Постанова № 21653307, 15.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2012 р. Справа №5004/2199/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. , судді Савченко Г.І. при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність б/н від 01.12.2009 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" на рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аміко-Кераміка""

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Світ"

про стягнення 456 796,58 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області №5004/2199/11 від 21.12.2011 року (суддя Якушева І.О.) позов задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аміко-Кераміка" 379 468 грн. 63 коп. заборгованості, 3 794 грн. 61 коп. витрат, пов'язаних з оплатою держмита, 196 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові про стягнення 77 327 грн. 95 коп. заборгованості відмовлено.

Рішення господарського суду Волинської області мотивоване тим, що відповідач не оплатив вартості товару, отриманого за видатковими накладними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення 97 537 грн. 39 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 97 537 грн. 39 коп. та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у вказаній частині з посиланням на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5004/2199/11 від 23.01.2012 року відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" на рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аміко-Кераміка"" подано суду відзив, в якому позивач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Топ Світ" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5004/2199/11 від 14.02.2012 року у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Петухова М.Г., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М., суддя Савченко Г.І..

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання 15.02.2012 року не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Скаржник був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання (а.с.131). Судова колегія вважає, що неявка представника скаржника не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж липня - листопада 2009 року на підставі договору купівлі-продажу №01/12/2008/к від 01.12.2008 року передавав відповідачу за видатковими накладними товарно-матеріальні цінності, всього ним було передано відповідачу товару на загальну суму 456 796,58 грн..

На обґрунтування передачі відповідачу товару на загальну суму 456 796,58 грн. позивач посилається на видаткові накладні:

- №156 від 31.07.2009 року про передачу товару на суму 220 000 грн.,

- №315 від 02.11.2009 року про передачу товару на суму 77 327,95 грн.,

- №316 від 04.11.2009 року про передачу товару на суму 97 537,39 грн.,

- №317 від 05.11.2009 року про передачу товару на суму 51 134,66 грн.,

- №318 від 06.11.2009 року про передачу товару на суму 10 796,58 грн.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, повинні мати такі обовязкові реквізити, як назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду оригіналів вказаних видаткових накладних зроблено наступні висновки.

З оригіналу видаткової накладної №315 від 02.11.2009 року (а.с.58) про передачу товару на суму 77 327,95 грн. вбачається, що у ній є підпис особи про отримання товару, зазначені реквізити довіреності, на підставі якої нібито отримувався товар - довіреність серії АС №907755 від 04.11.2009 року. Проте, самої довіреності позивачем не подано.

Довіреності відповідача на отримання вказаного у видатковій накладній №315 від 02.11.2009 року товару, позивачем суду не подано.

За таких обставин позивачем не доведено факту передачі саме відповідачу товару за видатковою накладною №315 від 02.11.2009 року на суму 77 327,95 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар, переданий на підставі цієї накладної до задоволення не підлягає.

З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. N99 (надалі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

З наведених норм вбачається, що товар передається уповноваженим особам покупців, які мають належним чином оформлену довіреність на отримання товару, яка є документом суворої звітності.

Згідно оригіналу видаткової накладної №156 від 31.07.2009 року (а.с. 59-60) про передачу товару на суму 220 000 грн. встановлено, що вона підписана представником відповідача, скріплена печаткою ТОВ "Топ Світ".

Отже, шляхом засвідчення підпису свого представника на видатковій накладній №156 від 31.07.2009 року своєю печаткою відповідач визнав і схвалив дії особи, яка приймала продукцію.

Доказів, які б свідчили про втрату печатки, що могло б бути підставою для її незаконного використання іншими особами, відповідачем не надано.

Крім цього, відповідач визнав суму боргу за видатковою накладною №156 від 31.07.2009 року, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2009 року, що також підтверджує факт передачі товару за цією накладною.

Підписаний представником відповідача, скріплений печаткою товариства, акт звірки у сукупності з іншими доказами по справі підтверджує відвантаження товару та наявність заборгованості покупця перед продавцем.

З такими висновками господарського суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду.

З оригіналів видаткових накладних №316 від 04.11.2009 року (а.с.57), №317 від 05.11.2009 року (а.с.56), №318 від 06.11.2009 року (а.с. 55) вбачається, що в рядках "Відвантажила", "Отримала" є підписи представників, є печатки продавця товару - ТОВ "Аміко-Кераміка".

Як вбачається з матеріалів справи, в додатку до позовної заяви позивач вказав довіреність №0000340 від 04.11.2009 року, з якої видно, що 04.11.2009 року ТОВ "Топ-Світ" на ім'я Ступачинської Н.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Торговий дім "Аміко-Кераміка" на суму 240000 грн. виписало довіреність №0000340. Довіреність №0000340 від 04.11.2009 року підписана директором ТОВ "Топ Світ", скріплена печаткою ТОВ "Топ-Світ".

На третьому аркуші свого відзиву від 07.12.2011 року (а.с. 42) відповідач також підтверджує факт видачі довіреності.

В силу положень ч.2 п.15 Інструкції відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Жодних доказів того, що товари, отримані відповідачем на підставі довіреності №0000340 від 04.11.2009 року, підприємством не оприбутковувались, суду не представлено.

Відповідно до п.9 Інструкції при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Доказів анулювання довіреності №0000340 від 04.11.2009 року відповідачем суду також не подано.

За таких обставин, зважаючи на те, що довіреність на отримання товару є документом суворої звітності, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про підписання видаткових накладних №316 від 04.11.2009 року, №317 від 05.11.2009 року, №318 від 06.11.2009 року невідомою особою та визнано їх належними доказами передачі товару відповідачу на загальну суму 159468,63 грн..

У своїй апеляційній скарзі відповідачем оскаржено задоволенні до стягнення грошові вимоги лише на суму 97 537,39 грн. за отриманий товар по видатковій накладній №316 від 04.11.2009 року.

Розглянувши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавством України не передбачено, що обов'язковим реквізитом видаткової накладної має бути відбиток печатки підприємства - одержувача, як стверджує відповідач у відзиві.

Відсутність відбитку печатки на видатковій накладній згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не є обов'язковим.

Щодо непідписання довіреності на отримання товару №0000340 від 04.11.2009 року головним бухгалтером відповідача, то абзацом 3 п.5 Інструкції передбачено, що у тих випадках, коли бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безпосередньо керівником (власником), довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Сам відповідач в клопотанні до суду від 18.12.2011 року повідомляє про відсутність бухгалтера у штаті ТОВ "Топ Світ".

Відповідно до абзацу 3 п.п.7.2.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є не тільки звітним податковим документом, а й одночасно розрахунковим. Вона виписується в момент зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця або в момент відвантаження товару (п.7.3. Закону України "Про податок на додану вартість").

Як встановлено п.п.7.2.3. ст.72.6. Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної налається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що додатковими доказами, які разом з первинними документами бухгалтерського обліку свідчать про передачу позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 379 468,63 грн. є також податкові накладні, податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Аміко-Кераміка" і ТОВ "Топ Світ" за липень 2009 року, за листопад 2009 року.

Так, згідно податкової накладної ТОВ "Аміко-Кераміка" №286 від 31.07.2009 року (а.с.46-47) умовою поставки значиться "замовлення №130 від 28.07.2009, накладна №156 від 31.07.2009" на загальну суму з ПДВ - 220 000, 00 грн..

Згідно податкової накладної №470 від 04.11.2009 року (а.с.49-50) умовою поставки значиться "замовлення №130 від 28.07.2009, накладна №316 від 04.12.2009" на загальну суму з ПДВ - 97 537, 39 грн..

Згідно податкової накладної №472 від 05.11.2009 року (а.с. 51) умовою поставки значиться "замовлення №130 від 28.07.2009, накладна №317 від 05.11.2009" на загальну суму з ПДВ - 51 134, 66 грн..

Згідно податкової накладної №483 від 06.11.2009 року (а.с. 52) умовою поставки значиться "замовлення №130 від 28.07.2009, накладна №318 від 06.11.2009" на загальну суму з ПДВ - 10 796, 58 грн..

Також, з поданої Луцькою ОДПІ на вимогу суду Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний (податковий) період - 07.2009 року (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) вбачається, що в Розділі ІІ - Податковий кредит відповідачем зазначено індивідуальний податковий номер ТОВ "Аміко-Кераміка" з обсягом поставки (без ПДВ) - 200 833, 33 грн., та сумою ПДВ - 40 166, 67 грн. та з зазначенням періоду виписки податкових накладних - 07.2009 (а.с.99-100).

З Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний (податковий) період - 11.2009 року (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) вбачається, що в Розділі ІІ - Податковий кредит відповідачем зазначено індивідуальний податковий номер ТОВ "Аміко-Кераміка" з обсягом поставки (без ПДВ) - 197 330, 49 грн., та сумою ПДВ - 39 466, 10 грн. та з зазначенням періоду виписки податкових накладних - 11.2009 (а.с. 104).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів не може погодитись з висновком господарського суду першої інстанції про те, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що підставою для стягнення боргу за переданий за видатковими накладними №156 від 31.07.2009 року, №316 від 04.11.2009 року, №317 від 05.11.2009 року, №318 від 06.11.2009 року товар, є договір купівлі-продажу №01/12/2008/к від 01.12.2008 року, оскільки поставки товару відбувались в період дії вказаного договору.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Окрім того, позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості за товар, отриманий за згаданими видатковими накладними, шляхом надіслання вимоги №2678 від 09.09.2011 року, але відповідач вартості отриманого товару не оплатив.

Лист позивача №2678 від 09.09.2011 року було отримано відповідачем 10.09.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Також, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було надано суду банківську виписку про рух коштів на рахунку за 19.08.2009 року - 28.08.2009 року про оплату за сантехніку позивачу 19.08.2009 року - 198 000 грн., 28.08.2009 року - 190 000 грн..

Позивач факту перерахування цих коштів на його рахунок не заперечує, проте, як встановлено судом, вони не були зараховані позивачем в рахунок оплати за товар за спірними накладними, а в день їх надходження були повернуті позивачем ТОВ "Топ Світ" як помилково перераховані, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.08.2009 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про підставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 379 468,63 грн. заборгованості.

Згідно статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" на рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2199/11 - залишити без задоволення.

2. Справу №5004/2199/11 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Савченко Г.І.

2560/12