Постанова № 21644260, 21.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 року Справа № 25/5005/11881/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю прокурора: Барчук А.Б., посвідчення №78 від 18.05.2010р.

та представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №11251 від 15.04.11 р.,

від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність №212 від 23.12.11 р.,

від третьої особи: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2011 року у справі №25/5055/11881/2011

за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, місто Нікополь

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, місто Орджонікідзе

за участю третьої особи Нікопольською обєднаної державної податкової інспекції, місто Нікополь

про стягнення 98498,96 гривень та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд звільнити самовільно зайняту ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” земельну ділянку та стягнути з відповідача 98498,96 гривень збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2,2570 га, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без правовстановлюючих документів, які б надавали йому право безкоштовного користування спірною земельною ділянкою, використовує спірну земельну ділянку, що є порушенням статей 124, 125 ЗК України.

Тому прокурор вважає, що відповідно до Постанови KM України №284 від 19 квітня 1993 року “Про порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”, та статей 90, 116, 125, 157 ЗК України, ст. 224 ГК України відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу заподіяні збитки внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Рішенням господарського суду у справі №25/5055/11881/2011 від 22 листопада 2011 року (суддя Чередко А.Є.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідно до статті 377 ЦК України статті 120 ЗК України господарським судом при первісному розгляді даної справи, виходячи з наявності на земельній ділянці нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу, було встановлено відсутність обставин самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем та з цих підстав відмовлено у задоволенні позову в частині зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Рішення суду у цій частині залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Відповідно за відсутності факту самовільного зайняття земельної ділянки відсутні і правові підстави для відшкодування збитків, спричинених внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Прокурор не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, має місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Прокурор просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що комісією з визначення та відшкодування збитків, створеною за розпорядженням голови Нікопольської райдержадміністрації від 29 грудня 2010 року №1067-р-10 відповідно до постанови КМУ №284 від 19 квітня 1993 року, правомірно було розраховано збитки, завдані безоплатним користуванням відповідачем, ВАТ “ОГЗК” спірною земельною ділянкою.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати, позовні вимоги задовольнити частково.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що під час використання відповідачем, ВАТ “ОГЗК” земельної ділянки, розташованої на території Покровської сільської ради, Нікопольського району, загальною площею 2,2570 га лісового фонду для рекреаційного призначення, а саме розміщення бази відпочинку, нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач, ВАТ “ОГЗК” здійснює використання земельної ділянки лісового фонду, за відсутності належним чином оформленого права користування на зазначену земельну ділянку.

Плату за користування спірною земельною ділянкою відповідач не справляв, що в свою чергу спричиняє шкоду інтересам держави.

За наслідками перевірки комісією з визначення та відшкодування збитків, створеною відповідно до Розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 29 грудня 2010 року, №1067-р-10 на підставі вимог Постанови КМУ від 19 квітня 1993 року № 284 було здійснено розрахунок збитків, завданих безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою в розмірі 98498,96 гривень за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, про що складено відповідний акт від 30 грудня 2010 року, затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації за №1071-р-10 від 30 грудня 2010 року.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог.

Оскільки за наслідками перевірки комісією з визначення та відшкодування збитків, створеною відповідно до Розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 29 грудня 2010 року, №1067-р-10 на підставі вимог Постанови КМУ від 19 квітня 1993 року №284 було здійснено розрахунок збитків, завданих безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою в розмірі 98498,96 гривень за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, про що складено відповідний акт від 30 грудня 2010 року, затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації за №1071-р-10 від 30 грудня 2010 року.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обовязок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Поняття “самовільно зайняті земельні ділянки” встановлено статтею 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”.

Згідно цієї норми (станом на день проведення перевірки) самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до наведених вимог закону обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Відповідачем не було надано господарському суду належних доказів на підтвердження наявності відповідного правовстановлюючого документу (договору оренди, державного акту на право власності або права постійного користування), що встановлює право користування або право володіння спірною земельною ділянкою.

Посилання відповідача на ту обставину, що ВАТ “ОГЗК” на протязі значного терміну часу неодноразово зверталося до Нікопольської райдержадміністрації із заявами про надання спірної земельної ділянки в оренду, але ці заяви залишилися без належного правового реагування зі сторони органу виконавчої влади, а рішення про відмову в наданні спірної земельної ділянки відповідачу не приймалося, не звільнять землекористувача від обовязку отримати відповідний правовстановлюючий документ.

Таким чином слід дійти висновку про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Аналогічної правової позиції дотримуються Верховний суд України та Вищий господарський суд України у справі № 4/254-35/572.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до пункту 4.1.4 рекомендацій ВГСУ від 2 лютого 2010 року №04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній обєкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо звільнення спірної самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки.

Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, завданих безоплатним користуванням вищевказаної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що господарський суд не правомірно відмовив в стягненні з відповідача збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів глави 24 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. (стаття 156 ЗК України).

Відшкодування збитків власникам землі здійснюють … юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також …юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. (стаття 157 ЗК України).

Як зазначено у пункті 4.2.2 рекомендацій ВГСУ від 2 лютого 2010 року №04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Як встановлено під час розгляду справи, комісією з визначення та відшкодування збитків було розраховано збитки, завдані безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, в розмірі 98498,96 гривень за період з 1 липня 2008 року до 31 грудня 2010 року, про що складено відповідний акт та затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації.

Станом на час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів скасування чи визнання недійсним вищезазначеного розпорядження в установленому законом порядку.

Одночасно під час розрахунку стягуваної суми слід врахувати, що матеріалами справи підтверджується, що ВАТ “ОГЗК” сплатило за фактичне самовільне користування спірною земельною ділянкою на користь держбюджету 32623,47 гривень, зазначене вбачається із змісту акту звірки розрахунків.

При цьому представники відповідача стверджували, що плата за користування спірною земельною ділянкою повинна була сплачуватися ними в розмірі земельного податку, встановленого чинним законодавством. Але ці твердження відповідача є хибними, оскільки за відсутності у нього передбачених законом правовстановлюючих документів на землю, державного акту чи договору оренди землі, він зобовязаний відшкодувати землевласнику саме збитки у вигляді неодержаних тим доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки, тобто орендної плати, оскільки передбачається, що спірна земельна ділянка буде надана відповідачу в оренду, розмір яких і був правомірно встановлений комісією.

Тому із загальної суми збитків в розмірі 98498,96 гривень, слід відрахувати суму платежів, здійснених відповідачем - 32623,47 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в розмірі 65875,4 гривень.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2011 року у справі №25/5055/11881/2011 скасувати.

Замінити відкрите акціонерне товариство “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” на його правонаступника публічне акціонерне товариство “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”.

Позовні вимоги прокурора задовольнити частково .

Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна 11, код ЄДРПОУ 00190928) на користь держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 130), 65875,4 гривень збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 2,2570 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна 11, код ЄДРГТОУ 00190928) на користь Державного бюджету України 658 (шістсот п`ятдесят вісім) гривень 75 коп. державне мито за розгляд справи судом першої інстанції, а також 658 (шістсот п`ятдесят вісім) гривень 75 коп. судовий збір за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна 11, код ЄДРПОУ 00190928) на користь Державного бюджету України 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Швець

СуддіП.П. Павловський

О.В. Чус