Рішення № 21651171, 21.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5016/144/2012(3/6)

за позовом: Обласного комунального підприємства

«Миколаївоблтеплоенерго»

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення боргу в сумі 2729,24 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2679,91 грн., 2,76 грн. збитків від інфляції, 7,55 грн. - 3% річних, 39,02 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 430.00 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам від 07.10.2009 року, додатків до договору, наряду на включення системи опалення, наряду на відключення системи опалення, відомостей, рахунків на оплату, актів від 01.12.11 р. та від 07.12.11 р., норм ст.ст. 526, 625, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем спожито теплову енергію на суму 2679,91 грн., але не сплачено жодної суми.

17.02.12 р. позивач через канцелярію суду скерував заяву, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 400,00 грн., оскільки відповідачем 07.02.12 р. сплачено 400,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 179 від 07.02.12 р.

Отже, позивач остаточно просить стягнути з відповідача - 2279,91 грн. основного боргу, 2,76 грн. збитків від інфляції, 7,55 грн. 3% річних та 39,02 грн. пені.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

21.02.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2009 року між сторонами був укладений договір № 430.00 «на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам»згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався відпускати, а відповідач, як споживач, використовувати теплову енергію для обєктів, перерахованих у додатку № 1 цього договору.

Пунктами 1.7, 1.8 та 1.9 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства постачальника. Усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у додатку № 1 до договору до 5 числа поточного мясця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Строк дії договору сторони встановили до 01.10.2014 року (п. 6.1 договору).

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями Цивільного й Господарського законодавства України про поставку.

Так, відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали даної судової справи свідчать, що згідно вищевказаному договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію за період з 17.10.2011 року по 01.12.2011 рік, з 07.12.2011 р. по 31.12.2011 р. згідно тарифу за 1 г кал, з 01.12.2011 рр. по 06.12.2011 р. згідно тарифу за 1 кв.м. на загальну суму 2679,91 грн.(355,91+1053,44+1270,56), що підтверджується нарядом на включення та відключення системи опалення № 2303 від 11.10.11 р.; рахунками-фактурами, які були скеровані постачальником споживачу згідно поштових реєстрів згрупованих рекомендованих листів; відомостей споживання теплової енергії та актами від 01.12.11 р., від 07.12.11 р.

Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи відповідач не розрахувався за послуги по договору. За вказаний період відповідачем спожитої теплової енергії не сплачено жодної суми.

Як зазначає позивач, в своїй заяві 07 лютого 2012 року, відповідач після надходження позову до суду здійснив часткову оплату за теплопостачання в сумі 400,00 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 179 від 07.02.12 р.

Таким чином, в сумі 400,00 грн. боргу спір врегульовано сторонами шляхом перерахування боржником частини грошових коштів після звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до правил п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, в звязку з наведеним, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 400,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, шляхом надання відповідних доказів, факт повного виконання взятих на себе договірних зобовязань за спірний період.

Отже, станом на день подачі позову основний борг відповідача перед позивачем, за розрахунком останнього, дійсно складає в розмірі 2279,91 грн.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Умовами п.5.1 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.9 договору, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з правилами ст. 610, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм та умов договору вбачається, що позивач правомірно нарахував відповідачу до стягнення 2,76 грн. збитків від інфляції, 7,55 грн. 3% річних та 39,02 грн. пені.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в звязку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і штрафні санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, але з урахуванням вищенаведеного - частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська , 5а, код ЄДРПОУ 31319242) суму основного боргу в розмірі 2279,91 грн., 2,76 грн. збитків від інфляції, 7,55 грн. 3% річних, 39,02 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

3. Провадження у справі стосовно стягнення основного боргу в сумі 400,00 грн. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 22.02.2012 року.