Постанова № 21653281, 17.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2012 року Справа № 5002-23/3417-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівГоголя Ю.М.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 009 від 23.01.12, приватне підприємство "Прибій")

відповідача не з`явився (приватне підприємство "Дніпроінвест")

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Дніпроінвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 13 жовтня 2011 року у справі № 5002-23/3417-2010

за позовом приватного підприємства "Прибій" (вул. Новоселівське шосе, 1а, місто Саки, Сакський район, 96500)

до приватного підприємства "Дніпроінвест" (вул. 9-го Травня, 39, місто Євпаторія, 97400)

про стягнення 109180,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2011 року позивач, приватне підприємство „Прибій”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства „Дніпроінвест” про стягнення заборгованості у розмірі 109180,71 грн., з якої: 72540,00 грн. сума боргу з орендної плати; 1901,55 грн. - пеня; 4512,28 грн. - інфляційні нарахування; 1576,88 грн. сума 3% річних; 10890,00 грн. штраф; 17760,00 грн. - неустойка. Одночасно позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Вимоги позову мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з повного та своєчасного внесення орендних платежів за договорами суборенди № 1 від 01.02.2009, № 9 від 01.01.2010 та № 11 від 01.02.2010.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Дніпроінвест" на користь приватного підприємства "Прибій" 72540,00 грн. суми боргу з орендної плати, 1790,98 грн. пені, 4512,28 грн. інфляційних втрат, 1576,88 грн. 3% річних, 10890,00 грн. штрафу, 17760,00 грн. неустойки, 1090,69грн. державного мита та 235,76грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 110,57 грн. пені у позові відмовлено внаслідок неправильного її розрахунку позивачем, який зроблено за період, що перевищив шість місяців.

Не погодившись з постановленим рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство „Дніпроінвест” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-23/3417-2010 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватного підприємства „Прибій” відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про свою незгоду з рішенням суду в частині стягнутої суми неустойки, пені, штрафних санкцій. Несплату орендних платежів позивачу апелянт обґрунтовує необхідністю її сплати власнику приміщень ВАТ ЕРТП внаслідок недобросовісності укладення договору оренди.

Апелянт наполягає на звільненні ним орендованого приміщення по закінченню договору оренди № 11 30.04.2010 та формальному підписанні акту приймання-передачі лише 01.07.2010, внаслідок чого не погоджується зі стягненням з нього неустойки.

Водночас, заявник апеляційної скарги зазначає на неправильне стягнення штрафу за договорами №№ 9,11, оскільки заборгованості за ними, виходячи з строків дії договорів три місяці не перевищили, тоді як ці штрафні санкції можуть бути нараховані тільки в період дії договору.

За зазначенням апелянта, суд не звернув уваги на неправильне нарахування пені, не врахувавши часткове надходження платежів по оренді, зокрема за квітень 2009 року, яка була внесена саме в квітні 2009 року, тоді як позивачем зазначено про сплату цього платежу 09.09.2009. Аналогічною вважає апелянт ситуацію щодо нарахування сум інфляційних втрат.

Крім того, апелянт не погоджується зі стягненням 3% річних, вважаючи це повторним стягненням неустойки за одне й теж прострочення платежу, наполягаючи на застосуванні до цього стягнення положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Також апелянт вказує на неврахуванні судом передбаченого п.1 частини 2 статті 258 Господарського кодексу України скороченого строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, які стягнуті з березня 2009 року, тоді як позов поданий тільки в липне 2010 року.

Ухвалою від 17 листопада 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Борисової Ю.В., суддів Гонтаря В.І. та Плута В.М.

За розпорядженням секретаря судової палати, у звязку з хворобою судді Борисової Ю.В. вона була замінена на суддю Видашенко Т.С., яку призначено головуючим у складі колегії.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство „Прибій” просило залишити її без задоволення як безпідставну, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-23/3417-2010 без змін як законне та обґрунтоване.

Ухвалою від 19.12.2011 позивача зобовязано надати у судове засідання: розрахунки суми боргу за кожним з договорів суборенди окремо; детальний розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та неустойки за кожним договором суборенди окремо. Зобовязано приватне підприємство „Дніпроінвест” надати судовій колегії: докази повернення майна суборендодавцю; належні докази (платіжні доручення) оплати орендної плати; контррозрахунок основного боргу та пені, інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та неустойки за кожним договором суборенди окремо.

10.01.2012 приватним підприємством „Прибій” до канцелярії суду були надані розрахунки згідно ухвали суду від 19.12.2011 (том 2 а.с.71-93).

10.01.2012 до канцелярії суду приватним підприємством „Дніпроінвест” був наданий розрахунок його заборгованості по орендній платі та штрафним санкціям за несвоєчасну оплату на загальну суму 42175,99 грн.; копія повідомлення про відмову від договору від 28.08.2009; договір оренди нежилого приміщення № 06/09 від 01.09.2009 та акти приймання-передачі за ним від 01.09.2009 та 31.12.2009; договір оренди нежилого приміщення № 06/09 від 01.05.2010 та акти приймання-передачі за ним від 01.05.2010 та 31.12.2010 років.

Ухвала суду від 19.12.2011 в частині надання апеляційній інстанції належних докази (платіжні доручення) оплати орендної плати приватним підприємством „Дніпроінвест” виконана не була.

За розпорядженням секретаря судової палати від 01 лютого 2012 року у складі судової колегії суддя Плут В.М. був замінений на суддю Рибіну С.А.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 16.02.2012 у складі колегії суддю Видашенко Т.С. замінено на суддю Балюкову К.Г., яку призначено головуючим судової колегії.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 17.02.2012 у складі колегії суддя Гонтар В.І. замінений на суддю Гоголя Ю.М.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2012 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.02.2012 оголошувалась перерва до 16 год. того ж дня.

Після перерви представник позивача у судове засідання не зявився.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обовязковою останнім складом судової колегії суду апеляційної інстанції, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції за відсутністю представників сторін.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2009 між приватним підприємством “Прибій” (Суборендодавець) та приватним підприємством “Дніпроінвест” (Суборендар) був укладений договір суборенди №1 (далі Договір № 1), згідно пункту 1.1 якого Суборендодавець передав, а Суборендар за актом прийомупередачі від 01.02.2009р. прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 705 кв. м, яке розташоване за адресою: м.Євпаторія, вул.9 Травня, 39 (том 1 а.с.9-10).

Обєкт суборенди був переданий суборендарю для ремонту, технічного обслуговування та монтажу машин і обладнання для господарського та лісового господарства (п.2.1 Договору № 1).

Пунктом 3.1 Договору № 1 від 01.02.2009 визначено, що строк оренди нежитлових приміщень - до 31.12.2009.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору № 1, розмір орендної плати за користування обєктом суборенди складає 8460 грн. та оплата за суборенду здійснюється щомісячно до 20 числа поточного місяця суборендарем в безготівковій або готівковій формі.

Згідно Додаткової угоди від 01.02.2009 до Договору № 1, додатково, крім суборендної плати, суборендар щомісячно відшкодовує розходи за комунальні послуги та використану електроенергію згідно з показниками приладів обліку. Плата перераховується або в готівковій формі, або на поточних рахунок Суборендаря (том 1 а.с.12).

Згідно умовам Договору № 1 (пункт 8.1.1) у випадку прострочення з уплати орендних платежів (орендна плата), Суборендар сплачує пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За актом приймання - передачі від 01.01.2010, приватне підприємство "Дніпроінвест" повернуло предмет оренди приватному підприємству “Прибій” (том 1 а.с.72).

З матеріалів справи також вбачається, що після спливу строку дії Договору №1, ті ж сторони 01.01.2010 уклали договір суборенди №9 щодо того ж обєкту суборенди (Договір № 9, том 1 а.с.14-15).

Строк Договору № 9 у пункті 4.1 визначений в один місяць з моменту прийняття обєкту суборенди згідно акту прийому-передачі, який був складений сторонами 01.01.2010 (том 1 а.с.16).

Згідно пункту 5.1 Договору № 9 розмір місячної орендної плати з врахуванням її індексації складає 8460,00 грн.

Орендна плата сплачується Суборендарем в готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця (пункт 5.2).

Згідно умовам Договору № 9 (пункти 9.2 та 9.3) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується в інтересах Орендаря з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж три місяці, Суборендар також сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Обєкт оренди за Договором № 9 був повернутий Суборендарем за актом прийому-передачі від 31.01.2010 (том 1 а.с.17).

01.02.2010 між сторонами був укладений ще один договір суборенди №11 (далі- Договір № 11), згідно якому передавався у суборенду обєкт за тією ж адресою, однак площа орендованого приміщення зменшилась до 370 кв.м.

Строк дії Договору № 11 згідно пункту 4.1 - три місяця з моменту прийняття обєкту суборенди згідно акту прийому-передачі.

Акт прийому-передачі за Договором № 11 підписано сторонами 01.02.2010 (том 1 а.с.21).

Відповідно до пункту 5.1 Договору № 11 розмір орендної плати встановлений у розмірі 4440,00грн.

За умовами Договору № 11 (пункти 9.2 та 9.3) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується в інтересах Орендаря з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж три місяці, Суборендар також сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Обєкт оренди за Договором № 11 повернутий Суборендарем за актом прийому-передачі від 01.07.2010 (том 1 а.с.94).

Наявність заборгованості відповідача по орендній платі за Договорами №№ 1, 9, 11 та її несплата відповідачем у добровільному порядку за претензіями позивача, стала підставою для звернення останнього з позовом до господарського суду про стягнення вказаної заборгованості разом з інфляційним збільшенням та 3% річних, а також стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу та неустойки згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства „Дніпроінвест” підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі в період з 01.02.2009 по 01.07.2010 існували правовідносини з суборенди нерухомого майна, що виниклі на підставі відповідних Договорів № 1 від 01.02.2009, № 9 від 01.01.2010 та № 11 від 01.02.2010.

Вказані правовідносини регулюються положеннями глави 58 параграф 1 Цивільного кодексу України та параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також згідно частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України умовами договорів сторін.

Згідно частині 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарюваннятаіншіучасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені у статті526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Із досліджених судовою колегією матеріалів справи не вбачається, що укладені між сторонами договори суборенди було розірвано або припинено у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача у розрахунку заборгованості (том 2 а.с.95) на відмову позивача від Договору № 1 листом від 28.08.2009 (том 2 а.с. 98) судова колегія вважає неспроможним внаслідок недотримання вимог щодо вручення такого повідомлення, передбачених частиною 2 статті 782 Цивільного кодексу України через відсутність підпису Орендаря в отриманні такого повідомлення. Крім того, надана суду копія повідомлення не завірена відповідачем на відповідність її оригіналу, тоді як матеріали справи, зокрема призначення оплат Суборендаря, розшифровка за актом звірки (том 2 а.с.72, 90) щодо оплати Суборендарем комунальних послуг за Договором № 1 за вересень листопад 2009 року свідчать про продовження орендних відносин сторін за Договором № 1 у вересні-грудні 2009 року, крім того акт повернення майна за вказаним договором датований 01.01.2010 (том 1 а.с.72).

Доводи відповідача стосовно недійсності договорів суборенди спростовані рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 у справі №5002-3/4459-2010, яким приватному підприємству "Дніпроінвест" відмовлено у позові про визнання недійсним договору суборенди №1 від 01.02.2009, укладеного між сторонами у справі.

Отже, всі договори суборенди, які розглядаються у даній справі були чинними, недійсними не визнавались, що дає підстави для застосування їх умов при вирішенні заявлених позивачем вимог.

За наданим суду апеляційної інстанції уточненим розрахунком позивача заборгованості за Договором № 1 сума складає 50560 грн. (первісно у позові ця сума визначена як 50760 грн.), заборгованість за Договором № 9 складає 8460 грн., за Договором № 11 - 13320,00 грн., тобто всього 72340 грн.

Оскільки доказів оплати такої заборгованості відповідачем протягом всього розгляду справи, незважаючи на зобовязання відповідача надати такі докази, а саме - платіжні доручення з оплати орендної плати ухвалою апеляційного суду від 19.12.2011, надано не було, враховуючи підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків сторін за договорами суборенди (том 1 а.с.24), судова колегія вбачає достатні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за орендними платежами в розмірі 72340 грн.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення інфляційній нарахувань у розмірі 4512,28 грн. стосовно яких судова колегія доходить наступного.

Згідно рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, оскільки розрахункова дата за Договором № 1 визначена 20 числом кожного поточного місяця, сума інфляції повинна розраховуватись, починаючи з наступного за розрахунковим місяця.

Отже, виходячи з рекомендацій ВСУ від 03.04.1997 № 62-97р., сума інфляційних втрат за Договором № 1 за розрахунком суду складає 3239,34 грн., суми інфляційних втрат за Договорами №№ 9 та 11 позивачем дорівнюють 313,02 та 84,08 грн.. відповідно, тому на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції в загальному розмірі 3636,44 грн., що є частковим задоволенням його вимог в даній частині.

Внаслідок зазначеного, доводи апеляційної скарги в частині невірного розрахунку позивачем інфляційних втрат та помилкового прийняття такого розрахунку судом першої інстанції слід визнати обґрунтованими.

Щодо розрахунку суми 3% річних розрахунки позивача, надані суду апеляційної інстанції на уточнену суму заборгованості за Договором № 1, на суми заборгованостей за Договорами №№ 9, 11 є вірними, внаслідок чого на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних у загальному розмірі (1347,57+114,73+114,58) 1576,88 грн.

В частині вимог про стягнення пені судова колегія вбачає наступне.

В уточненому розрахунку позивача, проведеному на виконання ухвали апеляційного суду від 19.12.2001 (том 2 а.с.78) розмір пені за Договором № 1 розрахований за період з 21.06.2009 по 20.06.2010, виходячи з 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 8.1.1 Договору № 1), що дорівнює 271,40 грн. За Договором № 9 пеня позивачем розрахована за період 11.01.2010 по 24.06.2010 на суму 7265,63 грн. та за Договором № 11 пеня розрахована за період з 11.02.201 по 24.06.2010 на суму 725,21 грн. (том 2 а.с.81,85). При цьому згідно умов двох останніх договорів (пункти 9.2) пеня визначена на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіряючи правильність уточнених розрахунків пені за Договором № 1, судова колегія вбачає, що позивачем не вірно визначена формула такого розрахунку, в якій зайвим є поділення на 365 днів, оскільки договором визначена процентна ставка за день прострочення, а не за рік, внаслідок чого розмір пені визначений невірно.

Так, розрахунок пені проводиться за формулою:

пеня = С х2 УСД х Д : 100, де С сума заборгованості за період, 2УСД подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д кількість днів прострочення.

Стосовно визначеного Договором № 1 розміру пені вигляді 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, судова колегія дотримується позиції, викладеної Верховним Судом України у Постанові від 07.11.2011 р. у справі № 3-121гс11 згідно якої яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний (стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана Постанова Верховного Суду України відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою для всіх суддів України.

Розмір облікової ставки НБУ згідно постанов останнього у період з 15.06.2009 по 12.08.2009 дорівнював 11 %,; у період з 12.08.2009 по 08.06.2010 9,5% ; у період з 08.06.2010 по 08.07.2010 8,5% ; з 08.07.2010 по 10.08.2010 7,75%.

Виходячи з зазначених даних, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день за Договором № 1 у період з 21.06.2009 по 11.08.2009 дорівнював 0,060% від суми заборгованості, в період з 12.08.2009 по 07.06.2010 0,056%, в період з 08.06.2010 по 20.06.2010 0,052%, що менш ніж 1 % в день, визначений умовами Договору № 1.

Таким чином, при розрахунку пені за всіма договорами суборенди підлягає застосуванню саме подвійна облікова ставка НБУ.

Виходячи з вище приведеної формули розрахунку пені, та шестимісячного періоду її нарахування, за розрахунком суду сума пені за Договором № 1 складає 5623,24 грн., за Договором № 9 778,09 грн., за Договором № 11 776,21 грн., тобто всього 7177,30 грн. замість 1901,55 грн. заявлених позивачем до стягнення у позові.

У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

·визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

·виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

·зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

·стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

·стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

·відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Даний перелік є вичерпним.

Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені менша ніж та, що розрахована судом на підставі норм чинного законодавства, та суд позбавлений права самостійно збільшувати позовні вимоги, вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню в повному (заявленому позивачем) обсязі, тобто на суму 1901,55 грн.

При цьому судова колегія враховує, що саме з заявленого позивачем у позові розміру вимог, останнім проведена сплата державного мита при зверненні до суду, окрім того позивач в подальшому не позбавлений можливості звернутись до суду з новим позовом про достягнення суми пені.

Посилання апелянта на неврахуванні при розрахунку пені часткового надходження платежів по оренді, зокрема внесення платежу за квітень 2009 року саме у квітні 2009 року, тоді як позивач вказує на проведення такої оплати 09.09.2009 року судовою колегією відхиляються як бездоказові, оскільки відповідного платіжного документу на доведення цих посилань позивачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на витребування їх апеляційним судом, надано не було.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені на невідповідність розрахунку позивача вимогам законодавства щодо розміру пені суд першої інстанції уваги не звернув, помилково погодившись з таким розрахунком, що призвело до невірного вирішення ним вказаних вимог шляхом їх часткового задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо нібито подвійного стягнення 3% річних та неустойки у вигляді пені судова колегія відхиляє як неспроможні, оскільки ці стягнення мають різну правову природу. Так, неустойка (пеня) згідно частині 1 статті 546 Цивільного кодексу України є видом забезпечення виконання зобовязання, тоді як стягнення 3% річних передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом передбаченого п.1 частини 2 статті 258 Господарського кодексу України скороченого строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, яки стягнуті за період з березня 2009 року, хоча позов поданий тільки в липні 2010 року, судова колегія вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування до будь-яких вимог позову позовної давності, тоді як згідно частині 3 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Стосовно стягнення неустойки за прострочення повернення обєкту оренди за Договором № 11 у розмірі 17760 грн. за два місяці: з 01.05.2010 по 01.07.2010 судова колегія вбачає обґрунтованість даних вимог, як заснованих на положеннях частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та доведених доказами - актом приймання-передачі обєкту оренди за Договором № 11 щодо повернення його Суборендарем 01.07.2010 (том 1 а.с.94).

Посилання апелянта на фактичне повернення ним майна 30.04.2010 та лише формальне складання акту 01.07.2010 судова колегія визнає недоведеними.

Таким чином, судом першої інстанції вказана частина вимог вирішена вірно.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з обґрунтованістю стягнення судом першої інстанції штрафу за Договорами №№ 9 та 11 у розмірі 10890,00 грн.

За умовами пунктів 9.3 Договорів №№ 9 та 11 Суборендар сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості у випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею складає в цілому не менш ніж три місяці.

Однак, якщо звернутись до умов Договорів №№9 та 11, якими визначені строки їх дії, то вбачається, що строк дії Договору № 1 складає один місяць, а Договору № 11 три місяці, що за своєю тривалістю виключає можливість застосування штрафної санкції за несплату орендних платежів понад три місяці. Внаслідок зазначеного, вимоги позову про стягнення штрафу в сумі 10890,00 грн. задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги приватного підприємства „Прибій” підлягають частковому задоволенню, а саме, у частині стягнення з приватного підприємства „Дніпроінвест” заборгованості по орендним платежам у розмірі 72340 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 1576,88 грн., інфляційних втрат на суму 3636,44 грн., пені на суму 1901,55 грн. та неустойки в сумі 17760 грн.

Отже, оскільки господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі були неповно зясовані обставини справи, не було надано належної оцінки доказам, які містяться у справі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити таке рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Прибій” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року у справі №5002-23/3417-2010 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Дніпроінвест” (вул. 9 Травня, буд. 39, м.Євпаторія, АР Крим, 97400; р/р 26009485310291, КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010, ідентифікаційний код 31472910) на користь Приватного підприємства "Прибій" (вул. Новоселовське шосе, буд. 1-а, м. Саки, АР Крим, 96500; р/р 26009023007822, ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767, ідентифікаційний код 24869889) суму заборгованості по орендним платежам у розмірі 72340 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1576,88 грн., інфляційні втрати в сумі 3636,44 грн., пеню в розмірі 1901,55 грн. та неустойку в розмірі 17760 грн., 972,14 грн. державного мита та 210 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити."

3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіЮ.М. Гоголь

В.С. Голик

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Прибій" (вул. Новоселівське шосе, 1а,Саки,Сакський район,,96500)

2. Приватне підприємство "Дніпроінвест" (вул. 9-го Травня, 39,Євпаторія,97400)