Рішення № 21657008, 22.02.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

справа №2-9598/11

2/412/159/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Браги А.В.,

при секретарі Лампікі О.В.,

за участю: представника позивача Мухи Р.А.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ДніпроВНІПІенергопром»до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.16-18), послався на те, що 30 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивач зобовязався сплатити відповідачу обумовлену в договорі ціну, а відповідач передати позивачу обумовлене договором нерухоме майно. Після виконання зазначеного договору, 11 червня 2010 року між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2009 року, яким було збільшено ціну договору на 3220000,00 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, вказуючи, що згідно цивільного законодавства ціна договору не може бути змінена після виконання договору, позивач просив суду визнати недійсним договір про внесення змін від 11 червня 201 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2009 року. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі за обставин, викладених в позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала суду письмові заперечення проти позову, пославшись на те, що згідно ст.6 ч.3 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власник розсуд, а положення ст.632 ЦК України щодо заборони зміни ціни в договорі після його виконання можуть застосовуватись лише у випадку, якщо сторони після виконання договору за первинною ціною не згодні на подальшу зміну даної ціни. Оскільки, як зазначає представник відповідача, позивачем після збільшення ціни в договорі нова ціна була частково сплачена, визнання недійсним договору від 11 червня 2010 року, яким збільшено ціну за договором від 30 квітня 2009 року, є неможливим.

Третя особа в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Під час розгляду справи судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи директора «ДніпроВНІПІенергопром»ОСОБА_5, оскільки останній при укладенні спірного договору діяв не як самостійна фізична особа, а як керівник виконавчого органу товариства, набуваючи для ТОВ «ДніпроВНІПІенергопром»права та обовязки, що вказує на відсутність правових підстав, в розумінні ст.ст.35, 36 ЦПК України, для залучення ОСОБА_5 до участі у справі, в якості третьої особи.

Також судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення загальних зборів ВАТ «ДніпроВНІПІенергопром»до участі у справі в якості третьої особи, оскільки загальні збори не є самостійним учасником цивільних відносин в розумінні ст.2 ЦК України, а є вищим органом акціонерного товариства, яке вже є учасником розгляду даної справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.21-23), за умовами якого відповідач зобовязався передати позивачу нежитлову будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_2. Позивач, в свою чергу, зобовязався сплатити обумовлену в договорі ціну 6384535,5 гривень, яка згідно п.3 договору була в повному обсязі сплачена позивачем на час нотаріального посвідчення цього договору.

Виконання відповідачем своїх зобовязань за даним договором представником відповідача не заперечувалось в судовому засіданні та безпосередньо підтверджено в тексті наданих таким представником письмових заперечень проти позову (а.с.6).

Також судом встановлено, що після виконання зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2009 року між тими ж сторонами 11 червня 2010 року укладено договір про внесення змін до зазначеного договору купівлі-продажу від 30 квітня 2009 року (а.с.24-25), яким збільшено ціну відчужуваного нерухомого майна на 3220000,00 гривень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім умов зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК, а саме: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Нормою ст.632 ч.3 ЦК України визначено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положенням ст.215 ч.3 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм цивільного законодавства та враховуючи, що договором від 11 червня 2010 року про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2009 року збільшено ціну в останньому договорі вже після його виконання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на можливість відступлення при укладенні договору від положень актів цивільного законодавства, зокрема від положень ст.632 ч.3 ЦК України, оскільки такі посилання представника відповідача не відповідають цивільному законодавству.

Правова позиція суду з цього приводу ґрунтується на тому, що хоча норма ст.6 ч.3 п.1 ЦК України і передбачає можливість відступлення сторін в договорі від положень актів цивільного законодавства, однак її застосування обмежується нормою ст.6 ч.3 п.2 ЦК України, яка виключає можливість відступлення сторін в договорі від положень актів цивільного законодавства, що мають імперативний характер.

Така норма імперативного характеру встановлена, зокрема, ст.632 ч.3 ЦК України, яка забороняє зміну ціни в договорі після його виконання. При цьому, зазначена стаття не містить жодних умов чи підстав, за яких таке законодавче застереження може не застосовуватись.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8,5 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 6, 11, 16, 203, 215, 627 - 628, ч. 3 ст. 632, ст. 638, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити.

Визнати недійсним Договір про внесення змін від 11 червня 2010 року, який посвідчений 11 червня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2949 до договору купівлі продажу нерухомого майна, посвідчений 30 квітня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3028, укладений між відкритим акціонерним товариством «ДніпроВНІПІенергопром»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барнаульська, 2а, код ЄДРПОУ № 04840748) та ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ІПН № НОМЕР_1).

Судові витрати у справі, що складаються з судового збору у сумі 8, 50 гривень та 120, 00 гривень витрат повязаних з інформаційно технічним забезпеченням розгляду справи стягнути ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «ДніпроВНІПІенергопром».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

СуддяА.В. Брага