Рішення № 21639224, 16.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 5015/88/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Київ,

До відповідача: Приватного підприємства «Нове небо», м. Львів,

про: звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів»до Приватного підприємства «Нове небо»про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, бокси, що позначені на плані літерою А-1, загальною площею 1783, 1 м2, що розташовані за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Набережна, буд. 3, реєстраційний номер об'єкту 19702484 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 06.02.2008 року № 2008М0009 на суму 624957 грн. 62 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 06.01.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.01.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 24.01.2012 року відкладено на 07.02.2012 року.

07.02.2012 року судове засідання відкладено на 16.02.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справу.

В судове засідання 16.02.2012 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку уповноваженого представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Пунктом 1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», затвердженим Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «АКБ «Львів»від 29.04.2011 року, погодженим Національним Банком України 27.05.2011 року, про що 30.05.2011 року внесено запис до ЄДРПОУ 14151050008020657 встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів»є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів»на підставі Рішення Загальних зборів акціонерів від 14.09.2009 року у звязку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства»та виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях Відкритого акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів». Комерційний банк «Львів»був створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю та зареєстрований Національним Банком України від 14.10.1991 року за № 28, перетворений у акціонерне товариство закритого типу Акціонерно-комерційний банк «Львів»на підставі Рішення зборів учасників Банку від 16.09.1993 року, згідно із Рішенням Загальних зборів акціонерів від 15.11.2001 року перейменовано у Закрите акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів»у відповідності із Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного Банку України, Рішенням загальних зборів акціонерів від 17.01.2008 року Закрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» змінив своє найменування на відкрите акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», який виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях ЗАТ АКБ «Львів».

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 09801546, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 540763, Витягом з ЄДРПОУ серії АЖ № 369431 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Нове небо»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33667377, знаходиться за адресою: 79071, Львівська область, м.Львів, вул. Пулюя, буд 13, кв. 66 (докази в матеріалах справи).

06.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів»(надалі позивач, банк, іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - позичальник) укладено Кредитний договір № 2008М0009 (надалі кредитний договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є кредитним договором, відповідно до статті 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на час розгляду справи по суті доказів розірвання, та/або визнання недійсним Кредитного договору від 06.02.2008 року № 2008М0009 сторонами не заявлено та не подано.

Розділом 1 договору встановлено предмет договору.

Так, згідно пунктів 1.1.-1.4. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 505000 грн. 00 коп. для власних потреб. Видача кредиту здійснюється одноразово, шляхом видачі кредитних коштів із каси банку. Моментом надання кредиту є момент видачі коштів із позичкового рахунку.

У відповідності до пункту 1.5. кредитного договору плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 16,5 відсотків річних.

У відповідності до пункту 1.8. кредитного договору абсолютне подорожчання кредиту становить 53953 грн. 25 коп., реальна процентна ставка 21,29 відсотків.

Пунктом 1.9. кредитного договору встановлено, що кінцевий термін погашення кредиту 01.02.2009 року.

Розділом 2 кредитного договору встановлено умови забезпечення.

Так, у відповідності до пункту 2.1. кредитного договору зобовязання позичальника по цьому договору забезпечуються всім належним йому та майновим поручителям майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Розділом 3 кредитного договору встановлено зобовязання сторін, розділом 5 права сторін.

Так, згідно пункту 3.1. кредитного договору банк зобовязується здійснювати облік виданого позичальнику кредиту та нарахованих відсотків на відкритих для цієї мети рахунках та забезпечити позичальника консультаційними послугами з питань виконання умов кредитного договору.

У відповідності до пункту 3.2. кредитного договору позичальник, серед іншого, зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього, та плату (відсотки, плату за оформлення кредиту) за користування ним.

Згідно пункту 4.3. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в пункту 1.5. кредитного договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що банк має право у випадку зміни цін кредитних ресурсів на банківському ринку в період дії кредитного договору змінити розмір плати за користування кредитом, попередивши про це позичальника за десять днів до введення нового розміру плати. Позичальник зобовязаний письмово підтвердити згоду на внесення змін в кредитний договір. при неотриманні банком у пятиденний строк з часу повідомлення позичальника, кредитний договір вважається зміненим на умовах, запропонованих банком.

При незгоді позичальника з пропозицією банку, дія кредитного договору припиняється. При цьому позичальник зобовязаний протягом пятнадцяти календарних днів з дня отримання повідомлення банку про зміну розміру плати за користування кредитом виконати всі непогашені кредитні зобовязання перед банком із сплатою плати за користування кредитом на день повного повернення кредитних коштів.

Доповненням до кредитного договору від 31.07.2008 року № 1 сторони встановили, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 18,5 відсотків річних, абсолютне подорожчання кредиту 48010 грн. 07 коп., а реальна процентна ставка становить 23,15 відсотків річних.

Додатком до кредитного договору від 29.01.2009 року № 2 сторони погодили, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 32,00 відсотків річних, а терміном погашення кредиту є 01.07.2009 року.

Доповненням до кредитного договору від 01.07.2009 року № 3 сторони встановили, що терміном погашення кредиту є 01.07.2010 року та погодили, що позичальник з серпня 2009 року по січень 2010 року сплачує щомісячно по 10000 грн. 00 коп., а з лютого 2010 року і до кінцевого терміну дії кредиту щомісяця рівними частинами по 84200 грн. 00 коп.

Додатком до кредитного договору від 01.07.2010 року № 4 сторони, серед іншого, дійшли згоди про внесення наступних змін до кредитного договору:

-пункт 1.1. кредитного договору викласти в наступній редакції: банк надає позичальнику кредит в сумі 539182 грн. 86 коп. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику, а відбувається за рахунок приєднання до суми основного боргу суми простроченої заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 78182 грн. 86 коп.

-пункт 1.5. кредитного договору в наступній редакції: плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 22 відсотки річних (базова ставка). У випадку невиконання позичальником будь-яких умов даного кредитного договору або недотримання позичальником вимог щодо страхування майна, шляхом підписання даного додатку позичальник дає свою згоду на підвищення проценту за користування кредитом на два відсотки річних від базової ставки до повного погашення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, виконання позичальником вимог щодо страхування майна, процентна ставка встановлюється в розмірі базової процентної ставки.

-пункт 1.8. кредитного договору: термін погашення кредиту 01.02.2011 року.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, надав позичальнику кредит в сумі 505000 грн. 00 коп., що підтверджується Заявою позичальника на видачу готівки № TR.76571.2 в сумі 100000 грн. 00 коп., Заявою позичальника на видачу готівки № 2 в сумі 405000 грн. 00 коп. та Меморіальним ордером від 06.02.2008 року № TR.76571.1 на суму 505000 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 539182 грн. 86 коп. та заборгованість із сплати відсотків в розмірі 43873 грн. 25 коп. (деталізований розрахунок сум заборгованості в матеріалах справи).

Станом на час розгляду справи в суді доказів погашення позичальником заборгованості по кредиту та по сплаті відсотків сторонами суду не подано та не заявлено.

06.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів»та Приватним підприємством «Нове небо»(надалі відповідач, іпотекодавець, майновий поручитель) укладено Договір іпотеки № 765, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (надалі договір іпотеки).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором застави, відповідно до статей 572 та 575 ЦК України.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно приписів частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Станом на час розгляду справи по суті доказів розірвання, та/або визнання недійсним Договору іпотеки від 06.02.2008 року № 765 сторонами не заявлено та не подано.

Згідно пункту 1.1. договору іпотекою за договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із умов Кредитного договору від 06.02.2008 року №2008М0009 та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит в сумі 505000 грн. 00 коп., які позичальник зобовязувався повернути в строк до 01.02.2009 року, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5 відсотка річних та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.2. договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем, викладених в основному зобовязанні, передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, бокси, що позначені на плані літерою А-1 загальною площею 1783, 1 м2, яка розташована за адресою: Львівська область, Жовківський район, м.Жовква, вул. Набережна, буд. 3, реєстраційний номер обєкта 19702484 (надалі предмет іпотеки). Вказана нежитлова будівля, бокси належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 10.09.2007 року, за реєстровим № 669, Акту прийому-передачі від 04.01.2008 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»17.01.2008 року, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17395648.

Іпотечний договір поширюється на земельну ділянку, на якій розташована вищевказана будівля.

Пунктом 1.4. іпотечного договору сторони домовились, що заставна вартість предмета іпотеки становить 877954 грн. 00 коп. згідно висновку про вартість майна, виданого ПП «Консалтингова група Септима», станом на 31.12.2007 року.

Згідно пункту 1.7. договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобовязанням та/або іпотекодавцем відповідних положень договору іпотеки іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами позичальника і іпотекодавця.

Відповідно до пунктів 1.10.-1.12. договору іпотеки на предмет іпотеки за домовленістю сторін накладається заборона його відчуження. Обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя за рахунок іпотекодавця. Заставна за договором іпотеки не видається.

Розділом 2 договору іпотеки встановлено права і обовязки сторін.

Так, у відповідності до пункту 2.1.4. договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором іпотеки та/або позичальником за основним зобовязанням іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 4 договору іпотеки та, за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних із реалізацією предмета іпотеки, - втому числі витрат за вчинення виконавчого напису.

Розділом 3 договору іпотеки встановлено виникнення та припинення іпотеки.

Згідно пункту 3.1. договору іпотеки договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Пунктом 3.2. договору іпотеки встановлено, що іпотека припиняється, серед іншого, у разі припинення основного зобовязання, забезпеченого цією іпотекою, набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки.

Розділом 4 договору іпотеки визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та порядок його реалізації.

Так, згідно пункту 4.1. договору іпотеки у разі порушення позичальником зобов'язань за основним зобовязанням та/або іпотекодавцем умов договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.2. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання, якщо у момент настання строку виконання позичальником хоча б однієї із умов основного зобовязання вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним зобовязанням строк суми кредиту; та/або при несплаті та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобовязанням строк сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобовязанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Пунктом 4.4. договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, повязані з предявленням вимоги за основним зобовязанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодавцю в повному обсязі.

Договором про внесення змін до договору іпотеки від 30.01.2009 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 1.1. договору іпотеки в наступній редакції: іпотекою за договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із умов Кредитного договору від 06.02.2008 року №2008М0009 зі змінами і доповненнями до нього згідно доповнення № 1 від 31.07.2008 року, Додатку № 2 від 29.01.2009 року та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит в сумі 505000 грн. 00 коп., які позичальник зобовязувався повернути в строк до 01.07.2009 року, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі 32,00 відсотків річних та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

Договором про внесення змін до договору іпотеки від 23.09.2009 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 1.1. договору іпотеки в наступній редакції: іпотекою за договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із умов Кредитного договору від 06.02.2008 року №2008М0009 зі змінами і доповненнями до нього згідно доповнення № 1 від 31.07.2008 року, Додатку № 2 від 29.01.2009 року, Доповнення № 3 від 01.07.2010 року та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит в сумі 505000 грн. 00 коп., які позичальник зобовязувався повернути в строк до 01.07.2009 року, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі 32,00 відсотків річних та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

Договором про внесення змін до договору іпотеки від 02.07.2010 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 1.1. договору іпотеки в наступній редакції: іпотекою за договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із умов Кредитного договору від 06.02.2008 року №2008М0009 зі змінами і доповненнями до нього згідно доповнення № 1 від 31.07.2008 року, Додатку № 2 від 29.01.2009 року, Доповнення № 3 від 01.07.2010 року, Додатку № 4 від 01.07.2010 року та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит в сумі 539 182 грн. 86 коп., які позичальник зобовязувався повернути в строк до 01.02.2011 року, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00 відсотків річних та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

Листом від 12.05.2011 року вих. № 1187/0-07/1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення в місячний строк заборгованості по кредиту в розмірі 539182 грн. 86 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 43873 грн. 25 коп. та нарахованої пені в розмірі 38585 грн. 23 коп. та повідомив відповідача про те, що у випадку непогашення заборгованості в межах строків, встановлений статтею 35 Закону України «Про іпотеку»та пункту 4.1. кредитного договору банк на підставі умов кредитного договору та договору іпотеки залишає за собою право на стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яку відповідачем залишено без реагування.

Листом-вимогою від 10.08.2010 року вих. № 18/8-16-36 позивач звернувся до позичальника з вимогою про погашення суми заборгованості за кредитом в розмірі 1500 грн. 00 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 10074 грн. 59 коп., яку позичальником залишено без реагування.

Листом-вимогою від 07.10.2010 року вих. № 18/8-16-58 позивач звернувся до позичальника з вимогою про погашення суми заборгованості за кредитом в розмірі 4500 грн. 00 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 29 898 грн. 80 коп., яку позичальником залишено без реагування.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 4.3. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в пункту 1.5. кредитного договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення.

З розрахунку суми пені, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що позивач здійснював нарахування суми пені на суму простроченої заборгованості з повернення кредиту та зі сплати відсотків за користування кредитом, керуючись пунктом 4.3. кредитного договору. Сума нарахованої позивачем пені становить 41901 грн. 51 коп. (розрахунок в матеріалах справи)

В судовому засіданні перераховано розмір пені, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та статті 343 ГК України. Таким чином сума пені, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача становить 41901 грн. 16 коп.

Статтею 19 Закону України «Про заставу»встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Приписами частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Абзацами першим та другим статті 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання. Якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Згідно абзацу першого статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно приписів частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, серед іншого, зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема пунктом 2 частини першої вказаної статті визначено такий спосіб реалізації, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до приписів статті 41 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Позивач просить суд звернути стягнення на майно, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження в порядку статті 41 Закону України «Про іпотеку»за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства України про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до приписів статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, бокси, що позначені на плані літ. А-1 (А-один), загальною площею 1783,1 м2, які розташовані за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Набережна, буд. 3, реєстраційний номер об'єкту 19702484, що належить боржнику: Приватному підприємству «Нове небо»(79071, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, буд 13, кв. 66; код ЄДРПОУ 33667377) для забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору від 06.02.2008 року №2008М0009 із змінами і доповненнями, на суму 624957 грн. 27 коп. на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів»(79008, Львівська область, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1; код ЄДРПОУ 09801546).

3.Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження згідно із статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження»за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна та майнових прав і професійну оціночну діяльність.

4.Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Нове небо»(79071, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, буд 13, кв. 66; код ЄДРПОУ 33667377) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів»(79008, Львівська область, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1; код ЄДРПОУ 09801546) 12497 грн. 91 коп. судового збору.

5.В частині стягнення з Приватного підприємства «Нове небо»(79071, Львівська область, м. Львів, вул. Пулюя, буд 13, кв. 66; код ЄДРПОУ 33667377) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів»(79008, Львівська область, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1; код ЄДРПОУ 09801546) пені в розмірі 0 грн. 35 коп. відмовити.

6.Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

16.02.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.