі була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Geely»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_2 із автомобілем «Fiat»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 25.05.2010 №3112, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2010 у адміністративній справі № 3-1818, 2010. Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Geely».

Відповідно до Звіту № 201-02-10 про оцінку колісного транспортного, складеного 21.05.2010 (далі Звіт № 201-02-10), вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Geely»у результаті його пошкодження при ДТП складає 6170,92 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0112-1501-0270 від 07.03.2010, укладеного між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»та ОСОБА_4

За вищезазначеним договором добровільного страхування наземного транспорту № 0112-1501-0270 від 07.03.2010 та на підставі страхового акту №557-418/10 від 14.07.2010 позивачем було прийнято рішення про виплату 5570,92 грн., разом з тим, відповідно до п.п.11.13 Договору, Страховик має право вирахувати суму всіх несплачених страхових платежів із суми страхового відшкодування, яка згідно з п. 9 Договору становить 1 582,50 грн., відтак після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та керуючись п. 9 та п.п.11.13 Договору добровільного страхування транспортного засобу № 0112-1501-000270 від 07.03.2010 позивачем виплачено страхове відшкодування за автомобіль «Geely»у сумі 3988,42 грн. Факт виплати зазначених коштів підтверджується платіжними дорученнями № 2486 від 17.03.2011 на суму 3 988,42 грн.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5570,92 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 25.05.2010 №3112 транспортний засіб автомобіль «Fiat», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Geely»належить ОСОБА_3

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Fiat», що належить ОСОБА_3 та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВЕ/4946669 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3). Вказаним договором (полісом № ВЕ/4946669) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500 грн., франшиза 510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 23.04.2010 до 22.04.2011 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/4946669) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (підпункт 15.3 статті 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВЕ/4946669).

04.11.2011 позивачем було подано до відповідача вимогу № 2895 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВЕ/4946669 в сумі 5770,92 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВЕ/4946669. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної вимоги разом з додатками відповідачу 09.11.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 04073 09070340).

24.11.2011 відповідачем була дана відповідь про відмову у задоволенні вимоги №2895 від 04.11.2011 на підставі ст. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем вимогу про виплату страхового відшкодування було подано більше ніж через 1 рік з дати ДТП, відповідачем вказана вимога отримана 09.11.2011 саме з дати набрання чинності змін до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, до даних правовідносин застосовується положення Закону, який діяв на дату подання претензії, а відтак цивільна відповідальність відповідача скасовується щодо вимог по яким сплинув термін подачі претензії.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Слід також зазначити, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобовязань:

1) деліктні правовідносини (зобовязання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником особа, яка завдала шкоди;

2) договірні правовідносини (зобовязання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події спричинення шкоди з вини страхувальника), а боржником страховик за цим договором. У даному випадку зобовязання страхової компанії (страховика) випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

Таким чином, у деліктних зобовязальних правовідносинах з відшкодування завданої шкоди кредитором виступає потерпіла особа, а боржником особа, яка завдала збитків (особа на яку покладається обовязок їх відшкодувати).

Пунктом 4 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Позивач здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Потерпіла особа отримала право на відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди в момент нанесення збитків, тобто 16.05.2010.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. При суброгації нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Право, яке отримав позивач є похідним від права його страхувальника, якому було відшкодовано збитки.

Таким чином, норми матеріального права в правовідносинах, що виникли у звязку з заподіянням шкоди, мають застосовуватись в тій редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин а саме на момент спірного ДТП.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як було зазначено раніше, відповідно до звіту № 201-05-10 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Geely»у результаті його пошкодження при ДТП складає 6170,92 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 5060,92 грн. (5570,92 право зворотної вимоги 510 франшизи за полісом № ВЕ/4946669).

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд 10, літера «И», ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код 22229921) страхове відшкодування у розмірі 5 060 (пять тисяч шістдесят) грн. 92 коп., 1 282 (одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн. 28 коп. судового збору.

3. У решті позову відмовити.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 20.02.2012.