Рішення № 21656832, 22.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 лютого 2012 р. Справа 11/160/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", м. Київ

до: Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ", смт. Літин, Вінницький район, Вінницька область

про стягнення 19982,85 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 8 від 22.11.2011 року, паспорт серії ОН НОМЕР_1 виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.04.1998 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" до Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" про стягнення 19 982,85 грн. з яких 17 090 грн. основного боргу, 500,25 грн. пені та 2 392,60 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 14.12.2011 року (суддя Матвійчук В.В.) порушено провадження у справі № 11/160/2011/5003.

26.12.2011 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач збільшує розмір позовних вимог в частині пені та штрафу та просить суд стягнути з відповідача 17 090,00 грн. боргу, 870,00 грн. пені та 6 665,10 штрафу .

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 08.02.2012 року на підставі п.п.3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 11/160/2011/5003 в зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному.

За результатами розподілу справу № 11/160/2011/5003 було розподілено судді Банасько О.О..

Ухвалою суду від 09.02.2012 року справу № 11/160/2011/503 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.02.2012 року.

22.02.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 09.02.2012 року факт одержання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з ЄДРЮОФОП № 13006647 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Радянська, 72, смт.Літин, Літинський район, Вінницька область, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 09.02.2012 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Окрім того суд зазначає, що про час та місце судового засідання відповідача було поінформовано телефонограмою яку прийнято 21.02.2012 року головним бухгалтером ПП "Фірма "Нафтосинтез" Осадчою С.П..

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафу за період з 24.08.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 6 665,10 грн.. Одночасно у вказаній заяві останній зазначає що наслідки відмови йому зрозумілі.

Вказана заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (Постачальник) та Приватним підприємством "Фірма "Нафтосинтез" (Покупець) укладено договір поставки № 138 (а.с.9-12, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (товар), а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені договором та додатковими угодами до договору.

Назва товару: світлі та інші нафтопродуки (п. 1.2 Договору).

Одиниця виміру товару: літри, тонни (п. 1.3 Договору).

Передача (постачання) Покупцю партії Товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах - само вивіз - "ЕХW", правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року автомобільним транспортом (бензовозами) Покупця. За узгодженням Сторін поставка Товару може здійснюватися транспортом Постачальника з покладенням на Покупця витрат на транспортування (п.2.3 Договору).

Відвантаження Товару здійснюється Постачальником лише при наявності у Покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару. Якщо ж Товар приймає представник підприємства-перевізника (експедитора) то перевіряється відповідність його даних, тим, які були вказані у замовленні Покупця; також Постачальнику залишається копія подорожнього листа, яка підписується водієм підприємства-перевізника та екземпляр товарно-транспортної та/або видаткової накладної, що теж має містити підпис водія (п.2.4 Договору).

Ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами і відображаються в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на поставку партії Товару (п.3.1 Договору).

В п.3.2 Договору зазначено, що оплата кожної конкретної партії товару здійснюється по повній передплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою та /або додатковою угодою до договору.

Згідно 3.4 Договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в договорі та/або у відповідному рахунку-фактурі. Підставою для оплати за Договором є рахунок-фактура та/або видаткова накладна на відвантажений товар, в залежності від того, який з цих документів був отриманий Покупцем перший

Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.3.5 Договору).

Згідно п. 7.1 вказаний Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Також між сторонами 01.01.2011 року підписано Додаткову угоду № 1/11 до договору поставки № 138 від 01.01.2011 року відповідно до якої в п.3.2 Договору були внесені зміни стосовно терміну оплати поставленого товару, а саме: визначено, що оплата вартості кожної конкретної партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати її передачі у власність відповідача (а.с.13, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи в період дії договору поставки № 138 від 01.01.2011 року станом на 30.06.2011 року у сторін не було заборгованості одна перед одною, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на вказану дату (а.с.17, т.1).

25.07.2011 року позивач відповідно до умов Договору поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 13 000 літрів загальною вартістю 116 090,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 499 від 25.07.2011 року та довіреністю № 324 від 25.07.2011 року (а.с.14-16, т.1).

Відповідачем за отриманий товар було сплачено 99 000,00 грн., що підтверджується довідками банківських установ та банківськими виписками (а.с.18-19, 51-59, 83, 116-124, т.1).

Таким чином сума заборгованості відповідача становить 17 090,00 грн. (116 090,00 грн. - 99 000,00 грн.).

27.09.2011 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості (а.с.21, т.1) .

За твердженням позивача відповіді на претензію від 27.09.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість за поставлений товар не погашено.

Слід вказати, що в підтвердження відсутності розрахунків зі сторони відповідача та наявності боргу в розмірі 17 090,00 грн. позивачем надано суду обопільнопідписаний сторонами акт звіряння розрахунків за період з 01.07.2011 року по 22.12.2011 року (а.с.108, т.1).

Також суд вказує, що відсутність проведення відповідачем розрахунків окрім 99 000,00 грн. вказаних раніше підтверджується довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" від 20.02.2012 року № 301.1-12/501.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.01.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 17 090,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 870,00 грн. пені за період з 25.07.2011 року по 21.12.2011 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку затримки Покупцем оплати або неповної оплати за відвантажений товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

При перевірці правильності наданого позивачем розрахунку пені судом виявлено помилку, яка полягає у невірному визначенні останнім початок періоду прострочення позаяк із врахуванням приписів п.3.2 Договору початком періоду прострочення слід вважати сплив тридцяти календарних днів від дати поставки товару - виходячи із того, що поставка була здійснена 25.07.2011 року початком прострочення слід рахувати 25.08.2011 року, а не 24.08.2011 року, яка вказав у своєму розрахунку позивач.

За результатами зробленого судом перерахунку із врахуванням виявлених помилок судом отримано 863,63 грн. пені, що є меншим ніж вказав позивач в зв'язку з чим в стягненні 6,37 грн. пені слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відмовляючи в стягненні частини пені суд зауважує, що проводив перевірку розрахунку в межах періоду визначеного позивачем (24.08.2011 року - 21.12.2011 року) та відповідно суми боргу (17 090,00 грн.).

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 665,10 грн. обрахованої за період з 24.08.2011 року по 21.12.2011 року суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 6 665,10 грн. штрафу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача Перевозником П.М. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 8 від 22.11.2011 року (а.с.61, т.1).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені та припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення штрафу в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 00,50 грн. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" виходячи з того, що на момент подачі позовної заяви позивачу слід було сплатити 1411,50 грн. судового збору виходячи із приписів п.п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

22.02.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44,49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез", вул.Радянська, 72, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30743884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 33345248) 17 090 грн. 00 коп. - основного боргу, 863 грн. 63 коп. - пені, 1 029 грн. 09 коп. - відшкодування повязаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 06 грн. 37 коп. пені відмовити.

4. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 6 665 грн. 10 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Крокус К", вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 33345248) - 00,50 грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 30.11.2011 року № 1967, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 11/160/2011/5003 (а.с.23, т.1).

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 лютого 2012 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Радянська, 72, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300.