Рішення № 21659309, 17.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/42117.02.12 За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»

третя особа: ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 38 238,21 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 0314 від 16.05.2011 року,

від відповідача: не зявився,

від третьої особи: не зявився,

Суть спору:

13.12.2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної Страхової компанії «Оранта»(далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 38 238,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, відповідальність якого застрахована ВАТ НАСК «Оранта»згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8359994, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Мітсубісі», що є обєктом страхування за договором № GA.OTP.103904 від 28.08.2009 року, укладеним між ВАТ «СК «ПЗУ Україна»і ОСОБА_3 В звязку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 38238,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 року порушено провадження у справі № 64/421, розгляд справи призначено на 13.01.2012 року.

03.01.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № ВВ/8359994, відповідно до якої поліс зареєстрований на імя ОСОБА_4 (а також ОСОБА_1) із строком дії з 22.12.2008 року по 21.12.2009 року. Страхувальник: ВАТ НАСК «Оранта».

У судовому засіданні 13.01.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.01.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 03.02.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.02.2012 року було відкладено розгляд справи на 17.02.2012 року, залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та зобовязано його надати письмові пояснення по справі.

17.02.2012 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав частково на суму 34991,53 грн. та просив суд розглядати справу за його відсутності.

У судовому засіданні 17.02.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 17.02.2012 року представник відповідача не зявився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності.

У судове засідання 17.02.2012 року представник третьої особи не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 17.02.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

28.08.2009 року між ВАТ «СК «ПЗУ Україна» (правонаступником якого є позивач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») (за договором Страховик) та ОСОБА_3 (за договором Страхувальник) було укладено генеральний договір страхування транспортних засобів № GA.OTP.103904, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати Страхувальнику шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1 (п. 5. договору).

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Печерського району УДАІ ГУ УМВС України в місті Києві, 03.11.2009 року у м. Києві на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та «ВАЗ-21104», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.6. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2009 року.

05.11.2009 року до ВАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся ОСОБА_5 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 193/9 від 12.11.2009 року, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, становить 34991,53 грн.

ВАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі Страхових актів № UA2009110400001/L01/01 від 02.12.2009 року, № UA2009110400001/L01/02 від 01.02.2010 року, UA2009110400001/L01/03 від 17.02.2010 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 38238,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 88 від 11.12.2009 року на суму 19799,46 грн., № 2071 від 05.02.2010 року на суму 6712,29 грн. та № 2710 від 22.02.2010 року на суму 11726,46 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-21104», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, належить ОСОБА_1

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ-21104», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8359994).

Вина водія, який керував транспортним засобом «ВАЗ-21104», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2009 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ВАТ НАСК «Оранта» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/8359994), а до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за генеральним договором страхування транспортних засобів № GA.OTP.103904 від 28.08.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ НАСК «Оранта»(поліс № ВВ/8359994) сума франшизи складає 0,00 (нуль) грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 34991,53 грн. відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 193/9 від 12.11.2009 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача від 13.01.2012 року до уваги судом не приймаються, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Окрім того, представник відповідача заявою від 17.02.2012 року позовні вимог визнав на суму 34991,53 грн., а саме в розмірі оціненої шкоди, визначеної експертним висновком.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34991,53 грн.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) судовий збір 1291,65 грн.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна