Постанова № 21652987, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2012 року Справа № 2-11/2698-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівВидашенко Т.С.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився (Сімферопольська міська дезінфекційна станція)

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 11.01.12, відкрите акціонерне товариство "Кримбуд")

третьої особи: ОСОБА_2 (довіреність № 120-Д від 30.12.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим)

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 18 жовтня 2011 року у справі №2-11/2698-2010

за позовом Сімферопольської міської дезінфекційної станції (вул. Ушакова, 5/6, місто Сімферополь, 95013)

до відкритого акціонерного товариства "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41, місто Сімферополь, 95017)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

про стягнення 37596,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сімферопольська міська дезінфекційна станція, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства «Кримбуд», про стягнення 37596,96 грн. заборгованості за договором оренди, з якої: 21917,04 грн. орендна плата, 14534,90 грн. сума компенсації за сплату земельного податку, 1145,02 грн. сума 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача, як орендаря нерухомого майна балансоутримувачем якого є позивач, заборгованості по орендній платі за договором оренди нерухомого майна від 15.12.2005, укладеного з Фондом майна Автономної Республіки Крим за період квітень-липень 2008 р. та жовтень 2009 р. у розмірі 21917,04 грн., та заборгованості по компенсації за сплату земельного податку за період квітень-жовтень 2009 р. у сумі 14534,90 грн. Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за прострочення сплати орендної плати за період з 13.05.2008 по 01.05.2010, у сумі 1145,02 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 у задоволенні позову відмовлено повністю. В частині стягнення заборгованості за орендні платежі рішення суду ґрунтується на незарахуванні позивачем при визначенні заборгованості, всупереч пункту 5.10, договору в рахунок орендних платежів суми завдатку, сплаченого орендарем при укладенні договору у сумі 21917,04 грн., при цьому суд виходив з припинення договору оренди у жовтні 2009 р. внаслідок знесення обєкту оренди. Відмова у стягненні земельного податку ґрунтується на його включенні до складу плати за договором найму, відсутності визначення окремої плати за землю у договорі.

Не погодившись з постановленим судовим актом суду першої інстанції, третя особа у справі без самостійних вимог на предмет спору - Фонд майна Автономної Республіки Крим, звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 у справі № 2-11/2698-2010 в частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати у сумі 21917,04 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, посилаючись на Постанову Вищого господарського суду України від 15.06.2001 у справі № 2-5/276-2010 та матеріали справи стверджує, що укладений договір оренди не було припинено або розірвано у встановленому Законом України „Про оренду державного та комунального майна” порядку, отже зарахування судом суми завдатку в якості останніх орендних платежів за договором є безпідставним.

У судовому засіданні представник Фонду майна Автономної Республіки Крим підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача заперечував на апеляційну скаргу, посилаючись на припинення договору оренди від 15.12.2005 внаслідок загибелі обєкту оренди, посилаючись на відповідне листування сторін за договором щодо припинення його дії, акт комісії Фонду майна АР Крим від 20.10.2009 з відповідними висновками.

Представник позивача у засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника позивача не було визнано обовязковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності такого представника.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством „Кримбуд” (Орендар) 15 грудня 2010 року договору оренди нерухомого майна, що належить державі в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі-Договір), за актом приймання-передачі від 17.03.2006 року Орендодавець передав Орендарю в оренду строком на десять років нежитлові побудови і об'єкти благоустрою, що знаходяться на балансі Сімферопольської міської дезінфекційної станції, розташовані адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна,44/вул. Козлова, 1, у тому числі: санітарний корпус: (літ. А) загальною площею 388,2 кв. м; адміністративний корпус (літ. В) загальною площею 217,4) кв.м; бензосклад (літ. Д), загальною площею 14,3 кв. м; адміністративний корпус (літ. І), загальною площею 46,2 кв.м., адміністративний корпус (літ. 3) загальною площею 199,4 кв.м; гараж (літ.Л), загальною площею 75,6 кв.м; склад (літ. У), загальною площею 16,2 кв.м; лабораторія (літ.Е) загальною площею 31,0 кв.м., адміністративний корпус (літ.О), загальною площею 39,9 кв.м; адміністративний корпус (літ.Ч), загальною площею 12,1 кв.м; адміністративний корпус (літ. Т), загальною площею 76,7 кв.м; основне (літ.И), загальною площею 21,4 кв. м; склад (літ. Н), загальною площею 25,3 кв.м; гараж (літ.М), загальною площею 66,3 кв.м; гараж (літ. К) загальною площею 75,6 кв. м; гараж (літ.Щ) загальною площею 86,4 кв. м.

З пункту 1.1 Договору вбачається, що майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами (будівельні матеріали).

Відповідно до розділу 3 договору, орендна плата перераховується орендатором щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з якої 50 % балансоутримувачу (пункт 3.5).

Згідно до додаткової угоди до договору від 26.08.2008 р. № 3, розмір відсоткових співвідношень виплат по оренді, які підлягають розподілу між держбюджетом та балансоутримувачем був змінений на 30% від суми орендної плати.

Згідно пункту 3 зазначеної додаткової угоди, пункт 3.6 Договору оренди викладений в наступній редакції: „Наднормативна сума орендної плати, що надійшла до Балансоутримувача та бюджету АРК, підлягає зарахуванню у рахунок наступних платежів”.

У позовній заяві позивач, висуваючи вимоги про стягнення заборгованості посилався на факти порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань з оплати орендної плати, припинення договору оренди 20.10.2009 р. на підставі пункту 10.8 Договору та відсутність підстав для повернення завдатку згідно пункту 5.10 Договору. Позиція заявника апеляційної скарги зводиться до того, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення договору оренди, тому безпідставно, посилаючись на пункт 5.10 Договору, зарахував завдаток у розмірі 21917 грн. як плату за три останні місяці оренди.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Як вже зазначалось вище, між Фондом майна АР Крим та ВАТ „Кримбуд” мали місце правовідносини з оренди нерухомого майна, що належить державі, що виниклі на підставі відповідного договору від 15.12.2005, рестр № 4781.

Зазначені правовідносини врегульовані нормами Господарського та Цивільного кодексів України, а також спеціальним Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача з уплати орендних платежів та відшкодування сплати земельного податку.

З матеріалів справи та пояснень представників у судовому засіданні вбачається, що відмінність позицій останніх у питання наявності заборгованості по орендних платежах у заявлений у позові період зводиться до наявності або відсутності підстав для зарахування в рахунок платежів за цей період сплаченого відповідачем при укладенні договору суми завдатку у розмірі 21917 грн., що також вбачається й з акту звірки взаєморозрахунків за оренду нерухомого майна АР Крим, переданого в оренду відкритому акціонерному товариству „Кримбуд” за договором оренди від 15.12.2005 № 4781, складеного 23.11.2009 (а.с.26), розбіжності за яким зводяться саме до складання розрахунків Орендарем з врахуванням завдатку, а Орендодавцем без врахування останнього.

Для вирішення зазначеного питання судова колегія звертається до умов Договору оренди, пунктом 5.10 (з врахуванням додаткової угоди № 2) якого визначено, що з метою забезпечення виконання зобовязань Орендар вносить завдаток у розмірі 43834,00 грн., що є платежем за три останні місяці оренди. По закінченню основного строку договору оренди здійснюється перерахунок орендної плати за останні три місяці з врахуванням індексу інфляції і внесеного Орендарем завдатку. Завдаток перераховується до бюджету АР Крим, Балансоутримувачу та Фонду майна Автономної Республіки Крим у співвідношенні, визначеному в п.3.5 Договору.

Тим же пунктом Договору визначено, що у разі дострокового припинення цього договору з вини Орендаря завдаток не повертається.

Згідно пункту 10.1 Договору оренди (в редакції додаткової угоди №1) строк дії договору з 17.03.2006 по 16.03.2016.

Таким чином, для визначення наявності підстав для зарахування завдатку в рахунок орендних платежів відповідача за останні три місяці оренди, слід визначити наявність визначених законом підстав для його дострокового припинення.

Наполягаючи на припиненні договору оренди від 15.12.2005, відповідач посилається на листування сторін, зокрема його звернення до Орендодавця щодо дострокового розірвання договору від 03.09.2009р. №4/314 , акт комісії Фонду майна АР Крим від 20.10.2009 відносно результатів обстеження переданого в оренду майна, лист Фонду майна АР Крим від 18.11.2009 № 08-08/9791 щодо визнання договору оренди від 15.12.2005 таким, що припинив свою дію через загибель орендованого майна.

Однак, судова колегія вважає такі доводи відповідача неспроможними внаслідок наступного.

Дійсно, в якості однієї з підстав припинення договору оренди положеннями абз.2 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначена загибель обєкту оренди.

Проте, виходячи з обставин даної справи, судова колегія вважає, що загибель обєкту оренди не мала місця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом від 22.03.2006р. №1/101 відповідач на підставі пункту 6.2 цього договору звернувся до Орендодавця з проханням надати згоду на реконструкцію та технічне переобладнання нежитлових побудов та об'єктів благоустрою, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 44/1, і 22 березня 2006 року позивач на зазначений лист надав відповідь, згідно якої він не заперечує проти проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна за рахунок амортизаційних відрахувань, а у випадку якщо їх бракує - за рахунок власних коштів.

Листом від 03.05.2006р. №1/150 відповідач звернувся до Орендодавця з проханням погодити кошторисну документацію вартості будівельних робіт і 03 травня 2006 року листом за №1/150, направленим на адресу відповідача 18 травня 2006 року, Орендодавець погодив відповідачу вищезазначену кошторисну документацію на проведення поліпшень.

04 вересня 2009 року на адресу Фонду майна надійшов лист відповідача від 03.09.2009р. №4/314 з проханням достроково розірвати укладений між сторонами договір оренди у зв'язку з неможливістю використання будівель і споруд в існуючому стані.

16 жовтня 2009 року Фондом майна видано наказ №665 «Про створення комісії з повернення нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 1392, 0 кв.м та об'єктів благоустрою, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 44/1, з оренди».

20 жовтня 2009 року членами комісії проведено обстеження вищезазначеного майна, за результатами якого Орендодавець дійшов висновку про те, що відповідач самовільно знищив такі будівлі та споруди, передані в користування за договором оренди від 15.12.2005 року: санітарний корпус (літер А) площею 388, 2 кв.м; адміністративний корпус (літер В) площею 217, 4 кв.м; бензосклад (літер Д) площею 14, 3 кв.м; адміністративний корпус (літер Ж) площею 46, 2 кв.м; адміністративний корпус (літер 3) площею 199, 4 кв.м; гараж (літер Л) площею 75,6 кв.м; склад (літер У) площею 16,2 кв.м; лабораторія (літер Е) площею 31, 0 кв.м; адміністративний корпус (літер О) площею 39, 9 кв.м; адміністративний корпус (літер Ч) площею 12, 1 кв.м; адміністративний корпус (літер Т) площею 76, 7 кв.м; основна будівля (літер И) площею 21,4 кв.м; склад (літер Н) площею 25,3 кв.м; гараж (літер М) площею 66,3 кв.м; гараж (літер К) площею 75,6 кв.м; гараж (літер ІД) площею 86,4 кв.м; мощення площею 2001,0 кв.м; огорожа кам'яна довжиною 70, 0 кв.м.

В акті також зазначені дані про те, що на місці обєктів ведеться будівництво торгівельних павільйонів з використанням сучасних технологій.

З листа Фонду майна Автономної Республіки Крим від 18.11.2009 № 08-08/9791 вбачається, що договір оренди від 15.12.2005, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та відкритим акціонерним товариством „Кримбуд" визнається Фондом майна Автономної Республіки Крим таким, що припинив дію внаслідок загибелі обєкту оренди, на місці якого ведеться будівництво торгівельних павільйонів.

Судова колегія вважає вищезазначені висновки не відповідними обставинам справи та положенням законодавства, та вбачає, що в даному випадку загибелі обєкту оренди не було, оскільки мала місце спланована та узгоджена реконструкція обєкту оренди, в результаті якої було створене нерухоме майно з тім же цільовим призначенням, що й передане в оренду - торгівельні павільйони.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, зробленими Вищим господарським судом України у Постанові від 15.06.2001 по справі № 5/276-2010 згідно яких дії відповідача відносно орендованого ним майна за договором від 15.12.2005 відбулись за погодженням самого Орендодавця, яким, як зазначено вище, 22 березня 2006 року була погоджена саме реконструкція обєкту оренди та 03.05.2006 затверджена кошторисна документація вартості будівельних робіт.

Вирішуючи зазначену вище справу за позовом Фонду майна АР Крим до ВАТ „Кримбуд”, третя особа без самостійних вимог Сімферопольська міська дезінфекційна станція про стягнення збитків, спричинених знищенням обєкту оренди за договором від 15.12.2005, Вищий господарський суд, дослідивши обставини знищення майна, та докази доводів сторін стосовно таких обставин, дійшов висновку про відсутність припинення або розірвання договору оренди сторін.

Також, при вирішенні справи судова колегія вважає за необхідне врахувати те, що доказів зміни або припинення права власності держави на обєкт оренди за договором від 15.12.2005 р. матеріали справи не містять.

Таким чином, відсутність факту загибелі обєкту оренди за договором від 15.12.2005 виключає припинення останнього з таких підстав, що в свою чергу унеможливлює передбачене у пункті 5.10 Договору оренди зарахування завдатку відповідача як платежів за три останні місяці оренди, оскільки строк дії договору не закінчився, він не розірваний та не припинений.

Оскільки відповідач не заперечував неповну сплату ним орендних платежів у період квітень-липень 2008 р., жовтень 2009 р., судова колегія вбачає за необхідне при визначенні суми заборгованості взяти за підставу акт звірки взаєморозрахунків сторін за договором від 23.11.2009, виходячи з того, що розбіжностей даних сторін щодо нарахованих та сплачених сум за весь час за договором цей акт фактично не містить, відмінність результатів полягає лише у врахуванні у сплачених ним сумах Орендарем завдатку та не врахуванні цього завдатку Орендодавцем.

При цьому, судова колегія виходить з даних саме акту звірки, підписаного сторонами оскільки вбачає обґрунтованість доводів відповідача щодо проведення ним в період дії договору переплат, які згідно 3.6 Договору оренди в редакції додаткової угоди № 3 підлягали зарахуванню у рахунок наступних платежів, а тому при визначенні заборгованості по орендних платежах станом на період заявлений у позові, необхідно враховувати дані всіх проведених на той час нарахувань та сплат за договором.

За даними акту звірки від 23.11.2009 сума заборгованості відповідача складає 20013,34 грн., разом з тим в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення № 46 від 14.12.2009 (а.с.56), яким підтверджено оплату відповідачем оренди за період з 01 по 20 жовтня 2009 року у розмірі 4097,12 грн.. Оскільки ця оплата, здійснена також за період, заявлений у позові, не ввійшла до акту звірки, як проведена після його складання, судова колегія вважає за необхідне врахувати її при визначенні розміру заборгованості відповідача, що підлягає стягненню. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по орендних платежах за період з 15.12.2005 по 20.10.2009 в сумі ( 20013,34 - 4097,12) 15916,22 грн.

Внаслідок часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, також частковому задоволенню підлягають вимоги позову про стягнення 3% річних, як похідні та засновані на положеннях статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання.

Сума 3% річних, що підлягає стягненню за розрахунком судової колегії складає 231,52 грн., та розрахована, виходячи з суми заборгованості у період з 13.11.2009 по 14.12.2009 в розмірі 20013,34 грн., а у період з 15.12.2009 по 01.05.2010 (згідно періоду заявленому у позові) в розмірі 15916,22 грн.

При цьому, оскільки внаслідок первісних переплат Орендарем орендної плати визначити виникнення заборгованості помісячно неможливо, судова колегія при проведенні розрахунку суми 3% річних за заявлений у позові період, який обмежений жовтнем 2009 р., виходить з дати перерахування орендної плати, встановленої умовами договору (не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним), тобто з 13 листопада 2009 року.

На підставі вищевикладеного, колегія вважає, що при вирішенні вимог позову в частині стягнення заборгованості та 3% річних судом першої інстанції, останній дійшов помилкових висновків внаслідок неправильного застосування матеріального права, таке рішення по підставах пунктів 3 та 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню із прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення зазначених вимог.

Оскільки в апеляційній скарзі апелянт просив задовольнити його вимоги в частині стягнення заборгованості у повному обсязі, по результатах вирішення цих вимог судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга також задовольняється частково.

Стосовно вимог позову в частині стягнення компенсації сум сплачених по земельному податку за період квітень жовтень 2009 р. на суму 14534,90 грн. судова колегія погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні цих вимог, як необґрунтованих.

Заявляючи вимоги про стягнення компенсації сум сплаченого земельного податку, позивач посилається на статтю 797 Цивільного кодексу України згідно якої плата, яка сплавляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди, складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Однак, визначена вказаною нормою плата за користування земельною ділянкою не тотожна за своїм змістом податку на землю, відшкодування якого просить позивач, враховуючи, що відшкодування такого податку умовами договору від 15.12.2005 не передбачено, в задоволенні цих вимог повинно бути відмовлено.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104 (пункти 3, 4) , 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2001 року у справі № 2-11/2698-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кримбуд” (р/р 2600103010607, МФО 324913, ОКПО 01271238) на користь Сімферопольської міської дезінфекційної станції ( р/р 31253274210480, МФО 824026, ОКПО 3474405) суму орендної плати в розмірі 15916,22 грн., суму 3% річних у розмірі 231,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 161,49 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 101,36 грн.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіТ.С. Видашенко

К.В. Волков

Розсилка:

1. Сімферопольська міська дезінфекційна станція (вул. Ушакова, 5/6,Сімферополь,95013)

2. Відкрите акціонерне товариство "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41,Сімферополь,95017)

3. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)