Ухвала суду № 21651510, 14.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5019/141/12

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

про стягнення в сумі 14214 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2. (довіреність №б/н від 31.01.2012 року);

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" 14214 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути з відповідача 14214 грн. 00 коп..

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог не заперечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301303607111, яке направлялось відповідачу за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Проектова, буд. 50.

Згідно наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" зареєстроване за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Проектова, буд. 50.

За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник" металопластикову продукцію на загальну суму 14214 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних: №2 від 24.02.2009 pоку на суму 310 грн. 00 коп., №3А від 24.02.2009 pоку на суму 10600 грн. 00 коп., №4 від 24.02.2009 pоку на суму 3304 грн. 00 коп..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" отримало двері металопластикові в кількості шість штук на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей №19 від 23.02.2009 року виданої ОСОБА_2.

Відповідно до положень п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Відтак наявність у позивача довіреності відповідача на отримання свідчить про здійснення поставки товару.

09.02.2009 року ПП ОСОБА_1 за поставлену продукцію ТОВ "Будівельник" виставленні рахунки: №2 на суму 310 грн. 00 коп., №3 на суму 10600 грн. 00 коп., №4 на суму 3304 грн. 00 коп., які останнім не оплачені, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 14214 грн. 00 коп.. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу в суму 14214 грн. 00 коп..

16.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити борг в розмірі 14214 грн. 00 коп., яку останнім залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобовязання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Покупець обовязку щодо сплати вартості поставленого товару не виконав, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14214 грн. 00 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (35000, м.Костопіль, Рівненської області, вул.Проектова, 50, код ЄДРПОУ 2737416076, р/р 26001054702853 у Приватбанк м.Костопіль, МФО 333391) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ТВБВ Ощадбанку №10017/0106 м.Костопіль, МФО 333368) борг в розмірі 14214 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано “20”лютого 2012 року