Постанова № 21653286, 15.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року Справа № 15/664

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Василишин А.Р. , судді Юрчук М.І. при секретарі Ткачу Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність №277 від 02.06.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.10 р. у справі №15/664 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія"

про стягнення в сумі 41 777 грн. 85 коп.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2011 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" до ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" про стягнення в сумі 41 777,85 грн., а саме в стягненні з відповідача на користь позивача - 37 015,96 грн. заборгованості за лізинговими платежами за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року, 2 849,54 грн. - пені, 357,71 грн. - 3% річних та 1 554,64 грн. - інфляційних, а також в стягненні судових витрат по справі.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, вважаючи, що прийнятті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд невірно посилається на додаткову угоду до договору №363/1107 від 15 листопада 2007 року, яка не була предметом розгляду і не відноситься до даного спору, а посилання ж відповідача на Додаткову угоду від 14 квітня 2010 року до Договору фінансового лізингу №386/1207 від 27 грудня 2007 року та акти приймання-передачі майна є безпідставні тому, що гендиректор не був уповноважений підписувати документи, які містять відмову від дебіторської заборгованості без згоди розпорядника майна, тобто судом першої інстанції не враховано спеціального правового стану позивача, який перебував в стані санації при порушенні проти нього справи про банкрутство. Крім того, зазначив, що відповідач протягом усього строку дії Договору №386/1207 не виконував своїх зобовязань щодо сплати лізингових платежів.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просить її задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча завчасно був повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

25 січня 2012 року, ухвалою апеляційного господарського суду, розгляд даної апеляційної скарги було відкладено до 15 лютого 2012 року.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності цих представників.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

27 грудня 2007 року, між ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", як лізингодавцем, до ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія", як лізингоодержувачем, був укладений Договір №386/1207 фінансового лізингу (оренди), відповідно до умов якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав в платне користування на умовах фінансового лізингу одну компресорну установку ВВП 10/7 та один ківш скельний для фронтального колісного навантажувача НІТАСНІ, модель ZW310 HL з високим підйомом. Загальна вартість переданого у лізинг за даним Договором майна склала 238 496,00 грн. з ПДВ. (а.с. 11-17)

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що передача майна лізингоодержувачу здійснюється за актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. Додаток №2 до Договору. (а.с. 20-21)

Додатком №3 до Договору №336/0807 є графік лізингових платежів (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно та інші витрати лізингодавця, передбачені Договором.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до Договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною. (а.с. 18)

Відповідно п.9.2 Договору, за порушення термінів сплати лізингових платежів нараховується пеня у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день потермінування , незалежно від терміну тривання порушення.

24 січня 2008 року, актом прийому-передачі позивач передав відповідачеві компресорну установку ВВП 10/7 по Договору № 386/1207. (а.с. 21)

31 березня 2008 року, актом прийому-передачі позивач передав відповідачеві ківш для навантажувача HITACHI ZW310 HL 4.5 м3 по Договору № 386/1207. (а.с. 20)

27 жовтня 2008 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу №386/1207, відповідно до якої сторони погодили, що діючим вважати Додаток №3/1 від 27 жовтня 2008 року до Договору №386/1207 фінансового лізингу, яким на 663,83 грн. збільшено суму відсотка комісійної згоди, а Додаток №3 до Договору рахувати таким, що втратив чинність. (а.с. 44)

27 лютого 2010 року, ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження про банкрутство ТОВ "Компанія “Лізинговий дім" (справа № 21/11), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру санації. Призначено керуючого санацією - генерального директора товариства Ситюка О.І. та розпорядника майна - арбітражного керуючого Ковалко Г.І. (а.с. 100)

14 квітня 2010 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору №386/1207 фінансового лізингу(оренди) від 27 грудня 2007 року, відповідно до якої сторони погодили, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості обєкту лізингу у розмірі 23918,64 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування обєктом лізингу у розмірі 16504,46 грн. (загальним розміром заборгованості 40422,94 грн.) лізингодавець до лізингоодержувача не має. (а.с. 75)

В цей же день, 14 квітня 2010 року, актом прийому-передачі майна відповідач повернув позивачу отримані від останнього за Договором №386/1207 від 27 грудня 2007 року предмети лізингу - компресорну установку ВВП 10/7 та один ківш скельний для фронтального колісного навантажувача НІТАСНІ, модель ZW310 HL з високим підйомом та також зазначено, що лізингодавець до лізингоодержувача не має претензій щодо сплати сум відшкодування вартості обєкту лізингу у розмірі 23918,64 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування обєктом лізингу у розмірі 16504,46 грн. (загальним розміром заборгованості 40422,94 грн. (а.с. 75)

25 травня 2010 року, у звязку з тим, що відповідач свої зобовязання за Договором з 15 жовтня 2009 року не виконував, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" про стягнення в сумі 41 777,85 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь 37015,96 грн. заборгованості за лізинговими платежами за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року, 2849,54 грн. - пені, 357,71 грн. - 3% річних та 1554,64 грн. інфляційних, а також судові витрати по справі. (а.с. 2-3)

03 вересня 2010 року, рішенням господарського суду Житомирської області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2011 року, було частково задоволено позов ТОВ "Компанія “Лізинговий дім" до ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" про стягнення в сумі 41777,85 грн. та стягнуто з відповідача 40663,08 грн., а саме: 37 015,96 грн. - боргу за лізинговими платежами; 1 865,25 грн. - пені; 272,96 грн. - 3% річних; 1 508,91 грн. - інфляційних, 406,63 грн. - державного мита та 229,70 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову було відмовлено. (а.с. 59-61)

12 квітня 2011 року, постановою Вищого господарського суду України дане рішення господарського суду Житомирської області та постанов Рівненського апеляційного господарського суду було скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області з підстав порушення норм процесуального права. (а.с. 122-123)

21 червня 2011 року, рішенням господарського суду Житомирської області у задоволенні даного позову було відмовлено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором №386/1207 фінансового лізину виконав належним чином та передав ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) одну компресорну установку ВВП 10/7 вартістю 90370,00 грн. та один ковш для навантажувача НІТАСНІ модель ZW310 вартістю 156343,46 грн. з ПДВ. (а.с.20-21).

Натомість, ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" розрахунки за Договором №386/1207 фінансового лізингу та Додаткової угоди від 27 жовтня 2008 року до даного договору, згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 3/1) з 15 жовтня 2009 року припинило і в результаті несплати лізингових платежів у відповідача перед позивачем на 15 березня 2010 року утворилась заборгованість в суму 37 015,96 грн. (- за жовтень 2009 року в сумі 7 768,03 грн., - за листопад 2009 року в сумі 7 672,18 грн., - за грудень 2009 року в сумі 7372,86 грн., - за січень 2010 року в сумі 7 277,01 грн., - за лютий 2010 року в сумі 3 481,56 грн., - за березень 2010 року в сумі 3 444,29 грн.). (а.с. 45-47)

На час розгляду справи, ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 37015,96 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 ЦК України)

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Додатковою угодою до Договору №386/1207 фінансового лізингу(оренди) сторони домовились, що вони не мають претензій щодо сплати сум відшкодування вартості обєкту лізингу в розмірі 23918,64 грн. та 16504,46 грн. відсотків комісійної згоди за весь час користування обєктом лізингу, загалом на 40422,94 грн., тобто за згодою сторін, колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Дійсно, 14 квітня 2010 року між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду до Договору №386/1207 фінансового лізингу(оренди) від 27 грудня 2007 року, яка була підписана генеральним директором ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” Ситюком О.І. та генеральним директором ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" Фелоровським А.А., відповідно до якої, сторони погодили, що, у зв'язку із невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань, на підставі п.6.2.2. та п.9.1. даного Договору, лізингодавець припиняє дію цього договору з моменту підписання акту прийому-передачі майна та вилучає майно, згідно п.10.2. цього Договору, лізингоодержувач зобов'язаний передати протягом п'яти банківських днів лізингодавцю майно за актом прийому-передачі, яке ним одержано згідно Додатку №2 Договору №386/1207 від з необхідними документами.

Окрім того, лізингодавець та лізингоодержувач погодились, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу в розмірі 23918,64 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування об'єктом лізингу в розмірі 16504,46 грн. (загальний розмір яких 40422,94 грн.), лізингодавець до лізингоодержувача не має (а.с.75).

Указане положення фактично свідчить про припинення зобовязань між сторонами, в тому числі, в частині проведення розрахунків за Договору №386/1207 фінансового лізингу (оренди) від 27 грудня 2007 року.

Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання може припинятися за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Проте, з даної Додаткової угоди від 14 квітня 2010 року та з матеріалів справи не вбачається, що лізінгодавець отримав від лізингоодержувача якесь відступне, гроші або майно, а тому Договір №386/1207 фінансового лізингу (оренди) не міг припинитися з цих підстав.

Частиною 1 ст. 604 ЦК України, також передбачено можливість припинення зобов'язання за домовленістю сторін. Укласти договір про припинення зобов'язання сторони можуть як до початку виконання зобов'язання, так і в процесі його виконання. Предметом домовленості може бути будь-яка діяльність сторін, зокрема передача відступного, прощення боргу.

Тобто за Додатковою угодою до Договору №386/1207 фінансового лізингу(оренди) від 27 грудня 2007 року відбулося звільнення кредитором боржника від його обов'язків.

Приписами ст. 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання може припинятися внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Поряд з тим, як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 27 лютого 2010 року, у справі №21/11, було порушено провадження про банкрутство ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру санації. Призначено керуючого санацією генерального директора товариства Ситюка О.І. та розпорядника майном товариства - арбітражного керуючого Ковалко Г.І. Тобто, генеральний директор ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” Ситюка О.І. не вправі був, на той час, розпоряджатися майном товариства та укладати дану угоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду організовує здійснення санації боржника, а розпорядник майна - фізична особа, на яку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, метою відкриття процедури санації, зокрема є задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Отже, укладення сторонами додаткової угоди від 14 квітня 2010 року, в період процедури санації боржника, не може тягнути на підставі ст. 605 ЦК України припинення зобовязання відповідача за Договором №386/1207 фінансового лізингу (оренди) від 27 грудня 2007 року, оскільки за таких обставин це порушить права третіх осіб-кредиторів, щодо майна позивача за договором фінансового лізингу.

А тому, враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 37015,96 грн. заборгованості за лізинговими платежами є правомірними та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25 серпня 2011 року у справі №15/662 та від 13 квітня 2011 року у справі №15/660.

Крім вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, позивач просить стягнути з відповідача 2849,54 грн. пені, нарахованої за період з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року, 357,71 грн. - 3% річних нарахованих за цей же період та 1554,64 грн. - інфляційних нарахованих з листопада 2009 року по лютий 2010 року.

Пунктом 9.2 Договором №386/1207 фінансового лізингу (оренди) від 27 грудня 2007 року сторони, крім того, погодили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачем сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З графіку лізингових платежів (Додаток № 3/1 до Договору №386/1207) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів до 15 числа відповідного місяця, а отже, 15 число є першим днем порушення.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року, що складає 153 дні та відповідає вимогам п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України та ч.6 ст. 232 ГК України, у розмірі 1886,04 грн.(135,25 грн. + 260,16 грн. + 397,20 грн. + 523,90 грн. + 527,95 грн. + 41,58 грн.), а саме:

- з 15 жовтня по 14 листопада 2009 року (31 день) пеня з 7768,06 грн. становить 135,25 грн.;

- з 15 листопада по 14 грудня 2009 року (30 днів) пеня з 15440,24 грн. становить 260,16 грн.;

- з 15 грудня 2009 року по 14 січня 2010 року (31 день) пеня з 22813,10 грн. становить 397,20 грн.;

- з 15 січня по 14 лютого 2010 року (31 день) пеня з 30090,11 грн. становить 523,90 грн.;

- з 15 лютого по 14 березня 2010 року (28 днів) пеня з 33571,67 грн. становить 527,95 грн.;

- з 15 по 16 березня 2010 року (2 дні) пеня з 37015,96 грн. становить 41,58 грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1886,04 грн., а у задоволенні позовних вимог про пені в розмірі 963,5 грн. слід відмовити.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведеної перевірки розрахунків проведених позивачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року у розмірі 276,00 грн. (19,79 грн. + 38,07 грн. + 58,13 грн. + 76,67 грн. + 77,26 грн. + 6,08 грн.), а саме:

- з 15 жовтня по 14 листопада 2009 року (31 день) 3% річних з 7768,06 грн. дорівнює 19,79 грн.;

- з 15 листопада по 14 грудня 2009 року (30 днів) з 15440,24 грн. дорівнює 38,07грн.;

- з 15 грудня 2009 року по 14 січня 2010 року (31 день) 3% річних з 22813,10 грн. дорівнює 58,13 грн.;

- з 15 січня по 14 лютого 2010 року (31 день) 3% річних з 30090,11 грн. дорівнює 76,67 грн.;

- з 15 лютого по 14 березня 2010 року (28 днів) 3% річних з 33571,67 грн. дорівнює 77,26 грн.;

- з 15 по 16 березня 2010 року (2 дні) 3% річних з 37015,96 грн. дорівнює 6,08 грн.

Тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних в сумі 276,00 грн., а в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 81,71 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 1554,64 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Згідно абз.8 "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Верховного Суду України лист №62-97р від 03 квітня 1997 року, якими зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату у місяці, а в середньому на місяць, тому слід приймати до уваги, що сума боргу за період з 01 по 15 число місяця індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляції починається зі наступного місяця.

Як вже було зазначено, з графіку лізингових платежів (Додаток № 3/1 до Договору №386/1207) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів до 15 числа відповідного місяця, а тому розрахунок інфляції слід починати з місяця з якого настала заборгованість.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних сум проведених позивачем за визначений ним період (з листопада 2009 року по лютий 2010 року) у розмірі 1554,64 грн. і вважає, що позовні вимоги ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, колегія суддів, заслухавши пояснення представників, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Тов. "Компанія "Лізинговий дім" про в частині стягнення з відповідача ТзОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" боргу по лізингових платежах у розмірі - 37 015,96 грн., пені у розмірі - 1 886,04 грн., 3% річних у розмірі - 276,00 грн. та 1 554,64 грн. - інфляційних задоволити, оскільки дані вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами, а у стягненні 963,5 грн. - пені та 81,71 грн. - 3% річних - відмовити

Відповідно до вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України, судові витрати по оплаті державного мита, за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (407,33 грн., 230,1 грн. та 208,89 грн.)

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, п. 1 ст. 104 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21 червня 2011 року року, у справі №15/664, - скасувати та прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, Житомирська обл., Ємільчинський район, село Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, ідентифікаційний код 31730064):

- 37 015,96 грн. - боргу за лізинговими платежами;

- 1 886,04 грн. - пені;

- 276,00 грн. - 3% річних;

- 1 554,64 грн. - інфляційних;

- 407,33 грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 230,10 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову (стягнення 3% річних в розмірі 81,71 грн. та пені в розмірі 963,5 грн.) відмовити.

Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №15/664 повернути господарському суду області Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

846/12