Постанова № 21652406, 02.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2012 року Справа № 5002-33/3589-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора: старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя 22.12.2011 р. Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

позивача: Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим - 22.12.2011 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

відповідача: Сімферопольська міська рада - 22.12.2011 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

відповідача: ОСОБА_3 - 22.12.2011 р. ОСОБА_4, дов. № 6459 від 22.09.2011 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

треті особи: - Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви - 22.12.2011 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

- підприємство "Техностиль"- 22.12.2011 р., 19.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги прокурора Залізничного району міста Сімферополя, Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-33/3589-2011

за позовом прокурора Залізничного району міста Сімферополя (вул. К. Лібкнехта, 2-а, Сімферополь, АРК, 95000)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь,95038, код ЄДРПОУ 00048114)

доСімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15 ,Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 04055603),

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Київ 1, 01001)

представник ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 95000)

3-ті особи: Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви (пров. Героїв Аджимушкая, 7,Сімферополь, 95011, код ЄДРПОУ 20710169)

підприємство "Техностиль" в особі Мірошниченко Сергія Валерійовича (вул. Стевена, 42/4, Сімферополь, 95053)

прокурору міста Севастополя до відома (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2011 року прокурор Залізничного району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_3, 3-і особи: Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви, підприємства "Техностиль" про визнання недійсним п. 7.7. рішення 61-ої сесії 5-го скликання № 1018 від 30.06.2010 р. Сімферопольської міської ради, яким ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 0,0191 га по АДРЕСА_4 м. Сімферополь в короткострокову оренду строком на 5 років до 30.06.2015 р. для обслуговування і експлуатації кафе-магазину, визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки від 30.08.2010 р. (реєстровий № 041002600052), укладеного між Сімферопольською міською радою та ОСОБА_3

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при прийнятті 30.06.2010 р. рішення та при розробці проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, ОСОБА_3 не погодив її місцерозташування з суміжним землекористувачем, яким є Сімферопольська і Кримська Єпархія Української Православної церкви. Так як акт „необґрунтованої відмови” церкви підписати погодження був складений зацікавленими особами, а також форма такого акту не передбачена чинним законодавством, він є неналежним доказом викладених у ньому обставин, з огляду на що вважає надання земельної ділянки ОСОБА_3 в оренду незаконним (т.1 а.с. 5-9).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-33/3589-2011 у задоволені позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржене рішення Сімферопольською міською радою приймалося на підставі технічної документації, яку позивач визнав достатньою та вірно складеною. Крім того, відсутнє порушення прав Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви, яка не має належно оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яку займає, у звязку з чим відсутні підстави вважати порушеними права позивача (т.2 а.с. 96-101).

В апеляційних скаргах прокурор Залізничного району міста Сімферополя та Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви просять рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, так як Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви є фактичним землекористувачем, правовстановлюючі документі якого знаходяться в стадії оформлення. Відповідач не погодив відведення суміжної земельної ділянки для обслуговування і експлуатації кафе-магазину, про що Рескомземом АРК 29.07.2011 р. внесене Сімферопольському міському голові клопотання про приведення рішення ради у відповідність із ст. 198 Земельного кодексу України (т.2 а.с. 106-113, 121-123).

У судове засідання 02 лютого 2012 року представники сторін, прокуратури та третіх осіб не зявилися, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 19.01.2012 р.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, у судовому засіданні 22.12.2012 р. прокурор підтримав доводи апеляційних скарг з підстав, викладених в ній, явку представників сторін обовязковою судом визнано не було, колегія суддів вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не зявившихся представників сторін та 3-іх осіб.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли 30 червня 2010 року з прийняттям 61-ою сесією 5-го скликання Сімферопольської міської ради рішення № 1018, пунктом 7.7 якого підприємству „Техностиль” припинено право користування земельною ділянкою площею 0,0198 га по АДРЕСА_4, та надано її у короткострокову оренду на 5 років ОСОБА_3 для обслуговування та експлуатації кафе-магазину, який належить ОСОБА_3 на праві власності (т. 1 а.с. 15).

На виконання зазначеного рішення, 28 липня 2010 року між Сімферопольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 2017 (зареєстрований у КРФ ДП „ЦДЗК” 19.11.2010 р. за № 041002600052, т. 1, а.с. 16-20).

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що при розробці проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки, ОСОБА_3 не отримав згоди щодо її меж від суміжного землекористувача - Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно п.п. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Слід звернути увагу, що як на підставу визнання недійсним спірного рішення, прокурор посилається на п.9 постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року „Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”.

Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Тобто, даною постановою, а саме - пунктом 9, на який посилається прокурор, не передбачена необхідність отримання погодження меж земельних ділянок суміжних землекористувачів.

Згідно з ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості здійснюється при плануванні окремої земельної ділянки, будівництві на ній будинків, споруд власником або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

З заяви, що є в матеріалах справи, Церква посилається на ті обставини, що в 1999 році їй була повернена будівля Свято-Миколаївської церкви у м. Сімферополі, на яку одержано 17.11.1999 р. свідоцтво про право власності (т.2 а.с. 53-54).

Допустимих доказів наявності у Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви права користування або іншого права на суміжну зі спірною земельну ділянку ні позивачами, ні 3-ою особою надано не було (ст.ст. 33, 34 ГПК України).

Представником третьої особи - Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви, на запит суду 1-ої інстанції були надані письмові пояснення, з яких вбачається, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташована будівля храму, та яка є суміжною до ділянки, яку надано ОСОБА_3, знаходяться у стадії оформлення (т.2 а.с. 53-54).

Статтями 123, 124 земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до виключної компетенції місцевих рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на сесії ради, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів, або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 184 Земельного кодексу України встановлений зміст землеустрою, який, включає, у тому числі, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, складання проектів відведення земельних ділянок, підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Проект відведення земельної ділянки складається лише після подання відповідних документів і затверджується в установленому порядку після погодження його власником землі або землекористувачем та отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Так, судом було встановлено, що Державний комітет з земельних ресурсів Управління Держкомзему у м. Сімферополі АР Крим надав 26 лютого 2010 року позитивний висновок 597/10-01-18 про погодження технічної документації з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (т. 1,а.с. 136-137).

Також технічна документація із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що передається в оренду гр. ОСОБА_3, була погоджена з вищеназваними органами, про що свідчать підписи відповідних посадових осіб та печатками державних установ на листі погодження технічної документації (т. 1 а.с. 117).

Отже, з огляду на вищевикладене, суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки оспорюване рішення ради приймалося на підставі технічної документації, яку Рескомзем АРК (в інтересах якого прокурором заявлено позов) визнав достатньою та вірно складеною, то й відсутні підстави стверджувати, що при цьому були порушені його права.

Частиною 10 статті 59 Закону України встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Таким чином, лише прийняття рішення Сімферопольською міською радою може служити доказом наявності у Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви права власності (оренди) на земельну ділянку під будівлею Свято-Миколаївської церкви у м. Сімферополі. Сама передача храму, тобто, нерухомого майна, у власність Сімферопольській і Кримській Єпархії Української Православної церкви не є підставою для автоматичного переходу до цієї особи права власності чи права користування земельною ділянкою, а є лише підставою для оформлення такого права в установленому земельним законодавством порядку.

Тобто, у даному випадку, у звязку з відсутністю у Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви права власності, чи права оренди на земельну ділянку під будівлею Свято-Миколаївської церкви у м. Сімферополі, доводи позовної заяви та апеляційної скарг прокурора відносно порушення порядку надання в оренду земельної ділянки у відсутність погодження з суміжним землекористувачем, є безпідставним, так як у Церкви відсутнє належним чином зареєстроване право власності чи оренди на суміжну земельну ділянку.

Згідно ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення.

Оскільки право та інтерес позивача на цей час не порушені, у звязку з відсутністю права оренди чи власності на земельну ділянку, підстави для задоволення позову відсутні (постанова Вищого господарського суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007). Не порушене право та інтерес не підлягають захисту.

З письмових пояснень представників сторін: Сімферопольської міської ради, Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви, ОСОБА_3 слідує, що межі земельної ділянки, яка надавалася в користування підприємству «Техностиль» у 2000 році, з Сімферопольською і Кримською Єпархією Української Православної церкви також не погоджувалися за відсутністю прав Церкви на земельну ділянку під Свято-Миколаївською церквою.

Висновок суду про те, що з Сімферопольською і Кримською Єпархією Української Православної церкви ОСОБА_3 не повинен був погоджувати межі спірної земельної ділянки, яка відводилася, як суміжний землекористувач у розумінні статті 198 Земельного кодексу України, підтверджується відомостями, що містяться в акті встановлення меж ділянки в натурі (т.1, а.с. 31), згідно з якими Сімферопольська і Кримська Єпархія Української Православної церкви не визнає себе суміжним землекористувачем з огляду на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на землю, що зафіксовано в акті „немотивованої відмови від підпису” (т.1, а.с. 33).

Рішенням господарського суду АР Крим від 10 листопада 2011 року у справі №5002-32/3671-2011 в позові прокурору Залізничного району міста Сімферополя про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28.04.2000 р. № 672 «Щодо оформлення документів про право власності на кафе-магазин «Овілан»по вул. Р.Люксембург, № 19» підприємства „Техностиль” відмовлено. Зазначене рішення оскаржене прокурором в апеляційному порядку і апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду.

Пунктом 2 Розяснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 передбачено, що відповідно до якої підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи слідує, що межі наданої ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування і експлуатації кафе-магазину, яка раніше перебувала у користуванні підприємства „Техностиль” та була передана в оренду ОСОБА_3, не змінювалися, що підтверджується змістом листа Республіканського комітету з земельних ресурсів АРК (в інтересах якого заявлено прокурором позов) від 05 лютого 2010 року (т.1, а.с. 132) та іншими матеріалами справи (т.1 а.с. 131). Також не змінювалося і цільове призначення земельної ділянки обслуговування і експлуатація кафе - магазину.

Посилання прокурора та представника Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви на те, що складання акту „немотивованої відмови від підпису” не передбачено земельним законодавством, судова колегія вважає неспроможним з огляду на наступне (т.1, а.с. 33).

Наказом Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК № 95 від 08 грудня 2006 року затверджено Положення про Науково-Технічну Раду Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК. Згідно з пунктом 1.1, 1.2. якого Науково-Технічна Рада є нарадчим органом Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК її основною метою Ради є розроблення правових підходів у вирішенні найбільш складних завдань при регулюванні земельних відносин та поліпшення якості проектної та технічної документації, що випускається (т.2, а.с. 83-84, 87-88).

Рішенням вказаної вище Ради, яке оформлене протоколом від 05 липня 2007 року, передбачено, що у разі необґрунтованої відмови від узгодження меж земельної ділянки суміжним землекористувачем складається „акт необґрунтованої відмови від підпису”, яким підтверджується відповідність наведених у кадастровому плані меж правовстановлюючим документам на суміжні земельні ділянки. Акт підписується одним із керівників місцевої ради, керівником землевпорядної організації - розробника, та спеціалістом - землевпорядником (геодезистом), який здійснював роботи, скріплюється печаткою (т.2, а.с. 85-86).

Зі змісту акту від 26 вересня 2008 року (т.1, а.с. 33) вбачається, що дані вимоги до нього були дотримані, а тому Сімферопольською міською радою при прийнятті рішення № 1018 від 30.06.2010 р. про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0191 були дотримані вимоги земельного законодавства, у звязку з чим у суду не має підстав для визнання недійсним укладеного відповідно до цього рішення договору оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, рішення суду є законним, прийнятим при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги прокурора Залізничного району міста Сімферополя, Управління Сімферопольської і Кримської Єпархії Української Православної церкви залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-33/3589-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >З.Д. Маслова

Судді< Підпис >О.А.Латинін

< Підпис >О.Г. Градова

Розсилка:

1. прокурору Залізничного району міста Сімферополя (вул. К. Лібкнехта, 2-а, Сімферополь, АРК, 95000)

2. Республіканському комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь,95038)

3. Сімферопольській міській раді (вул. Толстого, 15 ,Сімферополь, 95000),

4. ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, Київ 1, 01001)

5. Управління Сімферопольські і Кримській Єпархії Української Православної церкви (пров. Героїв Аджимушкая, 7,Сімферополь, 95011)

6. підприємству "Техностиль" в особі Мірошніченко Сергія Валерійовича (вул. Сетевена, 42/4, Сімферополь, 95053)

7. прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

8. ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 95000)