Постанова № 21653129, 16.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 року Справа № 5002-22/5059-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівАнтонової І.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: 09.02.2012 р., 16.02.2012 р. старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008 р., 26.01.2012 р. прокурор відділу прокуратури міста Севастополя - Почка Антон Анатолійович, посвідчення № 735 від 05.12.2011 р.,

позивача: Сакська районна державна адміністрація - 09.02.2012 р. 16.02.2012 р. не з'явився, 26.01.2012 р. ОСОБА_1, дов. б/н від 16.05.2011 р.

відповідача: Ліснівська сільська рада - 26.01.2012 р., 09.02.2012 р., 16.02.2012 р. не з'явився,

відповідача: приватне підприємство "Кримкурортснаб" - 26.01.2012 р., 09.02.2012 р., 16.02.2012 р. ОСОБА_2, дов. б/н від 08.04.2010 р.

розглянувши апеляційні скарги заступника прокурора АРК та Сакського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 12 грудня 2011 року у справі №5002-22/5059-2011

за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34,Саки,96500)

в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15, Саки, 96500)

до Ліснівської сільської ради (вул. Гагаріна, 63, с. Ліснівка, Сакський район, АР Крим, 96560)

приватного підприємства "Кримкурортснаб" (вул. Московська, 22, кв 8, Сімферополь, 95000; провулок Військовий, 13 м. Саки, 96500, код ЄДРПОУ 3128482)

Прокурору міста Севастополя до відома (вул. Павліченко, 1,Севастополь, 99011)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2011 року Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ч.4 ст. 4, ч.2 ст. 15 ЗУ „Про оренду землі” звернувся з позовною заявою до господарського суду АР Крим до Ліснівської сільської ради, приватного підприємства "Кримкурортснаб" про визнання недійсним договору оренди № 243 від 16.02.2002 р. земельних ділянок №№ 1, 2, 1-а, розташованих на відстані 400 метрів на південь від пансіонату „Прибережний” на березі Чорного моря у межах водозахисної прибережної смуги загальною площею 1,15 га укладеного між відповідачами, зобовязання ПП "Кримкурортснаб" повернути позивачу вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ліснівською сільською радою порушено права Сакської райдержадміністрації щодо реалізації її повноважень в сфері земельних правовідносин стосовно розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які знаходяться за межами населеного пункту і передбачені Земельним кодексом України, що діє з 01.01.2002 р. (т.1 а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду АР Крим від 12 грудня 2011 року у справі №5002-22/5059-2011 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що земельні ділянки №№ 1, 2, 1-а були надані ПП «Кримкурортснаб»Ліснівською сільською радою в порядку, встановленому законом та в межах повноважень, наданих сільським радам нормами Земельного кодексу України 1990 року, а укладення договору оренди на виконання рішення Ліснівської сільської ради від 27.12.2001 року № 112 здійснювалось вже відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України 2001 року (т.1 а.с. 103-108).

Не погодившись з рішенням суду, Сакський міжрайонний прокурор, заступник прокурора АРК звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційних скарг прокурорів мотивовані тим, що з 01 січня 2002 року договір оренди земельних ділянок повинен укладатись саме з Сакською районною державною адміністрацією, як уповноваженим орендодавцем, так як відповідно пункту 1 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України 2001 року, рішення про надання в користування земельних ділянок прийняті, але не виконані на момент введення в дію Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р., здійснюється за правилами Земельного кодексу України відповідними органами, тобто, право розпорядження, переданими за договором оренди, земельними ділянками (укласти договір) мала право Лакська райдержадміністрація (т. 1 а.с. 114-116, 129-130).

У звязку з відпусткою судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Євдокімова І.В. за розпорядженням заступника голови суду Сотула В.В. від 26.01.2012 р.

У звязку з відпусткою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Антонову І.В. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Остапової К.А. від 09.02.2012 р.

У судовому засіданні 16 лютого 2012 року прокурор підтримав доводи апеляційних скарг прокурорів з підстав, викладених в них, представник ПП "Кримкурортснаб" проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважаючи їх безпідставними, так як договір оренди землі укладався на підставі законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Представник Ліснівської сільської ради у судове засідання не зявився, надав відзив, згідно якого підтримує апеляційні скарги прокурора і просить розглянути справу у його відсутність.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності повторно не зявившихся представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у звязку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що на підставі рішення 24-ої сесії 23-го скликання Ліснівської сільської ради Сакського району АРК № 112 від 27.12.2001 р. «Про надання в оренду земельних ділянкою підприємству «Кримкурортснаб»під будівництво майданчика для організації послуг відпочиваючим та автотуристам з підїзною автодорогою»між Ліснівською сільською радою та ПП «Кримкурортснаб»укладено 16.02.2002 р. договір № 243 оренди земельних ділянок №№1, 2, 1-а, які розташовані на відстані 400 метрів на південь від пансіонату «Прибережний»на березі Чорного моря у межах водозахисної прибережної смуги загальною площею 1,15 га, інших відкритих земель, без рослинного покрову, а саме: ділянка № 1 площею 0,20 га для будівництва під'їздної автодороги загального користування; ділянка № 2 площею 0,94 га під будівництво майданчика для надання послуг відпочиваючим та автотуристам; ділянка № 1-а площею 0,01 га доріг із постійного землекористування Адміністрації автомобільних доріг АРК - під будівництво під'їздної автодороги для організації послуг відпочиваючим та автотуристам (т.1 а.с. 11-12, 98).

Згідно п. 1.4. договору оренди земельні ділянки, які є предметом вказаного договору, а саме ділянки №№1, 2 передаються в оренду строком на 49 років, а ділянка № 1-а строком на 2 роки з моменту їх реєстрації у Сакському районному відділі земельних ресурсів.

При цьому, зазначені земельні ділянки були надані орендарю виключно для будівництва майданчика для організації послуг відпочиваючим та автотуристам, а також для будівництва під'їздної автодороги загального користування.

Прокурор посилається на те, що на момент вчинення оспорюваного правочину Ліснівська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, так як об'єкт, знаходиться за межами населених пунктів. На момент його вчинення 16.02.2002 р. набув з 01 січня 2002 року чинності новий Земельний кодекс України, договір оренди землі повинен укладатися не сільською радою, а районною держадміністрацією.

З положень статей 11, 167 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 84, 123 Зе мельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Відповідно п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 р., який набув чинності з 01.01.2002 р., рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином у звязку з тим, що рішення 24-ої сесії 23-го скликання Ліснівської сільської ради Сакського району АРК № 112 від 27.12.2001 р. „Про надання в оренду земельних ділянкою підприємству «Кримкурортснаб»під будівництво майданчика для організації послуг відпочиваючим та автотуристам з підїзною автодорогою” на момент набрання 01.01.2002 р. чинності нового Земельного Кодексу України 2001 року не було виконано, до договору оренди земельних ділянок від 16.02.2002 р. № 243 повинні застосовуватися норми Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 р., а не Земельного кодексу України 1990 року, тобто, договір оренди земельних ділянок повинен був укладений з Сакською райдержадміністрацією, а не з Ліснівською сільською радою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 24.06.2004 р. у справі № 2-6/2244.1-03.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 р., ст. 17 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору, зазначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин відноситься розпорядження землями державної влас ності у межах визначених даним кодексом.

Частина 1 статті 124 Земельного кодексу України, що діяла на момент укладення 16.02.2002 р. договору оренди землі, визначала, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підста ві рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самовря дування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу Украйни, на 16.02.2002 р., передбачено, що районні державні адмініст рації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у по стійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного зна чення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарсь кого використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, пе редбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з об слуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Передані за договором оренди земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів Ліснівської сільської ради.

Згідно ч.4 ст. 4 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 р. № 161-XIV орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно п.1 та п.2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. На 16.02.2002 р. Ліснівська сільська рада не мала повноважень на укладення спірного договору оренди землі у звязку із зміною земельного зеконодавтсва.

Таким чином у звязку з порушенням вимог чинного законодавства щодо розпорядження земельними ділянка державної форми власності договір оренди № 243 від 16.02.2002 р. є недійсним, як укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства.

Згідно п.1 та п.3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом 6 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Так як сторонами договору від 16.02.2002 р. є ПП „Кримкурортснаб” і Ліснівська сільська рада, спірні земельні ділянки „ 1, № 2, № 1а підлягають поверненню Сакській райдержадміністрації.

Стосовно строків позовної давності.

Згідно п. 4 ст. 268 ЦК України, яка діяла на момент звернення 11.11.2011 р. прокурора з даним позовом до суду і була виключена на підставі Закону України від 20.12.2011 р. № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який вступив в закону силу 14.01.2012 р., тобто, після винесення 12.12.2011 р. оскаржуваного рішення, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право

Стосовного судового збору.

У даній справі було розглянуто за предметом спору вимоги немайнового характеру.

Сакський міжрайонний прокурор звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду 1-ої інстанції 23.12.2011 р. (конверт), тобто, після набрання чинності Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, який діє з 01.11.2011 р., щодо сплати судового збору повинні застосовуватися положення цього закону.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" встановлено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру до господарського суду встановлюється у розмірі 1-ої мінімальної заробітної плати, а ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 ст. 22 Закону України від 23.12.2010 р. № 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у розмірі: з 1 січня - 941 гривня.

Таким чином ставка судового збору за подання позовної заяви складає 941 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 470,50 грн.

Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI введено в дію з 01 листопада 2011 року.

Відповідно п.11 ст. 5 цього закону від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 ГПК України судова колегія покладає сплату судового збору у розмірі 1411 грн. 50 коп. на ПП "Кримкурортснаб" відповідача у справі.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Сакського міжрайонного прокурора АРК та заступника прокурора АРК задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2011 року у справі №5002-22/5059-2011 скасувати.

3. Прийняти по справі нове рішення: позовні вимоги Сакського міжрайонного прокурора АРК задовольнити.

4. Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок № 243 від 16.02.2002 р., укладений між Ліснівською сільською радою та Приватним Підприємством "Кримкурортснаб".

5. Зобовязати приватне підприємство "Кримкурортснаб" повернути Сакській районній державній адманастрації АР Крим за актом прймання-передачі земельні ділянки №№ 1, 2, 1-а, розташовані на відстані 400 метрів на південь від пансіонату „Прибережний” на березі Чорного моря у межах водозахисної прибережної смуги: ділянку № 1 площею 0,20 га, ділянку №2 площею 0,94 га, ділянку №1-а площею 0,01 га доріг із постійного землекористування Адміністрації автомобільних доріг Автономної Республіки Крим.

6. Стягнути з приватного підприємства "Кримкурортснаб" (вул. Московська, 22, кв 8, Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 3128482) 1411 грн. 50 коп. (тисячи чотириста одинадцять гривень) судового збору, з яких: 941 грн. судового збору за подання позовної заяви у суді 1-ої інстанції на користь державного бюджету м. Сімферополя (ОКПО 34740405, МФО 824026, р/р 31216206700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030001 в ГУ ДКУ в АРК), 470 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на користь державного бюджету м. Севастополя (ОКПО 38022717, МФО 824509, р/р 31216206782001, код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030001, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі).

7. Доручити господарському суду АР Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддяЗ.Д. Маслова

СуддіІ.В. Антонова

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. Сакському міжрайонному прокурору (вул. Леніна, 34,Саки,96500)

2. Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

3. Прокурору АР Крим (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21)

4. Сакській районній державній адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки, 96500)

5. Ліснівській сільській раді (вул. Гагаріна, 63, Ліснівка, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96560)

6. приватному підприємству "Кримкурортснаб" (вул. Московська, 22-8, Сімферополь, 95000)