Рішення № 21651773, 14.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 р. Справа № 5024/2465/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Агенція регіонального розвитку", м. Нова Каховка Херсонської області ,

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області,

про стягнення 7309,39 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Спіцин Ю.В., директор;

від відповідача: не прибув.

Комунальне підприємство "Агенція регіонального розвитку" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості у сумі 7309 грн. 39 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, відзив на позов та витребувані судом докази не надав.

В судовому засіданні 06.02.2012 року оголошувалась перерва до 14.02.2012 року після чого розгляд справи було продовжено.

Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК України. Відповідно до розписки осіб, які беруть участь у справі, представник відповідача належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем та відповідачем 15 липня 2008 року було укладено Договір №12 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу (далі Договір), за умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування місце або місця, що перебувають у комунальній власності, та розташовує на цьому місці спеціальну рекламну конструкцію, що використовується для розміщення зовнішньої реклами. Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.3.4. договору плата за користування місцем для розташування рекламного засобу сплачується відповідачем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця у безготівковій формі на поточний рахунок позивача незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.

В порушення умов договору відповідач не вносив плату за користування місцем для розташування рекламного засобу і за період з 01.07.2010 по 30.04.2011 заборгував позивачу 6204,20 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 6204,20 грн., що підтверджено матеріалами справи. Доказів оплати боргу відповідач суду не надав. Тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 482,83 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 431,93 грн. та 3 % річних в сумі 190,43 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що позивачем при зверненні до суду не доплачено судового збору на суму 94,50 грн., які підлягають стягненню.

На підставі вищевказаних норм права, керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (74900, АДРЕСА_1, р/р невідомий, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Агенція регіонального розвитку»(74900, м. Нова Каховка, пр. Перемоги, 7, р/р 26006702585321 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 35453399) 6204,20 грн. боргу, 482,83 грн. пені, 431,93 грн. збитків від інфляції, 190,43 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1506,00 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Агенція регіонального розвитку»(74900, м. Нова Каховка, пр. Перемоги, 7, р/р 26006702585321 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 35453399) в доход державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31210206700002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045) 94,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 24.02.2012 р.