Рішення № 21639069, 14.02.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.Справа № 5013/2585/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2585/11

за позовом: Приватного підприємства "Піраміда-Агро", м. Черкаси

до відповідача: Фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне, Голованівський район, Кіровоградська область

про стягнення 1 012 498,47 грн.

Представники сторін:

від позивача - Заєць Б.Б., наказ № 1 від 14.03.2007 року;

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 2 від 10.01.12 ;

від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № б/н від 05.12.10 року;

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.01.2012 року до 10:00 год 02.02.2012 року, відповідно до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство "Піраміда-Агро" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 94 від 22.12.2011 року про стягнення з фермерського господарства "Родючість" заборгованість за поставлену продукцію (договір товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року) з якої: 493130,00 грн - сума основного боргу; 517,91 грн - сума інфляційних втрат; 15634,07 грн сума пені; 10086,49 грн - 10% річних; 493 130,00 грн - штрафу, всього - 1012498,47 грн.

Заявою № 11 від 02.02.2012 року позивач уточнив та збільшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію:

- суму основного боргу - 493 130,00 грн;

- суму інфляційних втрат - 1504,17 грн;

- пеню в сумі 23 196,13 грн;

- 10% річних в сумі 14 965,25 грн;

- штраф в сумі - 493 130,00 грн, всього - 1 025 925,55 грн.

На підставі норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом прийнято до розгляду дану заяву позивача.

26.01.2012 року відповідач надіслав до суду відзив на позов в якому позовні вимоги визнає частково. У своїх запереченнях відповідач вказує, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції, які передбачені п.п. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 Договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення від 01.02.2012 року. На думку відповідача позивачем було в односторонньому порядку змінено умови п. 5.1 Договору, оскільки поставку продукції було проведено без попередньої оплати.

Зазначає, що з огляду на те, що додаткові договори № 1 від 15.09.2011р. на суму 197200грн., № 1 від 19.09.2011р. на суму 98600 грн., № 3 від 20.09.2011р. на суму 98600 грн. до договору № 11/130 від 25.08.2011р. буди погоджені та укладені сторонами в різний час за датою та з урахуванням їх кваліфікуючих ознак, вони не проявляють ознак як додатку, який безпосередньо стосується договору № 11/130 від 25.08.2011р., а тому є окремими договорами поставки. Вказані додаткові договори не містять умов щодо штрафних санкцій, а тому відповідач їх не визнає.

Відповідач не заперечує факти поставки продукції, а тому визнає вимоги позивача лише в сумі основного боргу - 493 130 грн.

13.02.2012 року представник відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення в яких наполягає на неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій, які з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог є більшими за суму основного боргу, а тому ФГ "Родючість" просить суд зменшити розмір штрафу та пені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Щодо суми основного боргу, інфляційних збитків та 10% річних, відповідно до заявленого позову відповідач визнає повністю.

Представник позивача в судовому засіданні подав до матеріалів справи довідку № 17 від 14.02.2012 року за підписом директора підприємства та головного бухгалтера, відповідно до якої станом на 14.02.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 493130,00 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Піраміда-Агро" (постачальник) та фермерським господарством "Родючість" (покупець) 25.08.2011 року укладено договір товарного кредиту № 11/130 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язався передати, а покупець оплатити і прийняти продукцію (засоби захисту рослин, насіння) на умовах цього Договору та послідуючих додатків до Договору.

Сторони узгодили (п. 1.2 Договору), що постачальник поставляє, а покупець купує товар, який вказаний в додатках до даного Договору, видаткових накладних, які складаються на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору сторонами підписано додаток № 1 від 15.09.2011 року до договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року; додаток № 1 від 19.09.2011 року до договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року; додаток № 3 від 20.09.2011 року до договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року; додаток № 4 від 04.10.2011 року до договору товарного кредиту № 11/130 від 25.08.2011 року.

В розділах 3, 4, 5, 6 сторони узгодили умови оплати товару, якість товару, строк поставки, умови поставки та прийняття.

За правилами пунктів 3.1, 5.1 Договору покупець сплачує постачальнику 100% від суми поставки, що складає 24780,00 грн до 08.09.2011 року, строк поставки товару здійснюється до 29.08.2011 року.

Відповідно до умов Договору та Додатку № 1 від 15.09.2011 року, покупець сплачує постачальнику 100% від суми поставки, що складає 197200, 00 грн до 10.10.2011 року, строк поставки товару здійснюється до 16.09.2011 року.

Розділом 3 Додатку № 1 від 19.09.2011 року до Договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику 100% від суми поставки, що складає 98600, 00 грн до 10.10.2011 року, строк поставки товару здійснюється до 20.09.2011 року.

Розділом 3 Додатку № 3 від 20.09.2011 року до Договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику 100% від суми поставки, що складає 98600, 00 грн до 10.10.2011 року, строк поставки товару здійснюється до 21.09.2011 року.

Розділом 3 Додатку № 4 від 19.09.2011 року до Договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику 100% від суми поставки, що складає 73950, 00 грн до 29.10.2011 року, строк поставки товару здійснюється до 05.10.2011 року.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику: штраф в розмірі 100% від суми неоплаченої поставки; пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період); суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України).

Даний Договір відповідно до п. 10.1 набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повних розрахунків.

Договір та Додатки до Договору підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві на протязі 2011 року товар всього на загальну суму 493130 грн, а саме:

- 25.08.2011 року поставка товару на суму 24780,00 грн, відповідно до видаткової накладної № ПА-0000668 від 25.08.2011 року, довіреності № 421764, серії ААГ від 25.08.2011 року, строк оплати до 08.09.2011 року;

- 15.09.2011 року поставка товару на суму 197200,00 грн, відповідно до видаткової накладної № ПА-0000720 від 15.09.2011 року, довіреності № 421771, серії ААГ від 15.09.2011 року, строк оплати до 10.10.2011 року;

- 19.09.2011 року поставка товару на суму 98600,00 грн, відповідно до видаткової накладної № ПА-0000732 від 19.09.2011 року, довіреності № 421771, серії ААГ від 15.09.2011 року, строк оплати до 10.10.2011 року;

- 20.09.2011 року поставка товару на суму 98600,00 грн, відповідно до видаткової накладної № ПА-0000735 від 20.09.2011 року, довіреності № 421771, серії ААГ від 15.09.2011 року, строк оплати до 10.10.2011 року;

- 04.10.2011 року поставка товару на суму 73950,00 грн, відповідно до видаткової накладної № ПА-0000757 від 04.10.2011 року, довіреності № 421776, серії ААГ від 04.10.2011 року, строк оплати до 29.10.2011 року.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманої продукції не виконано.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 14.02.2012 року складає 493130,00 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги у сумі основного боргу - 493130,00 грн, про що зазначив у наданих до суду письмових поясненнях.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена вимогу від 27.10.2011 року вих. № 74. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, тому до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги в частині основного боргу на суму 493130,00 грн не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги приватного підприємства "Піраміда-Агро" про стягнення суми боргу в розмірі 493130 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За несвоєчасну оплату продукції та у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачеві втрат від інфляції в сумі 1504,17 грн; 10% річних в сумі 14 965,25 грн; пеню в сумі 23 196,13 грн; штраф в сумі - 493 130,00 грн.

Господарський суд враховує, що пунктами 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 Договору встановлено, за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику: штраф в розмірі 100% від суми неоплаченої поставки; пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період); суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України).

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Аналогічну правову позицію стосовно одночасного стягнення пені та штрафу викладено в постановах Вищого господарського суду України № 14/57 від 22.06.2010, № 3/82 від 06.07.2010, № 27/08-10 від 13.07.2010.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 493130,00 грн, що становить 100 % від суми боргу - 493130,00 грн.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 09.09.2011 року по 02.02.2012 року в сумі 23196,13 грн (а.с. 68) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що Додатки № 1 від 15.09.2011 року на суму 197200 грн, № 2 від 19.09.2011року на суму 98600 грн , № 3 від 20.09.2011року на суму 98600 грн до договору № 11/130 від 25.08.2011року, які укладені сторонами в різний час за датою та з урахуванням їх кваліфікуючих ознак, не проявляють ознак як Додатку, який безпосередньо стосується договору № 11/130 від 25.08.2011року, а тому є окремими договорами поставки, з огляду на наступне. Редакція п. 1.1 та п. 1.2 самого Договору 11/130 від 25.08.2011року в яких сторони сторони узгодили, що постачальник поставляє, а покупець купує товар, який вказаний в додатках до даного Договору, видаткових накладних, які складаються на кожну окрему поставку свідчить, що строни передбачили оформлення поставки кожної окремої партії товару відповідним додатком до Договору. Крім того, вищеперелічені Додатки містять посилання на Договір товарного кредиту № 11/30 від 25.08.2011 року.

За правилами ст. 626 та ст. 627 УК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, господарський суд враховує подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу та пені в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порявняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено в п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року по справі № 5013/272/11.

Господарський суд виходить з того, що відповідач не спроможній був провести попереднью оплату в передбачені строки, які обумовлені п. 2.1 Договору в наслідок власної фінансової неспроможності пов'язаної непередбаченими збитками в виробничо-господарській діяльності господарства, пов'язаної з несприятливими погодними умовами в регіоні, що потягло за собою значну втрату врожайності, а відповідно неодержання запланованого прибутку ФГ "Родючість".

За таких умов (відсутність попередньої оплати з боку відповідача), відповідно до пункту 3 ст. 538 ЦК України, в якому передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, позивач мав право не здійснювати наступні поставки товарів.

Однак, як правомірно зазначає відповідач та вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на не здійснення відповідачем попередньої оплати, позивач поставив ФГ "Родючість" товар, який прийнято відповідачем.

Вказане свідчить, що позивач незважаючи на відсутність проплат з боку відповідача, продовжував поставляти останньому товар, а тому, на думку господарського суду, спряв збільшенню своїх збитків.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум штрафних санкцій надмірно перевищують суму основного боргу, що за твердженням відповідача є несправедливим, з огляду на те, що заборгованість існує відносно незначний проміжок часу. Господарський суд погоджується з цими доводами відповідача, оскільки сума основного боргу складає 491 130,00 грн., а сума штрафу та пені, які заявлені позивачем до стягнення становлять відповідно 491 130,00 грн. та 23 296,13 грн.

Господарський суд вважає даний випадок винятковим, враховує, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, діяльність якого залежить від погодних умов та коливання цін на його продукцію на ринку сільськогосподарської продукції, вину обох сторін у виникненні такої суми заборгованості, незначного строку прострочення виконання, відсутність наслідків порушення зобов'язання . А тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшує розміри належних до сплати пені та штрафу до 10 %.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 09.09.2011 року по 02.02.2012 року в сумі 23196,13 грн та штрафу в сумі 493130,00 грн підлягають частковому задоволенню, а саме: пені на суму 2 319,6 грн, штрафу на суму 49 313,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, господарський суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором інфляційні втрати в сумі 1504,17 грн за період серпень-грудень 2011 року; 10% річних в сумі 14 965,25 грн за період 09.09.2011 року по 02.02.2012 року.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 7.3.3 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 10 % річних.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 10 % річних (а.с. 68), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1504,17 грн - інфляційних збитків та 14965,25 грн -10 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір, оскільки неправомірні дії відповідача призвели до необхідності позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33.34.44,49, 82, п.3 ст. 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Родючість", 26550, Кіровоградська область,Голованівський р-н, с.Розкішне, код ЄДРПОУ 24714454 на користь приватного підприємства "Піраміда-Агро", 18029, м.Черкаси, вул.30 років Перемоги,6 кв.22, код ЄДРПОУ 34924277 основний борг в сумі 493 130 грн, втрати від інфляції в сумі 1 504,17 грн, пеню в сумі 2 319,6 грн, 10% річних в сумі 14 965,25 грн, штраф в сумі 49 313,00 грн, судовий збір в сумі 20 518,51 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення надіслати позивачеві на адресу:

- м. Черкаси, вул. 30 р. Перемоги, 6, кв. 22;

та видати представнику відповідача під розписку, відповідно до письмової заяви.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 20.02.2012 року.