Постанова № 21644644, 22.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа № 5015/5121/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого судді: Данко Л.С.,

Суддів: Процик Т.С.

Дубник О.П.

При секретарі: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Хлібороби», село Поляна, Миколаївського району, Львівської області, від 21.11.2011р. № 5 (вхідний № 92/12-01 від 13.01.2012р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року

у справі № 5015/5121/11 (суддя Н.Є.Березяк)

порушеній за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ,

до відповідача: Фермерського господарства «Хлібороби», село Поляна, Миколаївського району, Львівської області,

про стягнення 173 869,69 грн., в т.ч. 100 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 483,27 грн. прострочені відсотки, 7 879,17 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 11 172,14 грн. комісії, 3 110,94 грн. пені за порушення строків оплати процентів, 7 224,16 грн. штрафу нарахованого відповідно до п. 9.3. кредитного договору та стягнення судових витрат

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від позивача: ОСОБА_1 п/к за довіреністю №1-11-17557 від 15.08.2011 р.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Скаржником подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 24.01.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Процик Т.С., Дубник О.П.

За клопотанням Фермерського господарства «Хлібороби», село Поляна Миколаївського району Львівської області ухвалою суду від 24.01.2012 р. відновлено строк для подання апеляційної скарги по справі № 5015/5121/11.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 22.02.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Представник позивача в судове засідання прибув, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Хлібороби», а рішення місцевого господарського суду від 07.11.2011р. залишити без змін, вважає, що відповідач умисно не зявляється в судові засідання з метою затягування розгляду справи.

Представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав лист від 21.02.2011 р. (вх. № 1278 від 21.02.2012 р.), в якому просить відкласти розгляд апеляційної скарги призначеної на 22.02.2012 р., у звязку з перебуванням директора у відрядженні, до листа додано копію наказу № 2 від 21.12.2012 р.

Колегія суддів заслухавши думку представника позивача, приходить до висновку відхилити клопотання апелянта про відкладення розгляду даної справи, виходячи з наступного.

Сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема, скаржник, під розписку, 03.02.2012р. рекомендованою поштою № 7901005863476 (а.с. 71), позивач 01.02.12р. 790105863484 (а.с. 72), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта/відповідача.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Скаржник, як на підставу відкладення розгляду справи, посилається на перебування директора у відрядженні у м. Чернігів для переговорів з покупцями з 22.02.2012р. 24.02.2012р. (а.с. 73-74).

Статтею 28 ГПК України (в редакції Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010р.) чітко визначено коло представників, які можуть представляти інтереси сторони (юридичної особи) в суді.

Так, частинами 2 та 3 ст. 28 ГПК України визначено, що крім керівників підприємств та організацій, інтереси юридичної особи можуть представляти інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, а також, згідно із частиною 6 цієї статті, адвокати.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, для забезпечення права надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура.

Разом з тим, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників апелянта бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Колегією суддів також врахована та обставина, що скаржник/відповідач, без поважних причин, не направляв повноважного представника у судові засідання місцевого суду по даній справі, не зважаючи на те, що, тричі, повідомлявся, під розписку, про день, час та місце розгляду справи (а.с. 3, 23, 43).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/5121/11.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 07.11.2011р. по справі № 5015/5121/11, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Львівської області від 07.11.2011р. по справі № 5015/5121/11 (суддя Н.Є.Березяк) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ, до відповідача: Фермерського господарства «Хлібороби», село Поляна Миколаївського району Львівської області, про стягнення 173869,69 грн. задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Львівської області від 07.11.2011р., апелянт/відповідач: Фермерське господарство «Хлібороби»(село Поляна, Миколаївського району, Львівської області) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції від 07.11.2011р. у справі № 5015/5121/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не правильно застосовано норми процесуального права, так, як ст. 104 ГПК України передбачено підстави скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, як що справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомлений належним чином про місце засідання суду, вважає, що вказана у рішенні сума заборгованості не підтверджена первинними документами та матеріалами справи, а отже не підлягає до стягнення, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів з висновками апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, погодитися не може, оскільки вони не відповідають дійсності.

У даній справі є належні та допустимі докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які підтверджують факт отримання скаржником/відповідачем процесуальних документів, які надсилались на адресу апелянта/відповідача, у порядку встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 ( з наступними змінами та доповненнями), а саме: оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення, які були отримані скаржником, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, під розписку: 12.10.2011р. за № 6462148, 26.10.2011р. за № 6478575, 11.11.2011р. за № 6504517 ( а.с. 3, 23, 43).

Отже, твердження апелянта/відповідача про неотримання поштової кореспонденції та неналежне інформування про рух справи у суді є надуманими, безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки місцевим господарським судом справа, неодноразово, відкладалась у звязку із неприбуттям в судові засідання представника відповідача, що підтверджується ухвалами господарського суду Львівської області від 26.09.2011р., від 12.10.2011р., від 12.10.2011р. та 31.10.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 20.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(Банк за договором) в особі заступника директора філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Львівського Регіонального Управління п. ОСОБА_2, що діє на підставі положення про філію та довіреності № 24-11-6907 від 06.09.2005р. з однієї сторони та Фермерським господарством „Хлібороби” (Позичальник за договором), в особі голови господарства п. Фітьо Андрія Петровича, який діє на підставі Статуту з другої сторони, укладено Кредитний договір № 258/МБ-ЦВ (далі за текстом Договір) ( а.с. 9-10).

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»є юридичною особою, є правонаступником щодо всіх прав та зобовязань ВАТ «Комерційний банк «Надра», йому присвоєно код ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 699071.

Від юридичної особи діє філія Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», про що свідчить Положення про філію (нова редакція, затверджена розпорядженням Тимчасового адміністратора ПАТ «АБ «Надра»за № 98 від 04.02.2011р.).

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені юридичної особи визначається установчими документами останньої, положенням про філію, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (філії).

Стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Відповідач - Фермерське Господарство „Хлібороби” - є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35462141, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 81611, Львівська обл., Миколаївський район, село Поляна, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АЄ № 475196.

Зазначений Договір складено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін Договору, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208, ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що даний Договір розірваний, визнаний недійсним, сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.

Предметом даного договору є стягнення наданого 20 грудня 2007 року відповідачу кредиту (грошових коштів) в сумі 100000,00 грн. (а.с. 4).

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору ( п.п. 1.1., 1.3., 2.1.), кредит надавався Позичальнику строком по 18.12.2009р. включно, зі сплатою за користування Кредитом відсотків з розрахунку 17 % річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році.

Розділом 2 Кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом перерахування коштів за реквізитами, вказаними Позичальником або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на Позичальника. Надання Кредиту відбувається лише за умови надання Позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобовязань по Договору.

Умови забезпечення кредиту сторони визначили у 3 розділі даного Договору.

Згідно п.п. 4.1.1. вищевказаного Кредитного договору повернення Кредиту та сплата відсотків здійснюється лиш згідно з Графіком повернення Кредиту та сплати відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було видано апелянту/відповідачу кредит, відповідно до меморіального ордера № NL 4 від 20.12.2007р. на суму 100000,00 грн.

Отже, апелянт/відповідач отримав кредитні кошти в сумі 100000,00 грн. та повинен був, частково, погашати надану йому суму кредиту до 18.12.2009 р. зі сплатою за користування Кредитом відсотків з розрахунку 17 % річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році.

Однак, відповідачем: Фермерським господарством «Хлібороби», умов Кредитного договору перед Банком, як позичальником, не виконано, не повернуто тіло кредиту у встановлений договором термін (строк).

Станом на час звернення позивача з позовом до господарського суду Львівської області (06.09.2011р.) основна заборгованість за кредитом Позичальника за Договором становила 100 000,00 грн., а заборгованість по відсотках, які нараховані відповідно до умов вищезазначеного Кредитного договору (п. 1.3., розділ 4 Договору п.п. 4.4.1., 4.1.2., 4.1.2.1., 4.1.2.2.) складає 44 493,27 грн.

Відповідачем доказів в розумінні статей 33, 34 ГПК України про погашення зазначеного боргу повністю або частково перед Позивачем протягом розгляду справи у суді першої інстанції не представлено, не долучено таких доказів до апеляційної скарги (подана 13.01.2012р., а.с. 61), в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення 100 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 44483,27 грн. заборгованості по відсотках, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 44483,27 грн. заборгованості по відсотках, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищевказаного договору ( розділ 4, п.п. 4.1. 4.1.4.) позивачем відповідачу за період з 20.12.2007 р. по 31.07.2011 р. нарахована заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 62333,31 грн.

Заборгованість по процентах за користування кредитом нараховується за формулою: сума боргу * процентна ставка % - сума боргу = заборгованість по процентах за користування кредитом.

Отже, за період з 20.12.2007р. по 29.12.2008р. позивачем нараховано 17755,56 грн., за період з 30.12.2008р. по 30.06.2011р. нараховано 43113,89 грн. та за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011 р., відповідно, 1463,87 грн.

Отже загальна сума заборгованості по процентах за користування кредитом становить 62 333,31 грн.

Відповідач, частково, сплатив 17 850,04 грн. процентів за користування кредитом. Відтак, заборгованість по процентах за користування кредитом відповідача перед позивачем становить 44 483,27 грн. (62 333,31 грн. 17 850,04 грн. = 44 483,27 грн.).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1. Кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а п. 9.2. зазначеного договору, що у разі порушення позичальником строків повернення кредитку позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення строку сплати за користування кредитом в сумі 7 879,17 грн., яка нарахована відповідно до п. 9.2. Кредитного договору № 258/МБ-ЦВ від 20.12.2007р., при цьому сторони у п. 1.3., п. 4.1.2.1., п. 4.1.2.2. Договору визначили, що рік дорівнює 360 дням, при обліковій ставці НБУ у період за який нараховується пеня (25.01.2011р. по 26.07.2011р.) - 7,75%, подвійна облікова ставка складає 15,5% (7,75%*2), кількість днів прострочення 183, а також пеню за порушення строку сплати відсотків в сумі 3110,94 грн., яка нарахована згідно з п. 9.1. Кредитного договору, від сум відсотків за кредитом, за кожен період окремо, при цьому сторони у п. 1.3., п. 4.1.2.1., п. 4.1.2.2. Договору визначили, що рік дорівнює 360 дням, відтак, від суми 35699,98 грн., яка склалася з 25.01.2011р. по 22.02.2011р., 29 днів прострочення платежу, при ставці НБУ у цей період 7,75%, подвійна облікова ставка 15,5% (7.75%*2) = 445,75 грн. + від суми відсотків за кредитом 37022,20 грн., за період з 23.02.11р. по 24.03.11р. 30 днів прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна облікова ставка - 15,5% = 478,20 грн. + від суми відсотків за кредитом 38722,17 грн., період з 25.03.2011р. по 21.04.2011р., 28 днів прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна 15,5% = 466,82 грн. + від суми відсотків за кредитом 40138,83 грн., період з 22.04.2011р. по 24.05.2011р., 33 дні прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна 15,5% = 570,31 грн. + від суми відсотків за кредитом 41602,72 грн., період з 25.05.11р. по 23.06.2011р., 30 днів прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна - 15,5% = 537,37 грн. + від суми відсотків за кредитом 43019,38 грн., період з 24.06.2011р. по 24.07.2011р., 31 день прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна ставка НБУ - 15,5% = 574,19 грн. + від суми 44483,27 грн., за період з 25.07.2011р. по 26.07.2011р., 2 дні прострочення, при ставці НБУ 7,75%, подвійна 15,5% = 38,31 грн. = 3110,94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 7224,16 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 9.3 Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/ чи сплати відсотків за користування Кредитом. Зазначеним пунктом Договору визначено, що Позичальник сплачує Банку штраф у 5% від суми заборгованості. Нарахований позивачем штраф в розмірі 7224,16 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 11172,14 грн. комісії.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року у справі № 5015/5121/11 та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 07.11.2011 року у справі № 5015/5121/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.