Рішення № 21658878, 15.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/46215.02.12 За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611»

До відповідача:

Третя особа:Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

ОСОБА_1

Про: стягнення коштів в порядку регресу 2707 грн. 50 коп. Судді Івченко А.М.(головуючий) Бойко Р.В.

Спичак О.М. Представники Позивача:не зявився; Відповідача: Від 3-особиОСОБА_2. дов. від 03.01.2012 № 9;

не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611»до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»про стягнення коштів в порядку регресу 2707 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 порушено провадження у справі № 61/462 розгляд справи призначено на 18.11.2011.

В судовому засіданні 18.11.2011, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 14.12.2011.

В судовому засіданні 14.12.2011, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 21.12.2011.

14.12.2011 Господарським судом міста Києва було направлено запит до Державної реєстраційної служби України щодо надання повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені громадянкою ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 відкладено розгляд справи № 61/462 для вирішення питання щодо призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.12.2011 визначено склад колегії: А.М.Івченко (головуючий), Є.Ю.Шаптала, О.М.Спичак.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 з урахуванням ухвали суду від 28.12.2011 про виправлення описки, колегією суддів прийнято справу № 61/462 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.01.2012.

25.01.2012 Господарським судом міста Києва від 25.01.2012 було винесено окрему ухвалу на адресу Державної реєстраційної служби України про необхідність усунення порушень та недоліків в роботі цього підприємства та налагодження його діяльності в сфері вчасного, належного та повного виконання судових запитів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 залучено до участі у розгляді справи № 61/462 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено в судовому засіданні перерву до 15.02.2012.

В судове засідання 15.02.2012 представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, заслухавши пояснення представника відповідача -

ВСТАНОВИВ:

З довідки Управління Державної автомобільної інспекції від 23.09.2008 та постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.10.2008, вбачається, що 13.09.2008 о 11:45 год. по вулиці Павловській у м. Луганську, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Лексус», державний номер НОМЕР_2 не врахувала дистанцію на полосі дорожнього, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Митсубісі»державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.10.2008 ОСОБА_1, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. 00 коп.

Автомобіль марки «Mitsubishi Lancer»державний номер НОМЕР_1 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 1310/01/07/073 від 17.10.2007, укладеного між Закритого акціонерного товариством «Українська Страхова компанія «Гарант Поліс»(Страховиком) та ОСОБА_2 (Страхувальником).

Відповідно до акту № 1211 товарознавчого дослідження складеного 02.10.2008, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer»державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП склала 4 069 грн. 33 коп.

Як вбачається зі страхового акту № 437/337-08/ТНВ від 06.10.2008, позивачем було прийнято рішення про виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 2707 грн. 50 коп.

27.10.2008 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 2707 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 002012 від 27.10.2008.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що між ОСОБА_1, яка змінила прізвище при одруженні на Черенцову та відповідачем було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «Lexus IS 250», державний номер НОМЕР_2 про що свідчить поліс № ВВ/6036748 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії з 25.03.2008 по 24.03.2009.

Умовами визначеного договору, страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Як вбачається із матеріалів справи, посвідчення водія ОСОБА_1 видане 20.09.1995, проте відповідно до витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_1 21.04.1996 при укладанні шлюбу змінила прізвище на Ковєшнікову, тобто законність підстав керування ОСОБА_1 автомобілем «Lexus IS 250», державний номер НОМЕР_3 в момент скоєння ДТП документально підтверджується належними доказами.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Франшиза відповідно до полісу № ВВ/6036748 від 25.03.2008 встановлена в розмірі 510 грн. 00 коп.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом № ВВ/6036748 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що не перевищує розміру шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2197 грн. 50 коп. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку франшиза), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія 611»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8 літера Б; код ЄДРПОУ 34241389) 2197 (дві тисячі сто девяносто сім) грн. 50 коп. - страхове відшкодування, 82 (вісімдесят дві) грн. 78 коп. державного мита та 191 (сто девяносто одна) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Івченко А.М.(головуючий)

Бойко Р.В.

Спичак О.М.

Дата підписання рішення: 20.02.2012