Рішення № 21643922, 13.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р.           Справа № 5027/1301/2011. Суддя Паскарь Авель Дмитрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1.Берегометської селищної ради, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області (відповідач-1);

2.Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлового комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення (відповідач-2);

3.Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Юність»Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення (відповідач-3).

треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору:

1.Чернівецька обласна рада профспілок (третя особа-1);

2.Відкрите акціонерне товариство завод «Металіст»(третя особа-2)

про визнання недійсними та скасування рішень про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання право власності на нього за державою Україна

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2011;

від відповідача-1 –не з'явився;

від відповідача-2 –ОСОБА_2, довіреність від 14.12.2011 № 83;

від відповідача-3 –ОСОБА_3,довіреність від 13.02.2012;

третя особа-1 –ОСОБА_4, довіреність від 16.01.2012 № 02-14/07;

третя особа-2 –ОСОБА_5, довіреність від 16.01.2012;

прокурора Герегової Н. І.,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Чернівецької області (далі –прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Берегометської селищної ради, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, та Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлового комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення про визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Берегометської селищної ради від 04.02.2004 № 14 про оформлення права власності та видання свідоцтва про право власності Чернівецькому обласному комітету профспілки на дитячий пансіонат відпочинку «Юність», розташованого по вул. Піонерській, 2, смт Берегомет, від 21.01.2009 № 2 про оформлення права власності та видання свідоцтва про право власності Чернівецькій обласній організації профспілки працівників житлового комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на згадане нерухоме майно загальною площею 4938,50 м кв., балансовою вартістю 236871 грн., та про визнання право власності на це майно за державою в особі Фонду державного майна України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки питання щодо суб’єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових та інших громадських організацій на даний час залишається державною власністю, правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР відсутні. Крім того, наразі оспорюване майно знаходиться у незаконному користуванні відповідача-2.

Ухвалою від 21.12.2011 за клопотанням прокурора та відповідача-2 Чернівецька обласна рада профспілок та ВАТ завод «Металіст», м. Чернівці, були залучені третіми особами на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору, а розгляд справи був відкладений на 16.01.2012.

          Ухвалою від 16.01.2012 строк розгляду справи був продовжений до 30.01.2012, а розгляд справи був відкладений на 27.01.2012.

          Ухвалою від 27.01.2012 Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Юність»Чернівецької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення був залучений за ініціативою суду третім відповідачем у справі, а розгляд справи був призначений на 13.02.2012.

          У судовому засіданні представники прокуратури Чернівецької області та Фонду державного майна України позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Берегометська селищна рада явку свого представника в останньому судовому засіданні не забезпечила, однак у наданому відзиві позов не визнає, посилаючись на відсутність будь-яких порушень з боку її виконавчого комітету під час прийняття оскаржених прокурором рішень, про що свідчить також й будь-які зауваження Вижницького бюро технічної інвентаризації щодо правоустановчих документів про реєстрацію права власності спірного нерухомого майна.

Як у наданому відзиві, так й в судовому засіданні представник відповідача-2 позов не визнав з огляду на те, що твердження прокурора, що усе майно професійних спілок є державною власністю не ґрунтується на законодавстві, яке діяло на момент будівництва та оформлення права власності на піонерський табір «Юність»; ніяких доказів в підтвердженні того, що спірний об’єкт був установою союзного підпорядкування, а також й те, що його будівництво здійснювалося за кошти державних підприємств, а не профспілки, прокурором не надано; позов не містить ніяких обставин, передбачених ст. 392 Цивільного кодексу України.

Представники відповідача-3 та Чернівецької обласної ради профспілок позов також не визнали з підстав, викладених у наданих відзивах.

Представник ВАТ завод «Металіст» вирішення спору по суті залишив на розгляд суду.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позову.

          З доданих відповідачем-2 до відзиву на позов довідок, звітів, графіків, звітних докладів, протоколів, інформацій, кошторисів, витягів з кошторисів, переліку робіт по поточному ремонту в піонерському таборі «Юність», які необхідно було виконати на громадських засадах до 15.05.1979, видно, що в 1961-1979 роках розташований в смт Берегомет Вижницького району піонерський табір «Юність»Чернівецького обкому профспілки, а згодом обкому профспілки працівників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств постійно розширювався та покращував умови оздоровлення та відпочинку дітей.

          Рішенням виконавчого комітету Вижницької районної ради народних депутатів від 19.09.1980 № 235 у зв’язку з розширенням території піонерського табору «Юність»та у відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 1131 затверджено акти і відомості оцінки належним громадянам житлових будинків, господарських споруд і фруктових дерев, які підлягали знесенню. Цим же рішенням ухвалено просити виконком обласної Ради народних депутатів дозволити обкому профспілки працівників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств перенести житлові будинки чотирьох громадян загальною вартістю 15973 крб. Крім того, зазначена профспілкова організація зобов’язана була сплатити вказаним особам грошову компенсацію за фруктові дерева на загальну суму 888,03 крб.

Як вказано й в позові, наказом Чернівецького заводу «Металіст»від 21.10.1991 № 204 з урахуванням того, що кошти на будівництво будівель і споруд, щорічне проведення поточного та капітального ремонту, придбання обладнання та інвентарю у піонерському таборі «Юність», смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, концентрувалися з усіх підприємств галузей, що входили до обкому профспілки, згаданий табір передано з балансу цього заводу на баланс Чернівецького обкому профспілки робітників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств.

          Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу УРСР, чинного на день ухвалення заводом «Металіст»названого наказу, власність в Україні визначалася в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності були рівноправними, а відносини власності регулювалися Законом України "Про власність", названим кодексом, іншими законодавчими актами.

Аналогічні вичерпні форми власності були закріплені також й в статті 2 Закону України від 26.03.1991 № 885-ХІІ «Про власність»(далі –Закон), введеного в дію з 15.04.1991 та чинного на день ухвалення заводом «Металіст»названого наказу (із змінами і доповненнями, внесеними відповідними Законами України).          

          Статтею 4 Закону визначено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, а держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Разом з тим, факт використання при будівництві та експлуатації приміщень табору, в тому числі і коштів підприємств (державних) зовсім не свідчить про те, що табір був власністю держави. Тим більше, що названий наказ Чернівецького заводу «Металіст»про передачу на баланс Чернівецького обкому профспілки робітників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств табору «Юність»ніким у встановленому порядку не був скасований та й не міг бути скасований, оскільки не суперечив діючому на той час законодавству, а відтак, є чинний.

          Згідно із ст. 28 Закону, об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями).

          Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами (ст. 20 Закону).

          В контексті викладеного суд зазначає, що з моменту отримання табору «Юність»від заводу «Металіст»Чернівецький обласний комітет профспілки робітників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств став його власником.

Імперативною нормою ст. 49 ЦК УРСР передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Детальніше ця теза знайшла своє трактування й в чинному ЦК України, в ст. 328 якого прописано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          На день передачі на баланс згаданій профспілці табору «Юність»питання власності профспілкових організацій регулювалося главою 9 ЦК УРСР, статтею 97 якого було визначено, що власністю профспілкових організацій є, зокрема піонерські табори з їх обладнанням.

          Постановою президії Чернівецького обкому профспілки працівників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств від 10.12.1991 № п-15/8 вирішено прийняти безвідплатно на баланс обкому цієї профспілки піонерський табір «Юність»з 01.01.1992, згідну акту передачі, з перейменуванням його в дитячий табір відпочинку «Юність»та із затвердженням положення про нього.

          Відповідно до згаданого положення, дитячий табір відпочинку «Юність»є юридичною особою, працює як оздоровчий заклад, основною задачею якого є створення необхідних умов для оздоровлення, повноцінного відпочинку практично здорових дітей віком від 6 до 14 років у літній період, з розрахунку 520 дітей ліжко-місць, а майно табору належить обкому профспілки працівників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств.

          14 лютого 2004 року виконком Берегометської селищної ради ухвалив рішення № 14, яким задовольнив клопотання Чернівецького обласного комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування про оформлення за ним права власності на дитячий пансіонат відпочинку «Юність», розташованого по вул. Піонерський, 2 смт Берегомет.

          На підставі згаданого рішення 18.02.2004 виконкомом Берегометської селищної ради Чернівецькому обласному комітету профспілки було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно пансіонату «Юність», яке державним комунальним підприємством «Вижницьке районне бюро технічної інвентаризації»було зареєстровано 20.04.2004.

          20 січня 2009 року Чернівецька обласна організація профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення звернулася до Берегометського селищного голови із заявою про прийняття рішення про зміну назви ДПВ «Юність»та про видачу нового свідоцтва на право власності.

          21 січня 2009 року виконком Берегометської селищної ради прийняв рішення за № 2 про видачу відповідачу-2 свідоцтва про право власності на ДПВ «Юність», на підставі якого 25.08.2009 ДКП «Вижницьке РБТІ»право власності на назване нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем-2.

          Як зазначає й прокурор у позовній заяві, стаття 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»встановлювала, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

          Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР, розташовані на території України»передбачала тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

          Наведене свідчить про те, що дія зазначених нормативних актів була розповсюджена тільки на підприємства, установи та об’єкти, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій, а також на підприємства, установи, організації та інші об’єкти союзного підпорядкування.

Натомість загальновідомо, що ДПВ «Юність», про який йдеться в оскаржених прокурором актах відповідача-1, ніколи до установ, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій, або до установ союзного підпорядкування не відносився.

Разом з тим безвідплатна передача Чернівецьким заводом «Металіст»21.10.1991 зі свого балансу на баланс Чернівецького обкому профспілки робітників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств піонерського табору «Юність», узгоджена з головою Чернівецького обкому профспілки, судом визнається відчуженням державного майна, результатом якого є припинення права власності на цей об’єкт у держави та виникнення (набуття) права власності на нього у відповідача-2.

          Відповідно до п. 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»(із наступними змінами і доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

В ході розгляду справи невідповідність вимогам чинного законодавства ухвалених відповідачем-1 у межах його компетенції рішень не встановлено. Крім того, ухваленням згаданих рішень жодним чином не порушено та й не могли бути порушені охоронювані законом інтереси держави.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, як передбачено ст. 261 цього ж Кодексу, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлений початок перебігу строку позовної давності стосується лише Фонду державного майна України, в інтересах якого пред’явлений позов, та жодним чином не стосується та не може стосуватися прокуратури Чернівецької області, інтереси якої не порушено та й не могли бути порушені.

У зв’язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладене у позовній заяві твердження прокурора про те, що про порушення вимог чинного законодавства щодо спірного майна йому стало відомо лише в жовті 2011 року під час проведеної на виконання завдання Генеральної прокуратури України перевірки не кореспондується з вимогами ст. ст. 1, 4-6, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру», які зобов’язують прокурора своєчасно виявляти відповідні порушення закону та прийняти відносно винних осіб відповідні засоби реагування, та є безпідставним, оскільки застосування такого твердження не тільки призвело б до штучної зміни передбаченого ЦК України початку перебігу строку позовної давності, але звело би нанівець взагалі існування в цивільному праві інституту позовної давності.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У своїй письмової заяві від 27.01.2012 та у судовому засіданні представник відповідача-2 наполягав на застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності у даній справі, який, на його думку, пропущений без поважних причин, у зв’язку з чим просив відмовити у позові.

В цьому контексті та з урахуванням того, що у разі пропущення позовної давності з поважних причин захисту підлягає лише порушене право, а в ході розгляду справи жодних порушень прав держави в особі Фонду державного майна України на вказане в позові нерухоме майно немає, суд зазначає, що у задоволенні позову належить відмовити не через сплив строку позовної давності, а за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суддя А. Д. Паскарь