Рішення № 21644083, 23.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2012 р. Справа № 5027/07/2012. За позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії, м. Чернівці до міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”, м. Чернівці

про стягнення боргу та штрафних санкцій у сумі 5574816,77 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., дов. № 144/10 від 26.12.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2., дов. № 4 від 03.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по розрахунках за спожитий природний газ у сумі 5574816,77 грн., у тому числі 4888193,60 грн. основного боргу, 379126,74 грн. пені, 200882,62 грн. інфляційних та 106613,81 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору на постачання природного газу № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010 р. позивач у січні-серпні 2011 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 22490783,43 грн., останній же не здійснив повну оплату одержаного газу, розрахувався лише на суму 17602589,83 грн., решту боргу не сплачує, у звязку з чим та у відповідності до договору і ЦК України відповідачеві нараховані пеня, 3% річних та інфляційні.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.01.2012 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.01.2012 р., ухвалою від 19.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2012 р., у судовому засіданні 09.02.2012 р. оголошувалася перерва до 11-30 год. 23 лютого 2012 року.

Відповідач надав відзив і доповнення до відзиву, в яких позов визнав частково на суму основного боргу 4788193,60 грн. у звязку з частковою оплатою в сумі 100000 грн., проведеною 07.12.2011 р., визнав у повному обсязі нараховані інфляційні і три проценти річних, проти пені заперечує з тих підстав, що в період з лютого по грудень 2011 року відповідач уклав зі споживачами природного газу 290 договорів реструктуризації на суму 600851,99 грн., що у відповідності до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, прожитий газ та електроенергію” звільняє його від пені, нарахованої на суму реструктуризованої заборгованості, крім того, нарахування позивачем пені проведено у відповідності до п. 9.3 договору в зворотному порядку, а не за правилами чинного законодавства. Також з урахуванням соціальної значущості господарської діяльності підприємства, його критичного фінансового стану, залежного від платежів населення, здійснення регулярних оплат за спожитий газ, просить розстрочити виконання судового рішення на один рік.

У судовому засіданні 23.02.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача позов визнав частково в сумах згідно з відзивом, просить повністю відмовити у стягненні пені та частково відмовити у стягненні основного боргу на суму 100000 грн., враховуючи викладені у відзиві і доповненнях обставини розстрочити виконання рішення на один рік.

Представник позивача проти розстрочки не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши і оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

20.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2226 БО-38 про закупівлю природного газу за державні кошти на строк поставки газу з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2011 року включно. За умовами даного договору позивач (за текстом договору Виконавець) зобовязався постачати відповідачеві (за текстом договору Покупець) природний газ загальною кількістю 18338,6 тис. куб.м щомісячно в обумовленій кількості, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ у визначеному обсязі на умовах даного договору (пункти 1.1, 1.2 договору, а.с. 17-24).

До вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 28.01.2011 р., в якій назву договору викладено в наступній редакції “Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання”, встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з ПДВ в розмірі 3073,97 грн., визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (а.с. 25).

У подальшому до договору сторони укладали додаткові угоди до договору № 2 від 04.04.2011 р. та № 3 від 11.07.2011 р., в яких визначали нову ціну на газ, а 30.08.2011 р. уклали додаткову угоду № 4, в якій визначили кількість належного до постачання природного газу в обсязі до 14349,987 тис. куб.м та встановили, що постачання природного газу в період з 06 серпня 2011 р. по 30 вересня 2011 року буде здійснюватися за окремим договором у звязку з набуттям чинності Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI (а.с. 25-28).

Відповідно до п. 2.2 Додатку № 1 до договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010 р. в редакції наступних додаткових угод приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків, які проводяться до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).

Як видно з наявних у матеріалах справи актів передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання, і визнається відповідачем, за період з січня 2011 року по 05 серпня 2011 року позивач поставив відповідачеві 7239.387 тис. м куб. природного газу на загальну суму 22490783,43 грн., у тому числі:

січень 2011 року 2485.525 тис. м куб. на суму 7640424,31 грн.,

лютий 2011 року 2237.625 тис. м куб. на суму 6878387,65 грн.,

березень 2011 року 1892.429 тис. м куб. на суму 5817266,20 грн.,

квітень 2011 року 577.075 тис. м куб. на суму 1983263,66 грн.,

травень 2011 року 14.176 тис. м куб. на суму 48719,40 грн.,

червень 2011 року 14.683 тис. м куб. на суму 50461,84 грн.,

липень 2011 року 15.583 тис. м куб. на суму 62998,39 грн.,

серпень 2011 року 2.291 тис. м куб. на суму 9261,98 грн. (а.с. 28-36).

Згідно з розрахунками позивача відповідач провів часткову оплату за спожитий природний газ в сумі 17602589,83 грн. і за підрахунками позивача борг МКП “Теплокомуненерго” перед ним складає 4888193,60 грн. (а.с. 11-16).

Однак, згідно з платіжним дорученням № 73 від 07.12.2011 р. відповідач сплатив за природний газ за березень 2011 р. згідно договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010 р. 100000 грн., які при визначенні розміру основного боргу позивачем не враховані (а.с. 48).

Відтак, матеріалами справи доводиться заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті спожитого газу на суму 4788193 грн. (4888193,60 грн. 100000 грн.).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доводиться заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4788193 грн. по розрахунках за спожитий у січні-серпні 2011 року природний газ, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, у частині боргу в сумі 100000 грн., сплачених відповідачем до порушення провадження у справі, у позові належить відмовити.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві, інфляційне збільшення суми боргу за період з лютого по червень 2011 року відбулося на 200882,62 грн., 3% річних, нарахованих на заборгованість за період з 11.02.2011 р. по 30.12.2011 р., складають 106613,81 грн.

Перевіривши зазначені розрахунки, суд встановив, що при визначенні цих платежів позивачем враховано часткову оплату за спожитий газ, правильно застосовані індекси інфляції та періоди прострочки, відповідач ці нарахування визнає, тому в даній частині вимог позов підлягає задоволенню.

Стосовно пені суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3.1 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010 р. передбачено, що в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору (щодо проведення остаточних розрахунків за газ до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують зверненню з претензією або позовом (п. 9.3 договору).

Відповідно до цих умов позивачем нараховано пеню в сумі 379126,74 грн. за період з 30.06.3011 р. по 30.12.2011 р.

Проте, пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови п. 9.3 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010 р. суперечать нормам ст.ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, тому відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України ця умова договору є нікчемною і не підлягає застосуванню судом у даній справі.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29 грудня 2011 р. у справах № 13/110-11 та № 13/107-11.

Враховуючи наведене, нарахування позивачем пені за період з 30.06.3011 р. по 30.12.2011 р. проведено неправомірно, всупереч правилам, встановленим чинним законодавством.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 49-71), у період з лютого по грудень 2011 року відповідач уклав зі споживачами природного газу 290 договорів реструктуризації на суму 600851,99 грн., у звязку з чим у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, прожитий газ та електроенергію” звільняється від пені, нарахованої на суму реструктуризованої заборгованості, яка згідно з розрахунком відповідача складає 50649,32 грн. (а.с. 46).

З урахуванням наведеного суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно пені та дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені належить відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, керуючись положеннями ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право господарському суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання, оцінивши наведені відповідачем доводи щодо поважності обставин, якими обгрунтовано клопотання про розстрочку виконання рішення, а саме: соціальну значущість господарської діяльності підприємства для населення м. Чернівці, його критичного фінансового стану, залежного від платежів населення, заборгованість, якого перед відповідачем станом на 01.01.2012 р. становить 17850700 грн., сумлінне здійснення відповідачем оплати за газ по мірі надходження платежів від безпосередніх споживачів природного газу (а.с. 11-16), суд дійшов висновку, що в справі існують передбачені ст. 121 ГПК України обставини для розстрочення виконання судового рішення, і вважає за належне розстрочити виконання рішення на 12 місяців, стягуючи рівним частинами.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, п/р 26034314050000 у філії Чернівецьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк України, код ЄДРПОУ 34519280) на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рах. № 26008301970 у ВАТ “Державний ощадний банк України” м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827) 4788193,60 грн. боргу по оплаті за спожитий природний газ, грн., 200882,62 грн. інфляційних, 106613,81 грн. 3% річних та 51604,44 грн. судового збору.

Виконання рішення розстрочити на дванадцять місяців, стягуючи щомісячно рівними частинами

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 23.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 24.02.2012 р.

СуддяТ.І. Ковальчук