Рішення № 21656617, 08.02.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/1153/2012

пр. № 2-412/2317/2012

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого судді Галічого В.М.

При секретарі Пилипенко Г.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 01.12.2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 6а, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 05.12.2011 року договір купівлі-продажу вказаної квартири було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер витягу 32320569. 07.12.2011 року держаним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було здійснено виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, в частині нерухоме майно, що належить позивачу, під час здійснення яких було встановлено, що визначене рішенням суду майно не існує, оскільки квартира 6а за вказаною адресою повністю відокремлена від квартири 6. Право власності на кв. 6а в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою, яка не є стороною виконавчого провадження. Вчинення будь-яких дій щодо квартири 6а будинку АДРЕСА_1, яка належить власнику не віднесеному до кола осіб по справі рішенням суду, що виконується, не передбачено. Право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 належить виключно стягувачу ОСОБА_2. Позивач розцінює дії відповідачки як перешкоди в користуванні його власністю.

На підставі викладеного позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою №6а, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні належним йому майном - квартирою №6а, що розташована за вказаною адресою, а також зобовязати відповідача оформити належним чином правовстановлюючі документи на належну їй квартиру № 6 у відповідності до характеристик кв. 6 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 2008 року та технічного паспорта на вказану квартиру станом на 25.01.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання у справі не зявлялася, про час і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, що є підставою для вирішення справи відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

Третя особа у судове засідання не зявилася, надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 01.12.2011 року позивач придбав у ОСОБА_3 квартиру № 6а, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. 05.12.2011 року вказаний договір купівлі-продажу було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 35224462 (а.с. 8, 10).

ОСОБА_3, яка є третьою особою у справі, успадкувала вищезазначену квартиру відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.03.2008 року, виданого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 після смерті її доньки ОСОБА_5, спадкова справа № 813/2007, зареєстровано в реєстрі за № 3-975 (а.с. 17). 14.04.2008 року свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.03.2008 року на вказану квартиру було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Реєстраційний номер витягу 18488813 (а.с. 18).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 грудня 2011 року ОСОБА_3 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2011 року набула право приватної власності на кв. 6а, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили 30.08.2011 року, та було зареєстровано у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради 22.11.2011 року, за реєстраційним номером 35224462, номер витягу про реєстрацію права власності 32139348 (а.с. 8).

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 Ѕ частину квартири 6, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, отримала у спадщину від своєї доньки ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2008 року, видане державним нотаріусом Шостої дніпропетровської держаної нотаріальної контори ОСОБА_7, спадкова справа № 948/2007, зареєстровано в реєстрі за № 2-611 (а.с. 23). 05.06.2008 року Свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.05.2008 року на Ѕ частини квартири № 6 було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер витягу 19090572 (а.с. 24).

Відповідач ОСОБА_2, незважаючи на те, що вона так само як і третя особа ОСОБА_3 успадкували вже самовільно переплановані та розєднані на дві окремі квартири, відповідно кв. № 6 та кв. № 6а, звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про зобовязання ОСОБА_3 вчинити певні дії, а саме: усунути самовільне розєднання квартири № 6 за вказаною адресою, шляхом приведення її до стану, який відповідав характеристикам цієї квартири згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 травня 2008 року (спадкова справа №948/07).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2010 року позов ОСОБА_2 було задоволено та зобовязано ОСОБА_3 вчинити вищевказані дії (а.с. 25).

07.12.2011 року держаним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дерило В.Г., який виконував рішення суду від 29 червня 2010 року за виконавчим провадженням № 28628345, було здійснено виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, та в присутності стягувача ОСОБА_2, представника ОВС та понятих встановлено, що визначене рішенням суду майно не існує, оскільки квартирі 6а за вказаною адресою повністю відокремлена від квартири 6. Право власності на кв. 6а в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою, яка не є стороною виконавчого провадження. Вчинення будь-яких дій щодо квартири № 6а в будинку АДРЕСА_1, що належить власнику не віднесеному до кола осіб по справі (сторін виконавчого провадження) рішенням суду яке виконується, не передбачено. Право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 належить виключно стягувачу ОСОБА_2, яка відмовилась від проведення виконавчих дій, посвідчивши це власним підписом під актом державного виконавця від 07.12.2011 року. На підставі зазначеного постановою держаного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби від 08 грудня 2011 року виконавчий лист № 2-865/2010, виданий 26.10.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, було поверну то стягувачу (а.с. 31).

Листом від 22.02.2011 року за вих. 20/145, наданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», встановлено що на час оформлення спадщини як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1, була самовільно перепланована та розєднана на окремі квартири. Зазначене також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2008 року, номер витягу 18124352, відповідно до якого за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано по Ѕ частині відповідно квартири АДРЕСА_1, яка самовільно перепланована з побудуванням антресольного поверху та розєднанням на дві окремі квартири.

У відповідності до частини 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1, 2 стаття 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право.

У відповідності до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 порушує конституційне право позивача на вільне користування його власністю, у звязку з чим покладення на відповідача обовязку не чинити перешкоди позивачеві в користуванні належним йому майном є обґрунтованим та заснованим на законі. За таких обставин позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Позовні вимог в частині зобовязання відповідача оформити належним чином правовстановлюючі документи, на належну їй квартиру АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 319, 328, 386, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні належним йому майном - квартирою АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.М. Галічий