Постанова № 21644645, 24.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.12 Справа № 5015/6540/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Трускавець

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2012р.

у справі № 5015/6540/11

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Трускавець

до відповідача Дочірнього підприємства «ДУМБ»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд», м.Дрогобич

про стягнення 754498,88 грн.

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: Лучків А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2012р. у справі № 5015/6540/11 частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_2 та стягнуто з Дочірнього підприємства «ДУМБ»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Механізаторів,1, код ЄДРПОУ 30084687) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (Львівська область, м.Трускавець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 168687,71 грн. основного боргу, 4686,28 грн. 3% річних, 8940,52 грн. інфляційних, 1832,15 грн. державного мита та 57,02 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, порушення норм матеріального процесуального права, з мотивів у ній наведених.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів, на ведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній, заперечення відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом в Господарський суд Львівської області до Дочірнього підприємства «ДУМБ»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»про стягнення 599600,44 грн. боргу, 36300,08 грн. трьох відсотків річних, 86206,57 грн. інфляційних втрат, 32391,79 грн. штрафу та судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 09.01.3009р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»було укладено договір поставки товару відповідно до якого Постачальник (позивач) зобовязується поставити Покупцю (відповідач) товар, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його.

В період з березня 2009р. по грудень 2009р. позивач відпустив відповідачу товар та надав послуги на загальну суму 647835,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на його отримання та актами здачі-приймання робіт. Позивач стверджує, що відповідач здійснив частково оплату в сумі 48235,34 грн., і заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар та надані послуги станом на 26.10.2011р. складала 599600,44 грн.

27.10.2011р. позивач направив відповідачу претензію про сплату суми боргу в розмірі 599870,43 грн. протягом 3-х днів з дня отримання претензії, яку відповідач отримав 29.10.2010р., однак, залишив без відповіді і задоволення.

За порушення строків виконання грошового зобовязання, відповідно до п.5.2 Договору позивачем нарахований штраф в розмірі 32391,79 грн., та відповідно до ст.625 ЦК України, за період з червня 2008р. по жовтень 2010р. нараховані три відсотки річних в сумі 36200,08 грн. та інфляційні в сумі 86206,57 грн., які просить стягнути з відповідача.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними на суму 640935,78 грн. відповідач частково оплатив позивачу борг на загальну суму 275000 грн., а саме: 21.05.2009р. на суму 100000 грн., 30.06.2009р. на суму 150000 грн. та 26.10.2009р. на суму 25000 грн. Наведеним спростовуються доводи позивача про оплату боргу лише в сумі 48235,34 грн. Тим більше, що доказів сплати коштів в такому розмірі позивач суду не подав, як і не зазначив період сплати такої суми.

Крім того, відповідач заперечує проти суми боргу по трьох видаткових накладних, з наступних мотивів: видаткова накладна № РН-0000193 від 29.05.2009р. на суму 2688,00 грн. не підписана отримувачем товару і по ній товар він не отримував; по видаткових накладних № РН-0000304 від 30.06.2009р. на суму 88000,18 грн. та № РН-0000247 від 24.06.2009р. на суму 106559,89 грн. зазначений товар не поставлявся, а підписи на накладних вчинені не ОСОБА_6, і відрізняються від підпису на довіреності № 78 від 19.06.2009р.; довіреність на отримання товару № 78 від 19.06.2009р., на підставі якої було виписано видаткові накладні № РН-0000304 від 30.06.2009р. на суму 88000,18 грн. та № РН-0000247 від 24.06.2009р. на суму 106559,89 грн., підписана не керівником підприємства, а першим заступником директора ДП «ДУМБ»ВАТ «Прикарпатбуд»ОСОБА_7, який не був уповноважений підписувати довіреності і який в подальшому працював на підприємстві позивача. При цьому відповідач стверджує, що товар по зазначених вище накладних відпущений невстановленій особі, на підприємстві відповідача не обліковувався, відповідач його не отримував, а тому вважає, що зазначена сума вартості товару не може бути віднесена до складу його заборгованості.

Доводи позивача про те, що зазначені поставки підтверджуються актом звірки розрахунків, який підписаний бухгалтерами підприємств (а.с.50), правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки жодною нормою чинного законодавства України взагалі не передбачено існування актів звірки взаєморозрахунків; такі документи виконують суто допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків по договорах та звірки фактів сплати коштів. Як правило, подібні акти використовуються виключно у бухгалтерських службах. У разі ж виникнення будь-яких спорів щодо наявності боргу, такому документу, як акт звірки, жодною нормою чинного законодавства України не надано права на підтвердження боргу, і тому такі акти звірки підлягають оцінці та перевірці нарівні із іншими документами по справі. Окрім того, акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом і не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатись належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у субєкта господарювання (аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України у постановах від 16.12.2010р. по справі № 17/717 та від 28.02.2006р. по справі № 14/158).

Доводи апелянта про те, що сплачена відповідачем сума в розмірі 275000 грн. в 2009 році є боргом по попередньому договору поставки від 02.01.2008р. не відповідають дійсним обставин справи, а відтак, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наступне. Позивачем долучено до матеріалів справи видаткових накладних на суму 640960,27 грн. в межах договору від 09.01.2009р. Як встановлено вище, заборгованість за договором від 09.01.2009р. погашена відповідачем частково, а саме: 21.05.2009р. на суму 100000 грн., 30.06.2009р. на суму 150000 грн. та 26.10.2009р. на суму 25000 грн. Як пояснив відповідач, по договору поставки від 02.01.2008р. позивачем поставлено товару на суму 1303287,04 грн., а відповідачем оплачено за поставлений товар 1235000 грн., що підтверджується поданими відповідачем на спростування доводів апелянта копіями банківських виписок: від 16.01.2008р. на суму 45000 грн., від 21.01.2008р. на суму 50000 грн., від 16.04.2008р. на суму 30000 грн., від 17.04.2008р. на суму 95000 грн., від 18.04.2008р. на суму 75000 грн., від 16.05.2008р. на суму 80000 грн., від 26.06.2008р. на суму 100000 грн., від 11.07.2008р. на суму 100000 грн., від 16.07.2008р. на суму 50000 грн., від 17.07.2008р. на суму 35000 грн., від 30.07.2008р. на суму 100000 грн., від 31.07.2008р. на суму 50000 грн., від 29.08.2008р. на суму 50000 грн., від 09.09.2008р. на суму 50000 грн., від 22.10.2008р. на суму 50000 грн., від 07.11.2008р. на суму 50000 грн., від 16.12.2008р. на суму 125000 грн., від 29.12.2008р. на суму 100000 грн. Відтак, як стверджує відповідач, борг перед позивачем за договором поставки від 02.01.2008р. становить суму в розмірі 68287,04 грн. Однак щодо її стягнення з відповідача в судовому порядку позивачем вимоги не виставлялась.

Покликання апелянта на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. у справі № 5015/6531/11 не приймаються судом до уваги, оскільки таке не набрало законної сили. Крім того, предметом спору у справі № 5015/6531/11 є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат по договору поставки від 02.01.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не містять печатки підприємства - отримувача товару, а у довіреності № 23 (а.с.35) відсутній підпис керівника підприємства, в довіреності № 57 від 19.05.2009р.(а.с.37) виписаної на ОСОБА_8 та довіреності № 78 від 19.06.2009р. (а.с.38) виписаної на ОСОБА_6 (на підставі якої було спірні видаткові накладні № РН-0000304 від 30.06.2009р. на суму 88000,18 грн. та № РН-0000247 від 24.06.2009р. на суму 106559,89 грн.), зразки підпису особи, що одержала довіреність є ідентичними, а товар, відпущений на підставі цих довіреностей отримала не встановлена особа, чиї підписи на накладних (а.с.12,13,15-19,21,22,24) не відповідають підписам осіб, що отримала довіреності.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені документи не можуть бути належними і допустимими доказами отримання відповідачем товару. Проте, сам відповідач частково визнає, що отримав товар (крім спірних накладних), тому в частині позовних вимог по визнаних відповідачем поставках і не оплачених ним, позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції. Зокрема, відповідач визнає отримання ним товару на суму 443687,71 грн. Фактично за спірний період ним оплачено кошти в сумі 275000 грн. Борг за отриманий товар станом на день розгляду справи господарським судом складає 168687,71 грн. і в такій сумі підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно долучених позивачем до справи актів здачі-приймання виконаних робіт за червень та жовтень 2009р., то в них не визначено строку оплати цих робіт, претензії чи вимоги про їх оплату позивачем не виставлялось, отже строк їх оплати станом на день подання позову не настав і ці суми не підлягають до стягнення з відповідача.

Не є належним доказом погашення заборгованості долучена відповідачем до матеріалів справи видаткова накладна від 28.12.2011р., згідно з якою відповідач передав позивачу товар на суму 88000 грн., оскільки така не містить посилань на повернення товару, а зустрічні вимоги відповідач до позивача про зарахування однорідних вимог не заявляв.

Щодо нарахування позивачем штрафу в сумі 32391,79 грн. відповідно до умов п.5.2 Договору поставки, то у задоволенні вимоги про його стягнення судом першої інстанції відмовлено правомірно з огляду на наступне.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4.3 укладеного між сторонами договору поставки від 09.01.2009р., оплата товару повинна була здійснюватись авансовими платежами в розмірі 100% від попередньо виставленого рахунку. Таким чином, умовами договору передбачалась передоплата товару.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи видаткових накладних (а.с.8-34), в них відсутнє посилання на будь який договір. Наявні в матеріалах справи довіреності на отримання товару (а.с.35-45) також не містять будь-якого посилання на договір поставки. Таким чином, відпуск товару позивачем здійснювався не в межах укладеного між сторонами договору, а як позадоговірний. З огляду на викладене, безпідставним є нарахування позивачем штрафу за порушення строків розрахунку, оскільки у видаткових накладних відсутня дата здійснення по них платежів.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія про оплату в трьохденний термін з дня отримання претензії вартості відвантажених будівельних матеріалів на адресу ДП «ДУМБ» ВАТ «Прикарпатбуд»була надіслана 27.10.2010р., одержана відповідачем 29.10.2010р. Таким чином, крайній строк оплати визначений датою 01.11.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно із розрахунку позивача, ним нараховані три відсотки річних і інфляційні втрати за період з 30.06.2008р. по 05.10.2011р., що не відповідає періоду, за який виникла прострочка боргу в сумі боргу. Згідно здійсненого господарським судом перерахунку (а.с.109), сума трьох відсотків річних, розрахована із суми боргу 168687,71 грн., за період з 02.11.2010р. по 05.10.2011р. складає 4686,28 грн., сума інфляційних - за період з листопада 2010р. по жовтень 2011р. складає 8940,52 грн.

Враховуючи часткове визнання відповідачем боргу та відсутність доказів своєчасності його погашення, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 168687,71 грн., трьох відсотків річних в сумі 4686,28 грн. та інфляційних втрат в сумі 8940,52 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2012р. у справі № 5015/6540/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Трускавець - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.