Рішення № 21651108, 16.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5016/1484/2011(3/104)

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг

Аваль»

04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»

юридична адреса: 56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 58

фактична адреса: 50000, м. Кривий Ріг, пр-т Карла Маркса, 32 А

адреса для листування: 50000, м. Кривий Ріг, пр-т Карла Маркса, 40

про: стягнення заборгованості в сумі 297236,53 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № L 2552-06/08 від 03-06-2008 р. в сумі 297236,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу № L 2552-06/08 від 03.06.2008 р. належним чином не виконував свої зобовязання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованості на загальну суму 297236,53 грн. за рахунками в період з 05.05.2010 р. по 01.12.10 р.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що нарахування позивачем до стягнення суми заборгованості лізингових платежів здійснені невірно та протирічать умовам укладеного договору.

07.02.12 р. в засіданні судом було оголошено перерву до 16.02.2012 р.

16.02.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

03.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № L2552-06/08, згідно з п. 1.1 якого позивач - лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) № Р2552-06/08 від 03.06.08 р. зобовязався придбати у свою власність і передати відповідачу - лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Специфікації (додаток № 2 до вищезазначеного договору), а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

За умовами п.1.2 договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 р., строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 9.4 договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 р. Графік лізингових платежів виступає додатком № 1 до цього договору та є його невідємною частиною.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 р. сторони передбачили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію позивача (лізингодавця). Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Загальними умовами фінансового лізингу, які виступають додатком № 4 до договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008р. сторони обумовили, що лізингоодержувач - відповідач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця - позивача, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. При цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобовязаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач - лізингоодержувач зобовязаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3).

Пунктом 5.4 Загальних умов фінансового лізингу сторони визначили, що лізингоодержувач сплачує поточні лізинові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачу (лізингоодержувачу) за актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Відповідно до пункту 4.9 договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008р. розрахунок розміру лізингових платежів у гривні сторони домовились здійснювати у валюті долари США.

У Графіку лізингових платежів сторонами узгоджено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1 - 6.1.5 Загальних умов (додаток № 4).

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку позивача (лізингодавця) та підлягає сплаті лізингоодержувачем - відповідачем у безспірному порядку.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008р. було придбано за договором купівлі продажу від 03.06.08 р. № Р2552-06/08: комбайн CASE AF 2388, 2008 року випуску, новий, у кількості 1 одиниця та жатку зернову CASE 1010, 7,5м, 2008 року випуску, нову, у кількості 1 одиниці та передано відповідачу за актом приймання передачі предмета лізингу від 14.07.2008 року у тимчасове володіння та користування.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення пунктів 5.1-5.5 та пункту 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу належним чином не виконав свої зобовязання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого у останнього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем за період з травня по грудень 2010 року в розмірі 297236,53 грн.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідним Законом.

Статтями 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Так, розділом 4 договору фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 р. встановлений порядок розрахунків лізингових платежів, згідно з п. 4.1 якого лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.2. договору фінансового лізингу), який є додатком №1 до договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 4.5 договору комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу.

Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу, які виступають додатком № 4 до договору фінансового лізингу, встановлений порядок зміни лізингових платежів, відповідно до п. 6.1 якого лізингодавцю надано право на односторонню зміну сум лізингових платежів за умов, наведених у цьому розділі.

Під час розгляду даної справи суд ухвалою від 05.07.2011 р. призначив судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На дослідження експерту суд поставив наступне питання: - відповідають, а чи ні розрахунки позивача щодо суми заборгованості відповідача з лізингових платежів за період з травня по грудень 2010 р. за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 р. з урахуванням умов цього договору, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4), а також бухгалтерського обліку позивача. Якщо розрахунок позивача не відповідає умовам договору та бухгалтерському обліку, то навести правильний розрахунок заборгованості лізингових платежів за вказаний період.

На виконання вищевказаної ухвали Одеським НДІСЕ було проведено судово-бухгалтерську експертизу по матеріалам господарської справи № 5016/1484/2011 (3/104), про що складено відповідний висновок № 10418/10419 від 29.12.2011 року, яким встановлено наступне:

«Розрахунок позивача щодо розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 р. відповідає умовам вказаного догово ру, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до до говору фінансового лізингу) за період з травня по грудень 2010 р. у сумі 196874,64 грн., та не відповідає умовам договору, в частині:

-врахування у складі комісії лізингодавця витрат на страхування предмету лізингу у сумі 3623,04 грн., а саме п.7.1. Загальних умов фінансового лізингу (до даток №4 до договору фінансового лізингу);

-нарахування ПДВ на перевищення розміру комісії лізингодавця за догово ром над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, у сумі 6474,28 грн., а саме п. 6.1.3. Загальних умов фінансового лізингу та п.п. 3.2.2. За кону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Встановити обґрунтованість частини розрахунку позивача щодо розміру лі зингових платежів за договором № L2552-06/08 від 03.06.2008 р. за період з травня по грудень 2010, у розмірі 84696,94 грн., з урахуванням умов п. 3.2 вказаного до говору та умов п. 6.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (додаток№4 до дого вору), не надається за можливе у зв'язку з тим, що встановлено неоднозначність трактування можливості проведення індексації погашення вартості предмету лі зингу лізингодавцем згідно умов п. 3.2. договору фінансового лізингу №Ь2552-06/08 від 03.06.2008 та згідно умов п. 6.1.4. Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком до вказаного договору фінансового лізингу. Разом з тим до компе тенції експерта не належить встановлення законодавчої обґрунтованості умов до говору фінансового лізингу, у тому числі обґрунтованості порядку визначення в договорі фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 грошового еквівалента в іноземній валюті у відповідності до п. 4.9. вказаного договору, та вимогам зако нодавства, у тому числі: ст. 524 Господарського кодексу України та ст. 533 Циві льного кодексу України.

Встановити обґрунтованість частини розрахунку позивача щодо розміру лі зингових платежів за договором фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 р. за період з травня по грудень 2010 р. у розмірі 1775,53 грн. не надається за можливе у зв'язку з тим що, на дослідження не надані документи щодо підтвердження ви трат позивача у відповідності до п. 4.6. зазначеного договору.

Виходячи з вищенаведеного, обсяг заборгованості за лізинговими платежами за 22-29 лізингові періоди, що відповідають періоду з травня по грудень 2010 ро ку, з урахуванням здійснених під час дослідження розрахунків та даних щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №Ь2552-06/08 від 03.06.2008 р., становить 18143,38 грн., що відповідає обсягу заборгованості щодо погашення комісії лізингодавця.

Встановити відповідність розрахунку позивача щодо нарахування та сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 р. протягом періоду з травня 2010 року по грудень 2010 року даним регі стрів аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку лізингодавця за нада ними матеріалами справи не надається за можливе».

Позивач не погоджується з твердженнями експерта, відповідач же навпаки, вважає висновки експертної установи такими, що ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до змісту ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ч. 5 ст. 42 та частин 1, 2 ст. 43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши висновок експерта, суд вважає, що він є повним та достовірним.

Проаналізувавши зміст висновку та оцінивши його сукупно з іншими доказами суд дійшов наступних висновків: за період з травня-грудень 2010 року позивач виставив відповідачу до сплати рахунки-фактури на загальну суму 297236,53 грн., а саме - № L 2552-06/08/22 від 05.05.10 р. на суму 37666,97 грн.; № L 2552-06/08/23-002 від 01.06.10 р. на суму 37550,47 грн.; № L 2552-06/08/24-004 від 01.07.10 р. на суму 37282,03 грн.; № L 2552-06/08/25-005 від 02.08.10 р. на суму 37261,41 грн.; № L 2552-06/08/26-007 від 01.09.10 р. на суму 37263,10 грн.; № L 2552-06/08/27-008 від 01.10.10 р. на суму 36970,13 грн.; № L 2552-06/08/28-010 від 01.11.10 р. на суму 36756,25 грн.; № L 2552-06/08/29-012 від 01.12.10 р. на суму 36486,17 грн.

Як вважає ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Агроальянс»не розрахувалося по лізинговим платежам за вказаний період на суму 297236,53 грн.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки розрахунок стягуваних з ТОВ «Агроальянс»сум за договором фінансового лізингу (із чого вони (суми) складаються) відсутній.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи сума погашення відповідачем вартості предмету лізингу по договору в розмірі 120585,92 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи) за спірний період відповідає розміру нарахувань погашення вартості предмету лізингу по Графіку платежів за періоди лізингу 22-29, що також вбачається з експертного висновку (арк. 14).

По даній справі, з урахуванням дослідницької частини експертного висновку, не вбачається можливим встановити правильність нарахування до стягнення заявленної позивачем суми, оскільки необхідна наявність узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема комісії.

При узгодженості сторонами договору фінансового лізингу права лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст.188 ГК України порядку внесення змін до договору.

Однак, із матеріалів справи не вбачається ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії.

Такої ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України, що викладена у постанові від 19.10.2011 року по справі № 16/221/10 та Верховний Суд України, що викладена у постанові від 12.09.2011 року по справі № 66/311-10.

Позивач по даній справі змінює (збільшує) суму лізингових платежів посилаючись на пункт 6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу) де вказано, що лізингодавець (позивач) має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів в деяких випадках. Тобто, сторонами при укладені договору фінансового лізингу встановлені випадки зміни суми лізингових платежів, але порядок сплати та строк сплати розміру змінених в односторонньому порядку лізингових платежів сторонами не було встановлено в договорі.

Пунктом 4.6 договору визначено, що комісія складається з: винагороди лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу, інші витрати лізингодавця, що виникли в період дії договору лізингу. В своєму поясненні позивач зазначає, що винагорода лізингодавця розраховується по формулі, але в договорі фінансового лізингу, сторонами не було узгоджено формули для розрахування сум винагороди, тобто в Графіку платежів (додаток № 1 до договору) останні визначили конкретні фіксовані розмірі лізингових платежів (погашення вартості предмету лізинга та комісії) та виключно в національній валюті України - гривні без встановлення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено поняття «комісії», де одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити правочин від свого імені за рахунок комітента.

Отже, як вбачається з експертного висновку та аналізу викладених обставин, правова природа походження сум комісій яка вказана позивачем в розрахунку за періоди лізингу 22-29 не відповідає умовам договору фінансового лізингу № L 2552-06/08 від 03.06.08 р. та вимогам діючого законодавства, а саме п.4.6 договору, п.7.1 Загальних умов договору, статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статтям 802 та 1011 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що умовами договору та додатків до нього сторонами не було погоджено відповідної формули, за якою позивач має право здійснювати розрахунок додаткової винагороди, то вказуючи зазначену вище формулу у листах з вимогою провести відповідні оплати позивач, всупереч вимогам ст. 188 Господарського кодексу України, фактично змінив умови договору в односторонньому порядку, не дотримавшись при цьому передбаченого законодавством порядку внесення змін до договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: зокрема, при відмові в позові - на позивача.

Отже, відповідно до приписів вищенаведеної статті, судові витрати проведені по даній справі слід покласти на позивача.

Таким чином, керуючись ст. ст. 34, 42, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп.Московський,9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (56000, Миколаївська область, смт.Казанка, вул. Мира,58, код ЄДРПОУ 31935438) витрати на проведення судової експертизи в сумі 8554,56 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 21.02.2012 року.