Рішення № 21658775, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/917-201214.02.12

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства «Київ-Лада»

про стягнення 183352, 98 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_2 - (довіреність № 759993 від 06.2.2011 року)

відповідача: помічник генерального директора з правових питань ОСОБА_3 (довіреність

№ 1/7 від 09.02.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київ-Лада»183352, 98 грн., у тому числі 104291, 00 грн. основного боргу, 38066, 22 грн. пені, 9395, 59 грн. трьох процентів річних та 31600, 17 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року № 05-5-31/14213 позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-31/14213 від 20.12.2011 року скасовано, справу - передано до розгляду Господарським судом міста Києва.

В результаті проведеного повторного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року порушено провадження у справі №5011-23/917-2012 та призначено її розгляд на 14.02.2012 року.

Відповідачем 10.02.2012 року через відділ діловодства суду надано відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на відсутність запису про ці договори в книзі реєстрації (відповідача), невідповідності нумерації цих договорів, відсутності в актах підписів 2-3 відповідальних співробітників відповідача тощо.

У судовому засіданні представники сторін відповідно підтримали позиції, викладені у позовній заяві та відзиві.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем протягом лютого-вересня 2008 року укладено чотири договори підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт:

-договір № 14 від 10.02.2008 року про проведення ремонтних робіт офісних приміщень другого поверху будівлі у місті Києві по вулиці Сімї Сосніних, 17 загальною вартістю 52831, 00 грн. (пункт 2.1 договору № 14 від 10.02.2008 року);

-договір № 24 від 05.05.2008 року про проведення ремонтних робіт дільниці термінового ремонту за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 17, загальною вартістю 13304, 00 грн. (пункт 2.1 договору);

-договір № 25 від 27.06.2008 року про проведення ремонтних робіт магазину за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 17, загальною вартістю 12534, 00 грн. (пункт 2.1 договору);

-договір № 28 від 27.06.2008 року про проведення ремонтних робіт побутових приміщень рихтувального цеху за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 17, загальною вартістю 25 622, 00 грн. (пункт 2.1 договору).

Таким чином, за укладеними сторонами у справі договорами будівельного підряду № 14, № 24, № 25 та № 28 Позивач зобовязався виконати, а Відповідач оплатити, будівельні роботи загальною вартістю 104291,00 грн.

Відповідно до наданого суду відзиву на позовну заяву та пояснень представника Відповідач заперечує факт укладення означених господарських договорів з посиланням на відсутність записів у книзі реєстрації таких договорів та невідповідності їх нумерації. Абзац другий відзиву наголошує на тому, що договори з такими номерами згідно облікового журналу Відповідача мають бути датованими 1994 роком.

Наведені доводи Відповідача суд залишив поза увагою, оскільки належне чи неналежне ведення Відповідачем господарського, бухгалтерського або податкового обліків не може впливати на дійсність укладених ним правочинів.

Крім того, з доданої до відзиву довідки вбачається, що, зокрема, договори №24 та №28 все ж таки укладались Відповідачем та частково заборгованість перед Позивачем відображено у фінансовій звітності Відповідача.

Відповідно до пунктів 2.3 договорів №14, №24, №25 та №28 Відповідач зобовязався здійснити остаточний розрахунок протягом пяти днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за договорами №14, №24, №25 та №28 підписано сторонами 12 грудня 2008 року.

Таким чином, з цієї дати у Відповідача виникло господарське зобовязання не пізніше 17.12.2008 року сплатити вартість виконаних робіт у повному обсязі..

Докази часткового або у повному обсязі виконання Відповідачем цього грошового зобовязання у матеріалах справи відсутні.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (абзац пятий) наголошено на його категоричному неприйнятті звернення Позивача до Господарського суду.

Застосовані Відповідачем фразеологізми та форма не дозволяють кваліфікувати абзац пятий відзиву як клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності, проте суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось раніше, відповідно до пунктів 2.2 договорів № 14 від 10.02.2008 року, № 24 від 05.05.2008 року, № 25 від 27.06.2008 року та № 28 від 02.09.2008 року остаточний розрахунок проводиться Відповідачем не пізніше пяти днів після повного закінчення робіт і підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, тобто, у даному випадку не пізніше 17.12.2008 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 16.12.2011 року (дата на штемпелі Укрпошти), тобто до спливу строку позовної давності. Відповідно, відсутні правові підстави для відмови у задоволені позовних вимог на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарськими договорами в частині сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2 договорів № 14 від 10.02.2008 року, № 24 від 05.05.2008 року, № 25 від 27.06.2008 року та № 28 від 27.06.2008 року встановлено, що за порушення строків оплати робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0, 1 % від суми не проведеного платежу за кожен день затримки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, правомірним буде нарахування пені за період з 18.12.2008 року по 17.06.2009 року, тому Позивач має право на стягнення з Відповідача пені у розмірі 18980, 96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення відповідної позовної вимоги у розмірі 28888, 61 грн. (за період з 18.12.2008 року по 31.10.2011 року), оскільки у грудні 2008 року індекс інфляції становив 102,1, у січні 2009 року 102,9, у лютому 2009 року 101,5, у березні 2009 року 101,4,у квітні 2009 року 100,9, у травні 2009 року 100,5; у червні 2009 року 101,1; у липні 2009 року 99,9 у серпні 2009 року 99,8, у вересні 2009 року 100,8, у жовтні 2009 року 100,9, у листопаді 2009 року 101,1, у грудні 2009 року 100,9, у січні 2010 року 2010 року 101, 8, у лютому 2010 року 101, 9, у березні 2010 року 100, 9, у квітні 2010 року 99, 7, у травні 2010 року 99, 4; у червні 2010 року 99, 6; у липні 2010 року 99, 8, у серпні 2010 року 101, 2, у вересні 2010 року 102, 9, у жовтні 2010 року 100, 5, у листопаді 2010 року 100, 3, у грудні 2010 року 100, 8, у січні 2011 року 101,0, у лютому 2011 року 100,9, у березні 2011 року 101,4, у квітні 2011 року 101,3, у травні 2011 року 100,8, у червні 2011 року 100,4, у липні 2011 року 98,7, у серпні 2011 року 99, 6, у вересні 2011 року 100, 1, у жовтні 2011 року 100, 0.

У звязку з допущеною Позивачем арифметичною помилкою при розрахунку трьох процентів річних, відповідна позовна вимога також підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 983, 31 грн. (за період з 18.12.2008 року по 31.10.2011 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київ-Лада»(03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Сімї Сосніних, будинок 17, ідентифікаційний код 00233030) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 104291,00 грн. (сто чотири тисячі двісті девяносто одну гривню 00 коп.) основного боргу; 18980,96 грн. (вісімнадцять тисяч девятсот вісімдесят гривень 96 коп.) пені; 8983,31 грн. (вісім тисяч девятсот вісімдесят три гривні 31 коп.) трьох процентів річних; 28888,61 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 61 коп.) інфляційних втрат та 3222,88 грн. (три тисячі двісті двадцять дві гривні 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.