Постанова № 21644739, 20.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5004/1869/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Ярема Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату на рішення господарського суду Волинської області від 11.01.2012 р. у справі № 5004/1869/11

за позовом Волинського окружного адміністративного суду

до Волинського обласного військового комісаріату

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Луцької міської ради

про усунення перешкод в користуванні майном та вивільнення приміщення

за участю представників:

прокурор - не з’явився,

позивача - Каленюк Ж.В.;

відповідача - Панасюк О.В.;

третьої особи - Гармай І.Т.

Розпорядженням голови суду від 20.02.2012 року, відповідно до затверджених складів колегій Рівненського апеляційного господарського суду, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді.

У справі № 5004/1869/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І., суддя Грязнов В.В.

ВСТАНОВИВ:

Волинський окружний адміністративний суд звернувся до місцевого господарського суду із позовом до Луцького об’єднаного міського військового комісаріату про усунення перешкод в користуванні майном та вивільнення приміщення.

Ухвалою суду від 08.11.2011 року проведено заміну відповідача Луцького об'єднаного міського військового комісаріату на належного відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.01.2012 року (суддя Філатова С.Т.) вказаний позов задоволено. Зобов'язано Волинський обласний військовий комісаріат вжити заходів по вивільненню Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом приміщення комунальної власності на вул. Словацького, 1 в м. Луцьку площею 706,9 кв.м., що передане на умовах оренди Волинському окружному адміністративному суду. Стягнуто з відповідача судові витрати по справі.

У своєму рішенні суд першої інстанції послався на те, що право позивача на користування приміщенням загальною площею 811,11 м.кв. по вул. Словацького, 1 стверджується рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.02.2008р. №125-2 "Про оренду нежитлового приміщення" (зі змінами згідно із рішенням від 13.03.2008р. №151-1), від 17.02.2011р. №125-8 (зі змінами, внесеними рішенням від 19 травня 2011року №347-1), договором оренди від 17.02.2011р. №625, додатковою угодою від 19.05.2011р. №1, які є чинними на час провадження у справі. Зважаючи на те, що договір з Луцьким об’єднаним міським військовим комісаріатом у період з 01.09.2006 року укладений не був та право позивача на оренду приміщення підтверджене належними доказами, суд прийшов до висновку, що вимога про усунення перешкод в користуванні майном та вивільнення приміщення є підставною згідно зі ст.ст. 317, 391, 396 ЦК України та підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 11.01.2012 року скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт зокрема зазначає, що на даний час Луцький об’єднаний міський військовий комісаріат знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1. Обов’язок забезпечення районних (міських) військових комісаріатів службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призових пунктів (дільниць) покладено на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (п. 4 ст. 43 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»). Проте, вважає, що всупереч вказаного закону, судом першої інстанції не залучено до участі у справі Луцьку районну державну адміністрацію та Луцьку районну раду, хоча прийняте судове рішення опосередковано встановлює їх обов’язок щодо забезпечення Луцького ОМВК службовими будинками і підсобними господарськими приміщеннями. Зауважує, що діючими нормативно-правовими актами у сфері оборони держави обласним військовим комісаріатам не надано повноважень щодо прийняття рішень стосовно переміщення чи зміни місця дислокації підпорядкованих їх районних (міських) військових комісаріатів. Посилаючись на ч. 3 ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України", вважає, що належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України, у площині повноважень якого лежить питання зміни місця дислокації Луцького ОМВК.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення від 11.01.2012 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що з 01.09.2006 року Луцький ОМВК є недобросовісним користувачем спірного приміщення та перебуває у ньому без законних підстав. Належним відповідачем у справі є Волинський обласний військовий комісаріат, який є юридичною особою, може бути стороною у справі та у підпорядкуванні якого перебуває Луцький ОМВК. Звертає увагу апеляційного суду, що скаржник не посилається ні на норми закону, ні на докази, які б вказували на помилковість висновків господарського суду Волинської області, викладені в рішенні від 11.01.2012 року.

Представник Луцької міської ради надав свої письмові пояснення, згідно яких договірні відносини між радою та Луцькою ОМВК з приводу користування спірним приміщенням припинились 30.08.2006 року, а на новий термін договір оренди не укладався. Вважає, що рішення від 11.01.2012 року прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, судом повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

У судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї, з підстав викладених у них.

Прокурор звернувся до суду з письмовою заявою про проведення подальшого розгляду вказаної справи без участі представника військової прокуратури Луцького гарнізону.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 11.01.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 319 від 27.08.2004 року вирішено оформити право власності за Луцькою міською радою на будівлю по вул. Словацького, 1 в м. Луцьк, загальною площею 779,4 кв.м., а також гаражі за цією адресою, загальною площею 40,2 кв.м. та 19 кв.м. (а.с. 75).

Право власності Луцької міської ради на зазначену будівлю по вул. Словацького, 1 в м. Луцьк сторонами не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтями 316, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі України. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами 4 та 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності , в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 125-2 від 29.02.2008 року зобов'язано відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 811,1 кв.м., що на вул. Словацького, 1, з Волинським окружним адміністративним судом на термін з 29.02.2008 року до 28.02.2010 року (а.с. 17).

04.03.2008 року відділом майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради (орендодавець) та Волинським окружним адміністративним судом (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 185/11, згідно п. 1.1, п. 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1, загальною площею 811,1 кв.м., яке знаходиться на балансі ЖКП-1 (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.3.1 договору, приміщення, що передається в оренду відповідно до цього договору буде використовуватись для розміщення Волинського окружного адміністративного суду.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням договору оренди нежитлового приміщення.

За змістом п. 2.2 договору передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається Луцька міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 9.1 цей договір дійсний з 29.02.2008 року до 28.02.2010 року.

Дія вказаного договору продовжена рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 151-1 від 13.03.2008 року (а.с. 18), додатком № 1 до договору від 20.03.2008 року (а.с. 15) на термін до 28.02.2011 року.

У подальшому, рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 125-8 від 17.02.2011 року вирішено зобов’язати відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради продовжити договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 811,1 кв.м., що на вул. Словацького, 1, з Волинським окружним адміністративним судом на термін з 01.03.2011 року до 28.02.2013 року (а.с. 19).

На виконання зазначеного рішення № 125-8 від 17.02.2011 року, відділом майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради та Волинським окружним адміністративним судом укладено договір оренди нежитлових приміщень № 625 від 17.02.2011 року, умови якого ідентичні за змістом умовам договору № 185/11 від 04.03.2008 року, окрім терміну його дії з 01.03.2011 року до 28.02.2013 року включно (а.с. 25-26).

Строк дії договору оренди від 17.02.2011 року продовжено також додатковою угодою № 1 від 19.05.2011 року на термін до 31.01.2014 року включно (а.с. 24).

Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2009 року на підставі розпорядження міського голови від 31.03.2008 року № 241 проведено передачу нежитлового приміщення площею 59,9 кв.м., яке знаходилось в оренді Луцького об'єднаного міського військового комісаріату в оренду окружному адміністративному суду. 30.05.2008 року було передано приміщення площею 44,3 кв.м. і загальна площа переданих суду приміщень складає 104,2 м.кв. (а.с. 16).

Поряд з тим, Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат передане в оренду Волинського окружного адміністративного суду приміщення, площею 706,9 кв.м. не звільнив, продовжує його використовувати, що не заперечується представниками сторін. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні приміщенням, яке знаходиться по вул. Словацького, 1, у м. Луцьк.

Апеляційним судом встановлено, що 08.09.2005 року Житлово-комунальним підприємством-1 та Луцьким міським військовим комісаріатом укладено договір № 486 оренди нежитлових приміщень комунальної власності, згідно п. 1.1., п. 1.2.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, загальною площею 779,4 м.кв. за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1.

Пунктом 9.1 договору від 08.09.2005 року передбачено, що він діє з 01.09.2005 року до 30.08.2006 року включно.

За змістом п. 9.8 договору від 08.09.2005 року, для продовження договору оренди орендар зобов’язаний за 45 днів до закінчення терміну оренди подати у відділ обліку майна заяву на продовження оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку. Відсутність такої заяви у вказаний термін розцінюється як відмова від продовження договору оренди.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять, а відповідач не надав суду належного доказу звернення Луцького об’єднаного міського військового комісаріату чи Волинського обласного військового комісаріату, якому перший підпорядкований, до Луцької міської ради із заявою про продовження договору оренди за 45 днів до закінчення терміну оренди, тобто до 30.08.2006 року. Враховуючи відсутність такої заяви та умови п.9.8 договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з 01.09.2006 року Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат перебуває у вказаній будівлі без законних підстав.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на заяви № 2311 від 17.12.2006 р. (а.с. 71), № 1593 від 23.10.2007 р. (а.с. 72) про продовження договору оренди нежитлового приміщення в м. Луцьк, вул. Словацького,1 та заяви про надання приміщення в оренду б/н (а.с. 70), оскільки відсутні докази їх вручення орендодавцеві.

Згідно п. 9.4.1 договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Таке ж положення нормативно закріплене в ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також, судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин ст. 785 ЦК України, за якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на те, що договірні відносини між Луцькою міською радою та Луцьким міським військовим комісаріатом з приводу користування спірним приміщенням припинились 30.08.2006 року, на новий термін договір оренди укладений не був, відповідачем не доведено обставин набуття права власності на спірне приміщення або інших підстав законного володіння і використання цього приміщення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1 займається без правових підстав.

Посилання апелянта на ст. 43 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" відхиляються апеляційним судом, оскільки у межах даного позову вимога про забезпечення Луцького об’єднаного міського військового комісаріату приміщенням не заявлялась.

Щодо твердження апелянта про те, що належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України, у площині повноважень якого лежить питання зміни місця дислокації Луцького ОМВК спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України", органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України дислокуються на території держави або тимчасово за її межами відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.

Отже, поняття дислокації вказаних суб’єктів перебуває в залежності, зокрема, від військово-адміністративного поділу території України, й зміна поштової адреси місця знаходження Луцького об’єднаного міського військового комісаріату в межах одного населеного пункту, не може свідчити про невідповідність місця його дислокації військово-адміністративному поділу території України та про її зміну. У зв’язку з цим колегія суддів вважає безпідставними відповідні доводи апелянта.

Як вбачається із довідки ЄДРПОУ № 130/07 (а.с.41), Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.

Згідно п. 10 Постанови Кабінету міністрів України № 1235 від 26.09.2001 року "Про затвердження Положення про військові комісаріати", військовий комісаріат області керує підпорядкованими військовими комісаріатами, контролює їх фінансово-господарську діяльність, дотримання законодавства, виконання наказів і директив відповідних органів військового управління.

Враховуючи, що Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат не має статусу юридичної особи та підпорядкований Волинському обласному військовому комісаріату, який має статус юридичної особи, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ № 219/06 та листом Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України № 322/1/7748 від 13.12.2011 року, судом першої інстанції вірно визначено відповідача у справі.

Крім того, у своїй скарзі апелянт просить суд скасувати рішення від 11.01.2012 року та припинити провадження у справі, не вказуючи при цьому підстав для припинення провадження.

Відповідно до п. 3 ст. 103 ГПК України, апеляційний господарський суд вправі припинити провадження у справі лише в разі скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення суду, клопотання апелянта про припинення провадження не підлягає задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 11.01.2012 р. у справі № 5004/1869/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

2510/12