Рішення № 21643876, 25.01.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 3/5027/342/2011. За позовом приватного акціонерного товариства «ЛИТЕР», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка», м. Чернівці

про стягнення заборгованості 413080,87 грн.

Суддя Гончарук О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2012 року;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 18.01.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: приватне акціонерне товариство «ЛИТЕР»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 413080,87 грн., з яких 230434,04 грн. основної заборгованості, 30908,11 грн. інфляційних, 11521,70 грн. пені та 140217,02 грн. штрафу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №10/СИ/3 від 10.09.2009 року (Договір). Так, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ним у відповідності до умов Договору, за видатковими накладними №359 від 06.11.2009 року та №322 від 02.10.2009 року передано відповідачу товару (в тому числі програмне забезпечення V.A.S.», версії 2.47, контроллери промислові в комплектації згідно з специфікацією-додатком №1 до Договору) на загальну суму 1402170,20 грн. Разом з тим, стверджує позивач, відповідачем оплачено вартість отриманого ним товару частково, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 230434,04 грн., на яку позивачем у відповідності до умов Договору нараховано вищезазначені інфляційні та штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.04.2011 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 19.04.2011 року, а позивача при цьому зобовязано надати суду докази отримання від відповідача 1171736,16 грн. в рахунок оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними №356 від 06.11.2009 року та №322 від 02.10.2009 року. Відповідача, при цьому, суд зобовязав надати докази оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 1402170,20 грн.

Ухвалою від 19.04.2011 року, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.05.2011 року.

У судовому засіданні 19.05.2011 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує, стверджуючи при цьому, що факт несплати з його боку вартості отриманого товару на загальну суму в розмірі 385509 грн., обумовлений такими обставинами:

- позивачем поставлено відповідачу програмне забезпечення (операційну систему) до контроллерів промислових, а саме неліцензійну версію XP Professional», замість потрібної ліцензійної XP Home Edition»;

- програмне забезпечення для управління трансляцією відео та компютерною (рекламною) інформацією - редактор і програвач на 70 моніторів, не відповідає його технічним характеристикам.

Крім того, відповідач стверджує, що ним направлялись на адресу позивача листи в яких він повідомляв про недоліки програмного забезпечення та контролерів, однак позивач жодним чином на такі звернення не відреагував.

З метою надання позивачу часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовки своїх заперечень, у судовому засіданні 19.05.2011 року оголошено перерву до 02.06.2011 року.

Ухвалою від 02.06.2011 року, зобовязано позивача надати суду інформацію щодо отримання від відповідача листів від 25.01.2010 року, 22.02.2010 року та 23.12.2010 року, а також докази отримання від відповідача інших звернень з приводу гарантійного обслуговування аудіовізуального обладнання, поставленого за договором №10/СИ/3 від 10.09.2009 року та докази здійснення позивачем такого гарантійного обслуговування. Відповідача, при цьому, зобовязано конкретизувати у чому полягає невідповідність технічних характеристик програмного забезпечення для управління трансляцією відео та компютерною (рекламною) інформацією; надати суду інформацію щодо встановлення аудіовізуального обладнання, отриманого за договором №10/СИ/3 від 10.09.2009 року, вказавши при цьому період та порядок його встановлення, момент виявлення фактів виникнення недоліків про які зазначається у відзиві та надати докази їх належного фіксування відповідачем. Цією ж ухвалою від 02.06.2011 року, розгляд справи відкладено на 17.06.2011 року.

У судовому засіданні 17.06.2011 року оголошено перерву до 23.06.2011 року.

Ухвалою від 23.06.2011 року, за клопотанням відповідача, у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз.

На вирішення експертної установи судом поставлено питання, сформульовані в ухвалі від 23.06.2011 року. При цьому судом, ухвалою від 23.06.2011 року, зобовязано ТОВ «Боянівка»оплатити вартість витрат по проведенню судової експертизи, докази чого надати суду, а також забезпечити доступ експерта до досліджуваного аудіовізуального обладнання.

В свою чергу, суд зобовязав обох сторін своєчасно, на вимогу експерта, надавати всі необхідні для проведення експертизи документи, обєкти експертного дослідження, а також забезпечувати та максимально сприяти проведенню експертизи Українським центром судових експертиз.

07.11.2011 року до господарського суду надійшов лист в якому експертна установа повідомила суд про відсутність з боку відповідача оплати вартості судової експертизи. У звязку з цим, Українським центром судових експертиз надіслано відповідачу відповідний рахунок та повідомлено про зупинення експертизи до часу отримання коштів в рахунок оплати її вартості.

Крім того, 07.11.2011 року до господарського суду надійшло клопотання судового експерта О.В. Іваницького в якому він просить суд, забезпечити безперешкодний доступ, одночасно до кожного із обєктів дослідження, шляхом розташування обєктів в одному приміщенні, таким чином, щоб вони одночасно знаходились у полі зору. При цьому, в супровідному листі до даного клопотання експертною установою зазначено, що у разі незадоволення вищезазначеного клопотання в місячний термін, ухвала від 23.06.2011 року буде залишена без виконання і підготовлено повідомлення про неможливість дачі висновку.

В листі від 15.11.2011 року за вих. №1543, який був надісланий на адресу сторін та експертної устави, господарський суд Чернівецької області звернув увагу відповідача на те, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2011 року зобовязано ТОВ «Боянівка»оплатити вартість витрат по проведенню судової експертизи, докази чого надати суду. В зазначеному листі господарський суд повідомив відповідача про необхідність виконання вимог ухвали від 23.06.2011 року в частині оплати вартості судової експертизи, та невідкладне надсилання доказів такої оплати на адресу господарського суду.

Крім того, в зазначеному листі суд звернув увагу адресатів на той факт, що в силу вимог, сформульованих у вищезгаданій ухвалі від 23.06.2011 року, у відповідача виник обовязок не тільки щодо оплати вартості витрат по проведенню судової експертизи, а також й обовязок щодо забезпечення доступу експерта до досліджуваного аудіовізуального обладнання.

Одночасно, господарським судом закцетовано увагу експерта на те, що в його клопотанні не зазначено, що стало причиною необхідності звернення до господарського суду з даним клопотанням, а саме, чи виникла необхідність забезпечення господарським судом безперешкодного доступу до обєктів дослідження у звязку з перешкоджанням в проведенні судової експертизи зі сторони відповідача; чи, у звязку з технічною неможливістю розташування обєктів дослідження в одному приміщенні; чи у звязку з іншими причинами.

Разом з тим, враховуючи вимоги ухвали від 23.06.2011 року, суд звернув увагу відповідача на необхідність забезпечення судовому експертові безперешкодного доступу до об'єктів дослідження і створення йому належних умов праці, а також максимально сприяти експерту в проведенні судової експертизи.

У звязку з зазначеним, господарським судом доведено до відома відповідача про необхідність вчинення з його боку невідкладних дій щодо узгодження з експертною установою та позивачем, місця, дати та часу проведення судової експертизи.

По завершенні місячного строку з дня надсилання експертною установою листа від 07.11.2011 року, всупереч наведених в ньому підстав, які в цей період відповідачем не були виконані, Український центр судових експертиз повідомлення про неможливість дачі висновку не підготував.

Натомість, 20.12.2011 року до господарського суду Чернівецької області надійшло повторне клопотання судового експерта О.В. Іваницького в якому він зазначав, що відповіді на попереднє клопотання ним не отримано, а тому повторно просить суд, забезпечити безперешкодний доступ, одночасно до кожного із обєктів дослідження, шляхом розташування обєктів в одному приміщенні, таким чином, щоб вони одночасно знаходились у полі зору. При цьому, в супровідному листі до даного клопотання експертною установою повторно зазначено, що у разі незадоволення вищезазначеного клопотання в місячний термін, ухвала від 23.06.2011 року буде залишена ним без виконання і підготовлено повідомлення про неможливість дачі висновку. Водночас, аналогічно попередньому клопотанню, в ньому не зазначено конкретних причин необхідності звернення до господарського суду з клопотанням про забезпечення безперешкодного доступу до обєктів дослідження.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Виходячи з вищезазначених обставин, судом констатовано факт невиконання відповідачем вимог ухвали господарського суду від 23.06.2011 року в частині оплати вартості судової експертизи, оскільки, не дивлячись на вимогу цієї ухвали про необхідність надіслання на адресу господарського суду доказів в підтвердження факту оплати вартості судової експертизи (на що, також, господарський суд неодноразово звертав увагу відповідача у адресованих йому листах), відповідачем таких доказів не надано.

Крім цього, судом встановлено факт нездійснення у повному обсязі протягом тривалого строку (майже шести місяців) судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2011 року, що не узгоджується з вимогами щодо строків проведення судової експертизи, встановленими підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 353/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 №144.

При цьому відповідачем, станом на 23.12.2012 року, доказів вчинення з його боку невідкладних дій щодо узгодження з експертною установою та позивачем, місця, дати та часу проведення судової експертизи, суду не надано. Жодних звернень з зазначенням поважних причин невиконання таких дій та причин неподання доказів сплати вартості судової експертизи, до господарського суду від відповідача не надходило.

Вищевикладене обумовило необхідність рекомендувати Українському центру судових експертиз, повернути матеріали справи до господарського суду Чернівецької області.

10.01.2012 року матеріали вказаної справи надійшли до господарського суду. При цьому, призначену господарським судом судову експертизу, експертною установою не виконано.

Ухвалою від 11.01.2012 року, судом поновлено провадження у справі та призначено її розгляд справи на 25.01.2012 року.

На день вирішення спору по суті, 25.01.2012 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

В зазначеному судовому засіданні, яке розпочалось о 12 год. 15 хв. оголошено перерву до 15 год. 30 хв.

Представник відповідача проти позову заперечує, наполягаючи на необхідності проведення судової експертизи, оскільки її не було завершено до кінця.

Представник позивача проти задоволення клопотання про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи заперечує.

Разом з тим, як вбачається з вищезазначених обставин, проведення судової експертизи у розумні строки, стало неможливим з вини відповідача, а тому, з метою недопущення штучного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність вирішення спору по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

10 вересня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Литер»(правонаступник ПАТ «Литер») та товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка»укладено Договір №10/СИ/3 (Договір), згідно з умовами якого виконавець передає у власність замовника, а замовник приймає і оплачує аудіовізуальне обладнання. Специфікація і вартість обладнання наведені в Додатку №1 до цього Договору і становить 1402170,20 грн.

Відповідно до п.п. 1.2 Договору виконавець виконує гарантійне обслуговування обладнання, умови і строки якого викладені в Додатку №2 до Договору.

Згідно пунктів 3.2, 3.4 Договору, передача обладнання здійснюється за видатковими накладними, та при цьому, замовник не має права самостійно здійснювати монтаж або використовувати обладнання за призначенням до моменту сплати ним повної вартості за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 1402170,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №322 від 02 жовтня 2009 року на суму 475137,80 грн. та №359 від 06 листопада 2009 року на суму 927032,40 грн.

Згідно з п.п. 4.2. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в два етапи: замовник, впродовж трьох банківських днів після підписання Договору, перераховує виконавцеві аванс в розмірі 80% від вартості Договору та впродовж трьох банківських днів після передачі кожної партії обладнання здійснює оплату 20% вартості обладнання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до довідки особового рахунку позивача, наданої ПАТ «Укрсоцбанк»№301.1-19/26-22939 від 17.05.2011 року, відповідачем, на виконання умов Договору, сплачено позивачу 1171736,16 грн. Даний факт сторонами не заперечується.

Відповідно, станом на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача становила 230434,04 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за поставлений йому товар в обумовлені Договором строки, суд, з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства, дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 230434,04 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Підпунктом 5.4. Договору встановлено, що в разі недодержання строків платежів, вказаних в п. 4.2 Договору, замовник виплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми заборгованості. Вказана умова Договору узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а відтак відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 11521,70 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу 30908,11 грн. інфляційних.

Крім того, в п.п. 5.3. Договору сторони обумовили між собою, що за затримку платежів згідно підпунктів 4.2.2 і 4.2.3 більше ніж на 14 календарних днів, замовних виплачує виконавцеві додатково штраф в розмірі 10% повної вартості Договору, що узгоджується з вимогами частини другої статті 549 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У тому випадку, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, в межах даної справи, позивач вимоги про відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого товару, окрім інфляційних збитків, не заявляв. Відшкодування збитків від інфляції позивач у даній справі одержав у сумі 30908,11 грн. інфляційних, окрім того, позивач не позбавлений права звернутись з позовною вимогою про стягнення процентів річних.

У порівнянні із зазначеними збитками заявлений до стягнення штраф в сумі 140217,02 грн., є надмірно великий, тому з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги факт часткового виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором, суд вважає за можливе зменшити належний до стягнення з відповідача штраф на 50% та стягнути з відповідача 70108,51 грн. штрафу.

При цьому судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, у відповідності до п.п. 3.4. Договору, замовник не наділений правом самостійного здійснення монтажу або використання обладнання за призначенням, до моменту оплати ним повної вартості Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі листів позивача, адресованих відповідачу (вих. №33 від 25.01.2010 року, вих. №70 від 22.02.2010 року, №615 від 23.12.2010 року), ТОВ «Боянівка»порушено зазначену умову Договору, а тому посилання відповідача на невідповідність обладнання якісним, кількісним або будь-яким іншим характеристикам, що обумовлені між сторонами в Договорі, є безпідставними.

Крім того, відповідачем подано відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності по стягненню пені та штрафу, оскільки позовна заява направлена до суду 30 березня 2011 року, а строк вимоги щодо нарахування пені та штрафу настав, на думку відповідача, 09 листопада 2009 року, тобто після спливу річного строку.

Згідно положень пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.10.2009 року по 05.04.2010 року у сумі 11521,70 грн. (з урахуванням обмеження встановленого пунктом 5.4 Договору у розмірі не більше 5% від суми заборгованості).

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною третьою статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи міститься лист №214 від 14 травня 2010 pоку, підписаний директором відповідача, в якому останній визнає існуючу заборгованість перед позивачем, в тому числі за Договором в сумі 230434,04 грн. і зобов'язується її погасити згідно з запропонованим графіком.

З огляду на зазначене, відповідачем здійснено дії, які свідчать про визнання ним боргу перед позивачем, а отже мали місце юридичні факти, якими перервано перебіг строку позовної давності. Відтак, оскільки від дати визнання відповідачем заборгованості (14.05.2010 року) до дати звернення з позовом (30.03.2011 року, згідно з штемпелем про відправлення позовної заяви) пройшло менше року, позивачем не порушено встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, однак з врахуванням зменшення судом розміру штрафу, з відповідача стягується на користь позивача 230434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних витрат, 11521,70 грн. пені та 70108,51 грн. штрафу.

Судові витрати при цьому стягуються з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Зменшити розмір штрафу на пятдесят відсотків до 70108,51 грн.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, код 14273138) на користь приватного акціонерного товариства «Литер»(м. Київ, вул. Горького, 102 А, р/р 26002000014284 в АКБ Укрсоцбанк м.Київ, МФО 300023, код 24720800) 230434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних витрат, 11521,70 грн. пені, 70108,51 грн. штрафу, 4130,81 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

СуддяО.В. Гончарук

Повне рішення підписано 30.01.2012 року.