Рішення № 21650377, 09.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Справа № 5016/4107/2011(8/207)

За позовом Заступника прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”,

54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159,

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва Міністерства оборони України,

54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина А-4465,

54056, м. Миколаїв, вул. Аеродромна, 1,

про стягнення коштів у сумі 53101 грн. 36 коп., -

Суддя Гриньова Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1, дов. № 1842 від 13.12.2010р.

Від третьої особи не зявився.

У судовому засіданні бере участь прокурор Брезіцький В.С.

Суть спору: Прокурор м. Миколаєва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (далі позивач) про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва коштів у сумі 53101 грн. 36 коп., з яких: 0 грн. 11 коп. основний борг; 34287 грн. 68 коп. пеня; 15810 грн. 33 коп. інфляційні втрати; 3003 грн. 24 коп. три проценти річних, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № БД/2009-ПГ-Г-111 на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ, укладеного сторонами та Військовою частиною А-4465 (далі - третя особа) 03.01.2009р., а також про стягнення коштів на погашення господарських витрат по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги частково заперечує. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, що міститься в листі № 62097 від 03.04.1997р., а також Вищого господарського суду України, викладену в Постанові по справі № 4/54-10-1818 від 19.01.2011р., відповідач висловлює сумніви щодо правильності нарахування прокурором та позивачем інфляційних втрат. У звязку з цим відповідачем поданий до суду контррозрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Виходячи з наведеного, а також поданого контррозрахунку, відповідач просить суд відмовити прокурору та позивачу у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо інфляційних втрат у сумі 7097 грн. 59 коп.

Крім цього відповідач, на підставі ст. 267 ЦК України, звернувся до суду із заявою про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

Також, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої прокурором і позивачем неустойки (пені), до 1000 грн.

17.01.2012р. та 07.02.2012р. у судових засіданнях оголошувались перерви; 09.02.2012р. судове засідання поновлено.

Третя особа правом участі у судовому засіданні не скористалася.

У судових засіданнях прокурор і позивач позовні вимоги підтримували.

Відповідач проти позовних вимог частково заперечує, просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, а також зменшити її розмір.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд, -

встановив:

03.01.2009р. між сторонами та третьою особою укладено Договір № БД/2009-ПГ-Г-111 на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ (далі - Договір), відповідно до умов якого, а також додаткових угод № 1 від 29.01.2009р., № 3 від 26.11.2009р., № 5 від 02.08.2010р. до Договору, позивач зобовязався поставити третій особі природний газ для власного споживання, а відповідач - оплатити його обсяг на умовах зазначеного Договору.

Виконуючи умови Договору, позивач протягом жовтня грудня 2010 року та січня 2011 року згідно актів прийому-передачі передав третій особі 316,197 тис. куб.м природного газу на загальну суму 964659 грн. 32 коп.

Згідно з п. 6.2 Договору відповідач зобовязався здійснювати оплату за газ грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа (включно) місяця, наступного за звітним.

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині проведення розрахунків за спожитий третьою особою природний газ належним чином не виконував, станом на день розгляду спору залишок основного боргу складає 0 грн. 11 коп.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.2 даного Договору, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України, встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання обов'язку відповідача щодо оплати поставленого позивачем природного газу встановлений п. 6.2 Договору, зокрема, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа (включно) місяця, наступного за звітним. До того ж пунктом 7.1 Договору встановлено, що пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, виконати свій обовязок в частині оплати поставленого у жовтні 2010 року природного газу відповідач повинен був до 11.11.2010р., відтак саме від цього дня починається перебіг позовної давності тривалістю в один рік щодо вимог про стягнення пені.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.11.2010р. по 07.12.2010р. пеню у розмірі 1913 грн. 39 коп. При цьому строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення зазначеної суми сплив.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 09.12.2011р., тобто вже після спливу позовної давності.

Отже, позивачем пропущена позовна давність до вимог про стягнення 1913 грн. 39 коп. пені за період з 11.11.2010р. по 07.12.2010р., при цьому поважності причин пропущення позовної давності позивач у заяві не зазначив.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

07.02.2012р. відповідач звернувся до суду із заявою про застосування судом спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи сплив позовної давності до вимог про стягнення 1913 грн. 39 коп. пені, заявлених прокурором і позивачем у позовній заяві, а також заяву відповідача про застосування позовної давності, вона застосовується судом до цих вимог.

За таких обставин в частині позовних вимог про стягнення 1913 грн. 39 коп. пені у задоволенні позову слід відмовити.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором в частині проведення оплати за спожитий третьою особою природний газ, з відповідача на користь позивача на підставі п. 7.1 Договору, а також ст. ст. 549, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України, підлягає стягненню пеня, розмір якої складає 32374 грн. 29 коп. (розгорнутий, обґрунтований розрахунок вказаної суми наведений позивачем на а. с. 11).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

У розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше та останнє число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж, не вказані назви місяців, індекси інфляції в яких ними бралися при розрахунках, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності цих нарахувань. Суд вважає правильним розрахунок, що поданий відповідачем, відповідно до якого розмір інфляційних втрат складає 8712 грн. 74 коп.

З урахуванням викладеного, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 8712 грн. 74 коп., а також три проценти річних у сумі 3003 грн. 24 коп. (розгорнуті, обґрунтовані розрахунки наведені позивачем на аркуші справи 11 та відповідачем на звороті а.с. 40). Вказані розрахунки суд вважає вірними.

За таких обставин у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 7097 грн. 59 коп. інфляційних втрат, слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором складає 44090 грн. 38 коп. (0 грн. 11 коп. + 32374 грн. 29 коп. + 8712 грн. 74 коп. + 3003 грн. 24 коп.). Суд вважає, що вимоги прокурора та позивача в цій частині ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, отже, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України господарські (судові) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором в частині оплати, спожитого третьою особою, природного газу, а також статус відповідача як бюджетної неприбуткової установи, суд, користуючись правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 16187 грн. 15 коп.

На підставі ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 629, 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А; ідентифікаційний код 08029523):

- на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159; ідентифікаційний код 35638606) 0 (нуль) грн. 11 коп. основного боргу; 16187 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 15 коп. пені, 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 74 коп. - інфляційних втрат, 3003 (три тисячі три) грн. 24 коп. три проценти річних.

- в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002; одержувач - Державний м. Миколаїв 22030001; ЄДРПОУ 37992781; код класифікації доходів 22030001; назва кода класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); назва суду - господарський суд Миколаївської області; призначення платежу: Судовий збір, п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”, судовий збір у розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн. 36 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено “23” лютого 2012 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька