Рішення № 21643945, 09.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Справа № 5027/52/2012. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»м. Київ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»м. Чернівці

про стягнення заборгованості 100840,05 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 19.01.2012 року.

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 12.10.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжирінговий центр Ай.Бі.Тек»м. Київ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»м. Чернівці про стягнення заборгованості згідно договору на виконання проектних робіт №ІЦ-558/1 від 09.12.2008 року в загальній сумі 100840,05 грн., в тому числі 76912,82 грн. основного боргу, 4836,02 грн. 3% річних, 11229,25 грн. інфляційних втрат та 7861,96 грн. пені.

25.01.2012 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог на грошові кошти відповідача.

Ухвалою суду від 25.01.2012 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.02.2012 року за участю представників сторін.

Відповідач у відзиві на позов заперечує позовні вимоги в частині стягнення 7861,96 грн. пені, посилаючись при цьому на сплив строку позовної давності щодо стягнення пені. Крім того відповідач звертає увагу на те, що позивач в позовній заяві при проведенні розрахунків, нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не зазначив на підставі чого ним вказані в розрахунках зазначені періоди, оскільки в акті виконаних підрядних робіт та передачі проектної документації взагалі не вказано дати його підписання.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2012 року витребувані судом докази сплати судового збору за подану заяву про забезпечення позову не надав, натомість просив суд залишити її без розгляду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до вимог статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна; ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Однак, всупереч положенням статті 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову взагалі не обґрунтована, жодних документальних доказів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову суду позивачем не надано, адекватність засобу забезпечення позову не доведена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Розглянувши подані документи, зясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка»м. Чернівці (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»м. Київ (Виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №ІЦ-558/1, згідно якого позивач зобовязався виконати проектні роботи стадії «РП»(Робочий проект): - «Система автоматичного спринклерного водяного пожежегасіння, суміщена з пожежними кранами виставкового комплексу загальною площею 15000 м2»на обєкті: «Виставковий комплекс по вул. Хотинській, 43 в м. Чернівці», а відповідач оплатити дані роботи. (пункт 1.1 та 1.2 договору).

Договірна ціна(вартість робіт) по даному договору згідно пункту 2.1 становить 64094,02 грн., крім того ПДВ20% - 12818,80 грн. Всього до сплати з ПДВ 20% - 76912,82 грн.(Додаток №1 до договору).

Згідно пункту 2.4 договору попередня оплата робіт здійснюється замовником, який перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму у розмірі 50% вартості робіт. Гроші перераховуються Виконавцю не пізніше 5 (пяти) банківських днів після підписання договору сторонами.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що після завершення робіт та передачі готової документації замовнику в повному обсязі, останній не пізніше 5 (пяти) банківських днів з дня підписання акту здачі приймання виконаних робіт сторонами виконує остаточний розрахунок з виконавцем.

В листопаді 2009 року сторони підписали акт №558/1 виконання робіт та проектної документації на загальну суму 76912,82 грн. При цьому, враховуючи відсутність посилання на конкретну дату підписання акта, суд вважає його підписаним останнім днем листопада 2009 року

Як встановлено судовим слуханням, позивач взяті на себе зобовязання по виконанню проектних робіт та передачі проектної документації згідно акту № 558/1 від листопада 2009 року виконав, проте відповідач за виконані роботи не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості станом на день вирішення спору в сумі 76912,82 грн.

Наявність боргу також підтверджується актом звірки від 06.01.2012 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обовязок щодо оплати вартості виконаних проектних робіт, а тому з нього слід стягнути 76912,82 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому з відповідача стягується 11229,25 грн. збитків, заподіяних інфляцією за період з грудня 2009 року по 31 грудня 2011 року та 3% річних в розмірі 4836,02 грн. за період з 08 грудня 2009 року по 12 січня 2012 року.

Згідно пункту 5.4 договору, у випадках несвоєчасної оплати робіт згідно договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в даний період, за кожен день прострочення платежу. А відтак за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу 7861,96 грн. пені за період з 08.12.2009 року по 08.06.2010 року, що передбачено пунктом 5.4 Договору та ст.549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У свою чергу ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) 1 рік.

Як встановлено судовим слуханням та не заперечується сторонами, грошове зобовязання у відповідача виникло з 08 грудня 2009 року. З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умов договору нарахування пені буде можливе лише виключно до 09.06.2010 року, при цьому строк позовної давності, передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України, з урахуванням приписів статті 261 Цивільного кодексу України, починається з дати коли у позивача виникло право нарахування неустойки. Натомість позивач звернувся з позовом 25.01.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності в частині стягнення неустойки (штрафу).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, відповідачем заявлено про сплив позовної давності в частині нарахування пені, у звязку з чим в стягненні 7861,96 грн. пені слід відмовити.

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 76912,82 грн. основного боргу, 11229,25 грн. інфляційних втрат та 4836,02 грн. 3% річних.

Судові витрати пропорційно задоволеним вимогам слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.526 Цивільного кодексу України ст.ст. 49, 66, 67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(вул. Хотинська, 43 м. Чернівці, код 14273138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»вул. Л. Курбаса, 2 Б, м. Київ (код 32072453) 76912,82 грн. основного боргу, 11229,25 грн. інфляційних втрат, 4836,02 грн. 3% річних та 1859,56 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 7861,96 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено та підписано 13.02.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.І.Ніколаєв