Ухвала суду № 21644078, 21.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"21" лютого 2012 р.Справа №11/5027/495/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»м.Київ

До Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост» м.Чернівці

Про стягнення заборгованості в сумі 1815767,32 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: не зявились

Від відповідача: ОСОБА_1. представник, довіреність №216-1/33

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»м.Київ звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства «Трансмост»м.Чернівці про стягнення заборгованості - 1815767,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 211-LD від 18.01.2008р., згідно якого позивач взяв на себе зобовязання передати у тимчасове володіння та користування майно, а відповідач зобовязався своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до графіку сплати лізингових платежів. Позивач умови договору виконав передав відповідачу майно, а саме: бурову установку, що підтверджено актом приймання-передачі від 21.02.2008р. Відповідач в порушення умов договору лізингові платежі вносив несвоєчасно та в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1718669,52 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 57334,21 грн., 3% річних в сумі 11096,94 грн. та інфляційні в сумі 28666,65 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 01.06.2011 року.

Ухвалою суду від 01.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2011 року в звязку з незявленням представника відповідача. Цією ж ухвалою було замінено неналежного відповідача - Закрите акціонерне товариство «Трансмост»(Інд. код 14262749 м.Чернівці, вул.Гагаріна, 4) на належного - Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост»(інд. код 14262749 м.Чернівці, вул.Гагаріна, 4).

Ухвалою суду від 22.06.2011 року за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 06.07.2011 року.

Ухвалою суду від 06.07.2011 року провадження у справі № 11/5027/495/2011 було зупинено за клопотанням до вирішення справи № 48/269 Господарського суду м. Києва за позовом ТДВ «Трансмост»до ТОВ «УніКредит Лізинг»про розірвання договору фінансового лізингу №211-LD, а також повернення сторонам одна-одній всього отриманого за вказаним договором з урахуванням нормального зносу предмета лізингу.

Ухвалою суду від 08.02.2012 року, за клопотанням відповідача, слухання справи було поновлено, розгляд призначено на 15.02.2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.02.2012 року представник відповідача звернувся із клопотанням про припинення провадження у справі, оскільки сторони домовились про вирішення спору іншим органом. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що пунктом 15.2 договору фінансового лізингу № 211-LD від 18.01.2008 року сторони узгодили, що всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим договором чи у звязку з ним вирішуються остаточно в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді Торогово-промисловій палаті України відповідно до регламенту цього Суду та чинного законодавства України, і наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді.

Ухвалою суду від 15.02.2012 року було відкладено слухання справи на 21.02.2012 року у звязку з неявкою представника позивача.

20.02.2012 року представник позивача надав суду заперечення на заяву відповідача про припинення провадження у справі і аргументує це наступним. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до п. 15.2 Договору фінансового лізингу № 211- LD всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим Договором чи у зв'язку з ним вирішуються остаточно в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього Суду та чинного законодавства України. Арбітраж повинен проводитись в місті Києві, Україна, українською мовою. Рішення вищезазначеного Суду буде остаточним та обов'язковим для Сторін.

Вищевказане положення не виключає права Лізингодавця звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції для вирішення спору, згідно з відповідним процесуальним законодавством. Арбітражна угода, яка міститься в п. 15.2 Договору фінансового лізингу №211-LD, була спрямована на передачу до арбітражу не всіх, а лише певних спорів, а саме: спорів, ініціатором передачі яких на розгляд до компетентного органу (суду/арбітражу) є лізингоодержувач - ТДВ «Трансмост». Водночас на спори, що розглядаються судом з ініціативи лізингодавця, за його позовом, арбітражна угода не поширюється. За умовами Договору сторонами визначено альтернативну підвідомчість спорів, які виникають між сторонами Договору. Причому вибір певного суду належить ініціатору судового процесу. Дане положення виключає можливість застосування третейської угоди, оскільки вказано про те, що положення про третейську угоду може не застосовуватись у випадку звернення до господарського суду саме Лізингодавця, а тому, в п. 15.2. Договору сторонами викладено третейську угоду, відповідно до якої спір між сторонами, підлягає вирішенню за вибором ініціатора процесу або в третейському суді або в господарському суді.

Також, зазначає позивач, відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Однак за час розгляду цієї справи Господарським судом Чернівецької області відповідачем вже була подана заява про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Господарським судом м. Києва справи за позовом ТДВ «Трансмост»до ТОВ «УніКредит Лізинг»про розірвання Договору фінансового лізингу № 211- TD. Відтак заява відповідача про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки не є першою із поданих ним за час розгляду цієї справи в суді.

Позивач також зазначив, що арбітражна угода втратила чинність з тих підстав, що відповідач (ТДВ «Трансмост») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про розірвання Договору фінансового лізингу № 211- LD. Рішенням господарського суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено повністю. Однак, в зв'язку з даною обставиною ТОВ «УніКредит Лізинг»не наполягало на застосуванні п. 15.2 Договору та не заявляло про застосування третейської угоди незважаючи на те, що згідно п. 15.2 Договору Лізингоодержувач повинен був звернутись за вирішенням такого спору в Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при Торгово-Промисловій палаті України.

Також, в своєму запереченні від 20.02.2012 року позивач зазначив, що не має можливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, водночас позивач просить суд провести судове засіданні та розглянути справу по суті з урахуванням даних заперечень та наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних звязків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних обєднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між учасниками, а так само їх спори з іншими субєктами права України.

Пунктом 2 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»встановлено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних звязків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних обєднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між учасниками, а так само їх спори з іншими субєктами права України.

Відповідно до статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»є підприємством з іноземними інвестиціями.

Пунктом 1 статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»передбачено, що арбітражна угода це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в звязку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Як вбачається з пункту 15.2. укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 211- LD всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим Договором чи у зв'язку з ним вирішуються остаточно в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього Суду та чинного законодавства України. Арбітраж повинен проводитись в місті Києві, Україна, українською мовою. Рішення вищезазначеного Суду буде остаточним та обов'язковим для Сторін.

Рішення вищезазначеного Суду буде остаточним та обовязковим для Сторін.

Вищевказане положення не виключає права Лізингодавця звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції для вирішення спору, згідно з відповідним процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавались заяви щодо суті спору, а укладена між сторонами в договорі фінансового лізингу № 211-LD від 18 січня 2008 року арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження є дійсною, чинність не втратила і може бути виконана.

Також, слід зазначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України «Про третейські суди»третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Практика Вищого господарського суду містить обґрунтований висновок про те, що згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду»слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України, наведені у його рішенні від 10 січня 2008 року у справі № 1-3/2008 (№ 1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду).

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Отже, третейське застереження не обмежує права сторін, зокрема, позивача на звернення до суду відповідно до підвідомчості та підсудності справ, встановлених господарським процесуальним законом. В даному випадку сторони дійшли згоди про обов'язкове досудове врегулювання спору шляхом вирішення розбіжностей, які можуть виникнути за цим Договором чи у зв'язку з ним у Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 ГПК України господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди».

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та враховуючи те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача і припинення провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 47, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Клопотання відповідача задовольнити.

2.Припинити провадження у справі.

3.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, код 339422326566 сплачені платіжним дорученням №8853 від 06 травня 2011 року державне мито у сумі 18200,00 грн. та платіжним дорученням № 8848 від 06 травня 2011 року витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Суддя С.М. Гушилик