Рішення № 21657836, 24.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/18/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.12 Справа № 5009/276/12

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72319, АДРЕСА_1)

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (72316, АДРЕСА_2)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Сріблянський район, с. Калюжниці, вул. Незалежності, 51)

про стягнення 34 857 грн. 15 коп.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто), паспорт серії СА № НОМЕР_3 від 19.06.1997р.; ОСОБА_3 (адвокат), свідоцтво № 593 від 26.01.2007р.;

від відповідача -1: не зявився

від відповідача -2: не зявився

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач -1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” (відповідач- 2) про стягнення солідарно за договором № 1 від 26.07.2011 року на проведення збиральних робіт сільськогосподарських культур заборгованості в сумі 34857,15 грн., з яких: 32300,00 грн. основний борг, 3,24 грн. сума збільшення на індекс інфляції, 414,15 грн. сума збільшення на 3 % річних та 2139,76 грн. сума пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 525, 526, 530, 549, 553, 554, 625, 629 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач вказував на невиконання відповідачем 1 умов договору № 1 на проведення збиральних робіт сільськогосподарських культур від 26.07.2011 року щодо оплати проведених позивачем робіт. Вимогу про солідарне стягнення позивач обґрунтовував умовами договору поруки від 26.07.2011р., укладеного з відповідачем-2, в забезпечення виконання умов договору № 1 від 26.07.2011 року на проведення збиральних робіт сільськогосподарських культур.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2012р. порушено провадження у справі № 5009/276/12, розгляд справи призначено на 24.02.2012р.

Ухвалою від 24.01.2012р. було залишено без задоволення заяву позивача про забезпечення позову.

Від позивача надійшло клопотання вих. б/н від 24.02.2012 року, в якому він просить стягнути на свою користь з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1800,00 грн. В обґрунтування клопотання позивачем суду було надано угоду про надання правових послуг адвоката від 07.12.2011р., акт приймання передачі наданих послуг від 24.02.2012р. та товарний чек від 24.02.2012р. на суму 1800,00 грн.

Клопотання позивача приймається судом, оскільки не суперечить чинному законодавству.

Також, позивач надав суду заяву про часткову відмову від позову вих. б/н від 24.02.2012 року. У даній заяві позивач відмовляється від позову в частині вимог до відповідача-1фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 У звязку з тим, що господарська справа № 5009/276/12 вже порушена господарським судом Запорізької області, позивач просить не надсилати справи на розгляд до господарського суду іншої області, оскільки на момент порушення провадження у справі були дотримані правила підсудності справи. Остаточно, позивач просить прийняти часткову відмову від позову в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 34857,15 грн. та стягнути з відповідача-2- ТОВ „Батьківщина” заборгованість за договором №1 на проведення збиральних робіт сільськогосподарських культур від 26.07.2011 року в розмірі 34857,15 грн., яка станом на 24.02.2012 року становить 14857,15 грн., а також покласти на відповідача- 2 судові витрати у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За таких обставин, суд приймає заяву позивача про часткову відмову від позову від 24.02.2012 року, оскільки вона подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2, та відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” письмові відзиви на позов та витребувані судом документи не надали. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Розяснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

У позовній заяві позивач вказує адресою відповідача-1: 72316, АДРЕСА_2; адресою відповідача- 2 зазначено: АДРЕСА_1

Позовна заява з додатками позивачем та ухвала суду про порушення провадження у справі були направлені відповідачам саме за вказаними адресами.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем-1 27.01.2012 року, а відповідачем-2 02.02.2012 року, про що свідчать відповідні відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень № 10066298 та 10066212, відповідно.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі від 24.01.2012р. має місце відмітка про відправлення трьох примірників цієї ухвали сторонам по справі, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами № 09-11а/893 від 24.01.2012р.

Отже, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представників позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 24.02.2012р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст.85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

26.07.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” (відповідач-2, замовник за договором) було укладено договір № 1 на проведення збиральних робіт сільськогосподарських культур (надалі договір виконання робіт).

Крім того, 26.07.2011 року між позивачем (кредитором за договором) та відповідачем -1 (поручитель за договором) було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобовязань за договором виконання робіт, а у випадку порушення відповідачем- 2 основного договору, відповідач- 2 та відповідач- 1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

За умовами п. 1.1 договору виконання робіт, відповідач- 2 доручає, а позивач бере на себе зобовязання за винагороду, виконати роботи по збиранню сільськогосподарських культур на площі 400 га, за ціною 340 грн. за 1 га. Загальна вартість робіт по договору становить 136000,00 грн.

На виконання умов договору позивач провів на замовлення відповідача- 2 роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на площі 95 га, на загальну суму 32300,00 грн.

Роботи були прийняті відповідачем-2 без будь-яких зауважень, про що свідчить двосторонньо підписаний акт здачі-прийомки виконаних робіт № 2 від 09.08.2011р.

Відповідно до п. 3.2 договору виконання робіт, розрахунки з позивачем за виконані роботи відповідач- 2 проводить поетапно за кожні 50 га зібраної площі, але кінцевий термін розрахунків за виконану роботу, після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт повинен бути не більше ніж 5 (пять) діб.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В договорі (п.3.2) сторони визначили, що остаточний кінцевий розрахунок за виконані роботи відповідач-2 повинен провести після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт не більше ніж протягом 5 (пяти діб).

Акт прийому-передачі виконаних робіт позивачем та відповідачем -2 був підписаний 09.08.2011 року, а відтак, остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач- 2 повинен був провести до 14.08.2011 року.

Відповідно до умов ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобовязання за договором виконання робіт виконав у повному обсязі належним чином: виконав роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2 не провів оплату виконаних робіт у строки, визначені сторонами у договорі виконання робіт.

В судовому засіданні позивач надав суду заяву про відмову від позову щодо відповідача- 1.

Суд розяснив позивачу наслідки його процесуальних дій.

Відмова від позову в частині вимог до відповідача-1 приймається судом, а провадження у справі щодо відповідача-1 підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу лише відносно відповідача -2.

Судом встановлено, що відповідач-2 свої зобовязання за договором виконання робіт, не виконав належним чином: не провів оплату виконаних позивачем робіт своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав відповідачу- 2 вимогу вих. від 21.11.2011 року про оплату вартості виконаних робіт в сумі 32300,00 грн.

Вимога позивачем була надіслана відповідачу-2 поштою, про що свідчить копія фіскального чеку поштового відділення № 2150 від 07.12.2011 року (ар. с. 22).

Відповідач-2 сплатив позивачу за виконані роботи суму 20000,00 грн. 24.01.2012 року, про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку від 24.01.2012 року, що залучена до матеріалів справи.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості в сумі 20000,00 грн. слід припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутність предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована позивачу вже після пред»явлення позову до суду.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати відповідачем-2 вартості виконаних робіт в сумі 12300,00 грн. за договором виконання робіт суду не надано.

Зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач-2 зобовязаний сплатити позивачу за виконані роботи 12300,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача-2 основного боргу в сумі 12300,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем- 2 зобовязань за договором виконання робіт.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 4.6 договору виконання робіт, при несвоєчасному розрахунку за надані послуги відповідач-2 зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі 2 % від суми, належної позивачу, за кожний прострочений день, рахуючи з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно статті 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Але статтею 3 цього Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що стаття 1 вказаного Закону передбачає, що сторони в договорі вправі передбачити будь який розмір пені, тобто цей Закон не встановлює обмежень щодо визначення сторонами розміру пені в договорі, але статті 3 цього Закону обмежує розмір пені, який підлягає стягненню і він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму заборгованості у розмірі 32300,00 грн., за період прострочення 156 днів з 14.08.2011 року по 16.01.2012 року, тобто за шість місяців, в сумі 2139,76 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірено та визнано правомірним.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем- 2 виконання грошових зобовязань, вимога про стягнення з нього пені в сумі 2139,76 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 3,24 грн. за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що фактично за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року сума інфляційних нарахувань на заборгованість у розмірі 32300,00 грн. становить 129,36 грн.

Позивач просить стягнути суму інфляційних нарахувань у розмірі 3,24 грн.

Суд не визнав за необхідне виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому спір розглядається в рамках заявленої суми та підлягає задоволенню в сумі 3,24 грн..

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період прострочення 156 днів з 14.08.2011 року по 16.01.2012 року, в сумі 414,15 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення з відповідача-2 інфляційних нарахувань в сумі 3,24 грн. та 3 % річних в розмірі 414,15 грн. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати за оплату юридичних послуг адвоката в сумі 1800,00 грн. у відповідності до статті 49 ГПК України .

Позивач надав суду угоду про надання правових послуг адвоката від 07.12.2011р., укладений з адвокатом ОСОБА_3, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 593 від 26.01.2007р., акт приймання передачі наданих послуг за угодою про надання правових послуг адвоката від 07.12.2011р. від 24.02.2012 року, чек на суму 1800,00 грн. щодо оплати послуг адвоката.

За таких підстав, враховуючи факт участі адвоката у судовому засіданні, вимоги позивача про стягнення з відповідача- 2 у відповідності до приписів ст.49 ГПК України витрати за оплату послуг адвоката в сумі 1800,00 грн. обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” (17311, Чернігівська область, Сріблянський район, с. Калюжниці, вул. Незалежності, буд. 51; код ЄДРПОУ 30875436; р/р № 26008980030151, ПАТ „Мегабанк”, МФО 351629) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72319, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р №НОМЕР_4 в ПАТ Укрсоцбанк, МФО 300023) 12300 (дванадцять тисяч триста) грн. 00 коп. основного боргу, 2139 (дві тисячі сто тридцять девять) грн. 76 коп. пені, 3 (три) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 15 коп. 3 % річних, 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору та 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Провадження у справі в частині стягнення 20000 (двадцять тисяч) грн. припинити.

Провадження у справі відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (72316, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер № НОМЕР_2) припинити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.02.2012р.