Рішення № 21656276, 21.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012Справа №5002-23/5304-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» (вул. Берковецька, буд. 6-А, Святошинський район, м. Київ, 04128; ідентифікаційний код 34585710)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 212854,06 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача Головченко С.О., директор ТОВ «Шетеліг Україна», наказ № 48/К від 30.10.2009 р.

Від відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність сер. ВРП № 508834 від 12.01.2012 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 212854,06 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 4257,10 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

07.02.2012 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надані письмові заперечення стосовно доводів, викладених у клопотанні ТОВ «Шетеліг Україна» про витребування доказів від 30.01.2012 р., які разом із доданими до них документами долучаються до матеріалів справи.

На відповідний запит суду 07.02.2012 р. від Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим надійшов матеріал № 669 за 2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою директора ТОВ «Шетеліг Україна» Головченко С.О. у відношенні ОСОБА_2, копія якого долучаються до матеріалів справи.

09.02.2012 р. від Київського районного відділу МУ ГУ МВС України в АР Крим до суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалу № 5116-11 р. про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, які долучаються судом до справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2012р. надав для приєднання до матеріалів справи додаткові пояснення по суті спору з доданими до них документами.

14.02.2012р. від Залізничного районного відділу СМУ ГУ МВД України в АРК надійшов матеріал дослідчої перевірки про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою Головченко С.О.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання також зявився, проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» (Комітент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Комісіонер) укладено До говір № 24/11-01 комісії на продаж товару.

Відповідно до п.1.1 статті 1 Договору комісії, Комісіонер зо бов'язується за дорученням Комітента здійснювати в інтересах останнього про даж товару.

Відповідно до п.7.2 договору, він укладений на один рік і може бути пролонгований за згодою сторін.

З метою забезпечення належного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором комісії, позивач передав, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, основні засоби та інші нема теріальні активи, про що сторонами 25 березня 2010 року складено та підписано двосторонній акт здачі-прийняття № 1, акт здачі-прийняття № 2 та акт здачі-прийняття № 3 до Договору комісії.

Так, згідно Акту № 1 здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та ін ших нематеріальних активів від 25 березня 2010 року, позивач передав, а відповідач прийняв майно за переліком, що визначений в такому Акті, на загальну суму 4635,00грн.

Згідно Акту № 2 здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та інших нематеріальних активів від 25 березня 2010 року, позивач передав, а відповідач прийняв майно за переліком, що визначений в такому Акті, на загальну суму 6940,00 грн.

Згідно Акту № 3 здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та інших нематеріальних активів від 25 березня 2010 року, позивач передав, а відповідач прийняв майно за переліком, що визначений в такому Акті, на загальну суму 2465,00 грн.

Отже, загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та інших нематері альних активів, переданих позивачем та одержаних відповідачем за вказаними Актами, складає грошову суму в розмірі 14040,00 грн.

25 березня 2010 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Дого вору комісії.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, з метою підвищення ефективності та повноцінного вико нання відповідачем умов Договору комісії, позивач надав відповідачеві право доступу до орендо ваного ТОВ «Шетеліг Україна» адміністративного приміщення, що належить останньому на праві оренди згідно Договору оренди нерухомого майна №3 від 03 березня 2010 року, площею 20,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

За пунктом 3 Додаткової угоди, відповідач прийняв на себе всі права та обов'язки орендаря, які передбачені умовами Договору оренди.

За період з березня 2010 року - вересень 2011 року, згідно актів здачі-приймання робіт (вико нання послуг), ТОВ «Шетеліг Україна» сплачено орендних платежів на суму 19295,30грн.

Додатково, згідно п.2.7 статті 2 Договору комісії, Комісіонер зо бов'язаний нести всі витрати, які можуть виникнути під час реалізації товару, в тому числі, оренда приміщень.

Також позивач посилається на те, що 30 листопада 2010 року, між сторонами складено Інвентаризаційний опис №02, за яким сторони визначили склад (номенклатуру і найменування) товарно-матеріальних цінностей та їх вартість, що перебувають на відповідальному зберіганні у Відповідача.

За змістом вказаного Інвентаризаційного опису № 02 від 30 листопада 2010 року, загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, зазначених в Інвентаризаційному описі, що передані відпо відачеві та знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача, становить 179518,76 грн.

Відповідач заперечує факт отримання товару для реалізації за договором комісії.

Сторонами не заперечується, що 01.03.2010р. між ними було укладено договір про надання послуг №01/03, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідач зобовязався протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги по пошуку клієнтів для позивача з якими буде укладено договори надання консультаційних або юридичних послуг, договори поставки, договори купівлі-продажу як в письмовому так і усному вигляді, а позивач зобовязався оплачувати такі послуги.

Строк дії договору згідно п.6.2 з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та до 31.12.2010р.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 212854,06 грн., у тому числі 14040,00грн. вартості товарно-матеріальних цінностей за актами здачі-прийняття №№1,2,3, 179518,76грн. собівартості товарно-матеріальних цінностей, що передані відповідачу для подальшого продажу та 19295,30грн. суми орендних платежів в якості відшкодування витрат з оплати послуг орендаря.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань за договором № 24/11-01 комісії про продаж товару від 24.11.2009 р. в частині повернення товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та іншого майна, за збереження якого, згідно умов договору, відповідач несе повну матеріальну відповідальність. Також позивачем заявлена до стягнення сума орендних платежів за період з березня 2010 р. по вересень 2011 р. у розмірі 19295,30 грн., які ФОП ОСОБА_2 зобовязався відшкодовувати згідно додаткової угоди № 1 до договору комісії.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступними підставами.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, органами внутрішніх справ України неодноразово проводилися перевірки по факту шахрайських дій відповідача, крадіжки ним документів та по факту вимагання директором та керівником служби безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» у відповідача грошових коштів. Факти, викладені у заявах директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шетеліг Україна» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не знайшли свого реального підтвердження у звязку із чим, у порушенні кримінальних справ було відмовлено (т.2 а.с.23-75,106-108).

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобовязаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Позивачем не надано суду оригіналів документів, на які він посилається у позовній заяві, незважаючи на неодноразове витребування їх ухвалами Господарського суду АРК. Крім того, додані до позовної заяви копії договору комісії та актів здачі-прийняття матеріальних цінностей не містять печатки відповідача, копія додатку №1 до інвентаризаційного опису №2 від 30.11.2010р. завірена тільки представником позивача (т.1 а.с. 17-23,26).

Також позивач у обґрунтування позовної вимог про відшкодування 19295,30грн. суми орендних платежів не надав акту прийому передачі орендованого приміщення відповідачу.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту наявності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед ним, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 21.02.2012р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.02.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.