Постанова № 21644700, 21.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р.Справа № 5016/3308/2011(7/148)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 07.02.2012р.:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №71 від 12.07.2011р.;

ОСОБА_2, довіреність №110 від 16.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3, голова ФГ «Весна переможе»;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.02.2012р.:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №71 від 12.07.2011р.;

від відповідача: не зявилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Весна переможе»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 30 листопада 2011 року

по справі № 5016/3308/2011 (7/148)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»

до відповідача: Фермерського господарства «Весна переможе»

про розірвання договору, стягнення 25733,63 грн. та зобовязання повернути майно

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2012р., оголошено перерву до 21.02.2012р..

В судовому засіданні 21.02.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2011р. по справі №5016/3308/2011 (7/148) (суддя Н.О. Семенчук) задоволено позов ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»до ФГ «Весна переможе»про розірвання договору, стягнення 25733,63 грн. та зобовязання повернути майно: розірвано договір фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., укладений між ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»та ФГ «Весна переможе», зобовязано ФГ «Весна переможе»повернути ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»майно, яке було передано за договором фінансового лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна:424475, рік випуску: 2008, та агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 23755,01 грн., пеню в розмірі 252,19 грн., 35% річних в розмірі 569,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 1156,96 грн., 1905,04 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 23755,01 грн.. Позивачем у звязку з несвоєчасною оплатою лізингових платежів нараховано відповідачу пеню в розмірі 252,19 грн., 35% річних в розмірі 569,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1156,96 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач ФГ «Весна переможе»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 30.11.2011р. по справі №5016/3308/2011 (7/148) в частині розірвання договору та зобов'язання повернути майно, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, мотивуючи це тим, що станом на 01.01.2012р. відповідачем було сплачено позивачу за договором фінансового лізингу 200562 грн., при тому, що вартість трактора та агрегату становить 1300225,03 грн., що підтверджується відповідними квитанціями та накладними, що додані до апеляційної скарги. Задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору лізингу, господарський суд послався на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною, при цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завдання шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. В даному випадку позивач не довів заподіяння йому відповідачем істотної шкоди, а суд, в свою чергу, тож не зазначив, чим обумовлена істотність порушення та завдання відповідачем позивачу відповідної шкоди невиконанням умов договору.

06.02.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ «Весна переможе», в якому позивач просив рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «Весна переможе», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду скасувати частково з огляду на таке.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 02.07.2009р. між ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»(лізингодавець) та ФГ «Весна переможе»(лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044, відповідно до умов якого лізингодавець згідно із замовленням лізингоодержувача на придбання майна у лізинг №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.-7.2009р. (додаток №1 до договору) зобовязався придбати у третьої особи та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, майно, вказане у специфікації майна, що передається у лізинг (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобовязався оплачувати за це лізингові платежі, на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору фінансового лізингу встановлено, що обєктом (предметом) лізингу згідно з договором являються : трактор МТЗ-82.1.26 у кількості 1 шт. та агрегат почвооброблюючий дисковий АГД-2.5 у кількості 1 шт..

За п. 1.3 договору строк лізингу становить 36 місяців, перебіг строку лізингу починається від дня підписання сторонами акту приймання-передачі обєкту лізингу, закінченням строку лізингу є наступний день після оплати останнього лізингового платежу згідно з додатком №4 до договору та повернення лізингоодержувачем обєкту лізингу або викупу обєкта лізингу.

Розділом 4 договору встановлено основні положення про лізингові платежі, так згідно зі ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України сторони домовилися встановити грошовий еквівалент зобовязань по оплаті лізингових платежів та інших платежів (в тому числі, неустойки, комісії тощо) по даному договору у доларах США, загальна сума договору сума усіх лізингових платежів, вказаних у додатку №4, яким встановлено розмір, строки, порядок уплати лізингоодержувачем основних лізингових платежів. Усі платежі здійснюються виключно у національній валюті України, лізингоодержувач самостійно визначає суму лізингового платежу або іншого платежу, який підлягає сплаті, у гривні, по комерційному курсу продажу доларів США, встановленому ЗАТ «Альфа Банк», в день перерахування.

Пунктом 7.2.3 договору фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 9.6 договору фінансового лізингу при сплаті лізингових платежів у першу чергу погашається неустойка, основна сума заборгованості по договору, додаткові лізингові платежі, поточні лізингові платежі, при сплаті лізингового платежу у першу чергу оплачується комісія лізингодавця, у другу чергу послуги та відшкодування, надані лізингодавцем, у третю відшкодування частини вартості обєкту лізингу.

Згідно з п. 15.2 договору фінансового лізингу, в разі, якщо у лізингоодержувача виникне зобовязання по сплаті на користь лізингодавця будь-якого платежу, в тому числі (але не виключно) лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань видатків лізингодавця, які лізингодавець поніс у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, але лізингоодержувач порушив строк оплати такого платежу, то лізингоодержувач оплачує лізингодавцю процент за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 35% річних від суми заборгованості за весь час прострочення оплати заборгованості, даний процент за користування чужими грошовими коштами не являється неустойкою.

Крім того, п. 15.3 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань витрат лізингодавця, які лізингодавець поніс у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, з дня, наступного за днем оплати поточного лізингового платежу, вказаного в додатку №4 до договору, або в рахунку на оплату додаткового лізингового платежу, по день оплати включно.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2011р. до договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р. ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»(лізингодавець) та ФГ «Весна переможе»(лізингоодержувач) змінили п. 9.1, п. 9.6, п. 20.1 договору, додаток №4 до договору та виключили п. 9.12, п. 20.2, п. 20.3 та п. 20.4 договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору фінансового лізингу лізингодавець придбав у ТОВ «Укравтозапчастина»Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна: 424475, рік випуску: 2008 рік та Агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік, що підтверджується договором купівлі-продажу № 1/150909 від 15.05.2009р. з відповідною специфікацією № 1 до нього від 13.07.2009р. (арк. спр. 45-52 т. І) та передав вказану техніку лізингоодержувачу в платне користування на термін 36 місяців, що підтверджується актом приймання-передачі обєкту лізингу до договору від 21.07.2009р. (арк. спр. 39 т. І).

Несвоєчасна та неповна оплата лізингових платежів лізингоодержувачем стала підставою для звернення ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ФГ «Весна переможе»про розірвання договору фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., повернення майна, переданого за договором фінансового лізингу та стягнення 20003,55 грн. заборгованості, неустойки - в сумі 1050,21 грн., 35% річних 3442,25 грн., інфляційних втрат в сумі 1110,13 грн.. .

04.11.2011р. до господарського суду Миколаївської області від ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач просив розірвати договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., повернути майно, передане за договором фінансового лізингу та стягнути з відповідача 26769,52 грн. заборгованості, неустойки в сумі 260,07 грн., 35% річних 1356,04 грн., інфляційних втрат в сумі 1156,04 грн..

30.11.2011р. до господарського суду Миколаївської області від ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив розірвати договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу у розмірі 23755,01 грн., неустойку у формі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення у виконанні зобовязань за цим договором фінансового лізингу у розмірі 252,19 грн., 35% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 569,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 1156,96 грн., та зобовязати відповідача повернути ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» раніше передане йому майно за договором фінансового лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна: 424475, рік випуску: 2008 рік та Агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., відповідно до умов якого лізингодавець зобовязався придбати у третьої особи та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, майно, вказане у специфікації майна, що передається у лізинг (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобовязався оплачувати за це лізингові платежі, на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що до зобовязань лізингоодержувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ «Весна переможе»не в повній мірі та несвоєчасно сплачувало лізингові платежі за договором, внаслідок чого станом на 28.11.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу (за період з 02.06.2011р. по 02.11.2010р.) становила 23755,01 грн..

Господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз»про стягнення з ФГ «Весна переможе»заборгованість за лізинговими платежами (за період з 02.06.2011р. по 02.11.2010р.) в сумі 23755,01 грн.

Також ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз»просило господарський суд стягнути з ФГ «Весна переможе»пеню у розмірі 252,19 грн..

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 15.3 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань витрат лізингодавця, які лізингодавець поніс у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, з дня, наступного за днем оплати поточного лізингового платежу, вказаного в додатку №4 до договору, або в рахунку на оплату додаткового лізингового платежу, по день оплати включно.

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, складений позивачем (на звороті арк. спр. 103 т. І) у заяві про зменшення позовних вимог, у звязку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»про стягнення з ФГ «Весна переможе»пені у розмірі 252,19 грн..

Також, у заяві про зменшення позовних вимог ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»просила господарський суд стягнути з ФГ «Весна переможе»інфляційні втрати у розмірі 1156,96 грн. та 35% річних у сумі 569,47 грн..

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України в редакції боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, складений позивачем (арк. спр. 103 т. І) у заяві про зменшення позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»про стягнення з ФГ «Весна переможе»інфляційних втрат у розмірі 1156,96 грн..

Щодо позовної вимоги ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»про стягнення з відповідача 35% річних у розмірі 569,47 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов п. 15.2 договору, в разі, якщо у лізингоодержувача виникне зобовязання по сплаті на користь лізингодавця будь-якого платежу, в тому числі (але не виключно) лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань видатків лізингодавця, які лізингодавець поніс у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, але лізингоодержувач порушив строк оплати такого платежу, то лізингоодержувач оплачує лізингодавцю процент за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 35% річних від суми заборгованості за весь час прострочення оплати заборгованості, даний процент за користування чужими грошовими коштами не являється неустойкою.

Дослідивши вказаний пункт договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недійсність п. 15.2 договору та необхідність застосування п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 603 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Вищевикладене свідчить, що вказаним пунктом договору закріплено зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлено розмір процентної ставки - 35% річних від суми заборгованості за весь час прострочення оплати заборгованості.

Вказане положення договору суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Згідно з приписами ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Ці умови є нікчемними для типових договорів і договорів приєднання, проте можуть застосовуватися й до інших господарських договорів. Указаний перелік нікчемних умов також не є вичерпним, зважаючи на наявність можливості визнання нікчемними умов договору з загальних підстав порушення прав і законних інтересів іншої сторони або третіх осіб.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що п. 15.2 договору дійсно суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушують права відповідача, а відтак вказаний пункт слід визнати недійсним.

Оскільки позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача відсотки річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до відповідача відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання саме у розмірі 3% річних, як то встановлено вимогами чинного законодавства, та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 109,34 грн. (23755,01 х 3% річних х 56 дн. (за період з 04.10.2011р. по 28.11.2011р.) : 365 дн. = 109,34 грн.).

Також у заяві про зменшення позовних вимог ТОВ «Універсальна лізингова компанія»просило господарський суд розірвати договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р. та зобовязати відповідача повернути ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»раніше передане йому майно за договором фінансового лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна: 424475, рік випуску: 2008 рік та Агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік.

При цьому позивач посилався на ст. 651 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 2 вказаної статті визначає єдину підставу для зміни або розірвання договору «істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом».

«Істотність порушення договору»є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки «істотності»у порушенні договору.

Визначення «істотності порушення договору» у ч. 2 даної статті надано через іншу оціночну категорію «значна міра»позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, має визначатися посилаючись на обєктивні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно порушував строки оплати лізингових платежів, проте з нього утримувалися позивачем штрафні санкції неустойку, до того ж станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем було сплачено за договором фінансового лізингу 186845 грн., в той же час, вартість майна переданого за договором фінансового лізингу становить156270,44 грн., строк дії договору фінансового лізингу мав закінчитися 02.07.2012р., в той же час, позивачем не надано до матеріалів справи доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що відповідачем істотно порушено договір, чим завдав шкоди, та позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Наведене свідчить про те, що позивачем не було доведено істотності порушення договору відповідачем, а отже відсутні підстави для розірвання договору фінансового лізингу саме з підстав ст. 651 Цивільного кодексу України та задоволення вказаної позовної вимоги ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз».

Оскільки апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»про розірвання договору фінансового лізингу, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»про зобовязання ФГ «Весна переможе»повернути майно, отримане за договором фінансового лізингу.

До апеляційного господарського суду ФГ «Весна переможе»надано докази оплати заборгованості у розмірі 33937 грн., які були сплачені відповідачем після прийняття рішення господарським судом першої інстанції, між тим, апеляційний господарський суд не приймає вказані докази оплати заборгованості до уваги, оскільки на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції вказані докази були відсутні.

Оплата відповідачем заборгованості за договором фінансового лізингу має бути врахована для подальших розрахунків між сторонами за цим договором, або під час виконання судового рішення згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 26.12.2011р. по справі №5024/1994/2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.11.2011р. по справі №5016/3308/2011 (7/148) скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Весна переможе»(56200, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, площа Леніна, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 34515485, п/р 2600585609, в МОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»(64545, м. Одеса, вул. Катерининська, б. 25, оф.15, Код ЄДРПОУ 31502612, п/р 26505103508001, в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 23755 (двадцять три тисячі сімсот пятдесят пять) грн. 01 коп., пеню в розмірі 252 (двісті пятдесят дві) грн. 19 коп., річні в розмірі 109 (сто девять) грн. 34 коп., інфляційні в розмірі 1156 (одна тисяча сто пятдесят шість) грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 252 (двісті пятдесят дві) грн. 73 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 69 коп..

Визнати недійсним п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., укладеного між ФГ «Весна переможе»та ТОВ «Універсальна лізингова компанія»«Ленд-ліз».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз»(64545, м. Одеса, вул. Катерининська, б. 25, оф.15, Код ЄДРПОУ 31502612, п/р 26505103508001, в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) на користь Фермерського господарства «Весна переможе»(56200, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, площа Леніна, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 34515485, п/р 2600585609, в МОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн..

Повернути Фермерському господарству «Весна переможе»(56200, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, площа Леніна, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 34515485, п/р 2600585609, в МОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) надмірно сплачений судовий збір у сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 71 коп. за квитанцією №NОХЕ053364 від 06.02.2012р..

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.02.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.