Рішення № 21637876, 22.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2012Справа №5002-16/137-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомоський, 52/1)

про стягнення 254 568,81 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_1, довіреність постійна № 11/44 від 03.01.2012 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в якій просив суд стягнути з відповідача за договором № 925 про поставку товару (калій хлористий) від 11.11.2008 р. суму основного боргу у розмірі 201536,80 грн., суму індексу інфляції у розмірі 39077,21 грн., суму 3 % річних у розмірі 13954,80 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання відповідно до умов договору поставки № 925 від 11.08.2008р. в частині оплати за поставлений товар у строк, встановлений договором.

17.02.2012р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» надійшло клопотання про уточнення позовних вимог. Так, позивач просить стягнути з відповідача за договором № 925 про поставку товару (калій хлористий) від 11.11.2008 р. 254427,73 грн., у тому числі 201536,80 грн. основного боргу, 38936,13 грн. інфляційних втрат та 13954, 80 грн. 3% річних. Вказане клопотання спрямоване відповідачу.(а.с. 80-87).

Суд, розглянувши вказане клопотання позивача дійшов до висновку, що це клопотання про зменшення позовних вимог та залучив його до матеріалів справи.

У пункті 3.11 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявления "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи обєднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм права, нова ціна позову склала -254427,73грн.

Позивач у судове засідання 22.02.2012 р. не зявився, причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце повідомлений рекомендованою кореспонденцією за адресою державної реєстрації. У заявленому клопотанні від 17.02.2012р. підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказував, що строк виконання зобовязання настав 03.11.2009р., а відтак, 3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем є помилковими. (а.с.89).

Зважаючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

11 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Покупець) укладений договір поставки № 925 (надалі Договір, а.с. 10-13).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобовязується передати (поставити) в певний строк у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його на умовах визначених діючим Договором.

Як вбачається, предметом даного договору є поставка калію хлористого дрібного, сорт 1, ГОСТ 4568-95, мішок 50 кг., у кількості 160, за ціною 7196,00 грн., загальною вартістю 1381632,00 грн. ( з ПДВ).

Покупець має право в односторонньому порядку зменшити обсяг Товару, що купується, в залежності від потреб та реального фінансування видатків. (п. 1.2 Договору)

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Інкотермс 2000), База ПТО тК, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул.. Київська,7. Товар постачається партіями на підставі письмових заяв Покупця, у яких вказується найменування, номенклатура та кількість товару, який повинен бути поставлений.

Поставка партії товару здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання 75 % пре доплати за заявлену партію товару. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем та підписанням сторонами акту приймання передачі.( п. 2.3. Договору)

Прийом товару по кількості та якості здійснюється Покупцем за адресою: База ПТО тК, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул.. Київська,7. (п.2.6 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сума Договору складає 1381632,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 та 4.3 Договору сплата кожної партії товару здійснюється на умовах передоплати у розмірі 75% від вартості заявленої партії товару протягом 15 банківських днів з дня отримання розрахунку від Постачальника. Остаточний розрахунок у розмірі 25% за заявлену партію товару здійснюється протягом 20 банківських днів після поставки товару та підписання сторонами акту приймання передачі. Ціна за товар встановлюється у національній валюті України.

Згідно п. 5.1 Договору передача прийом товару здійснюється у пункті поставки, вказаному у п. 2.6. цього Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2009р., а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань.

Так, судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 954189,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи: № ПЛ 0000078 від 13.04.2009р. на суму 556970,40 грн. та № ПЛ -167 від 05.10.2009р. на суму 397219,20 грн. (а.с. 15, 21).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать доручення на отримання товару (а.с. 17,21).

Як вбачається з реєстрів кредитних платежів від 31.03.2009р. та 29.01.2010р. відповідачем частково сплачена сума заборгованості у розмірі 752652,80 грн. ( а.с. 14, 18).

Поставка товару по накладній № ПЛ 0000078 від 13.04.2009р. була сплачена відповідачем частково у сумі 552652,80 грн., таким чином заборгованість по вказаній накладній склала 4317,60 грн.

29.01.2010р. відповідачем сплачено 200000,00 грн. без вказівки конкретної накладної, а тому сума боргу у розмірі 4317,60 грн. була врахована позивачем, як погашення заборгованості за першою поставкою. (200000 грн. - 4317,60грн. = 195682,40грн.).

Таким чином, поставка товару по накладній № ПЛ -167 від 05.10.2009р. на суму 397219,20 грн. була сплачена відповідачем у розмірі 195682,40 грн.

Отже, остаточна сума заборгованості склала 201536,80 грн. (397219,20грн. - 195682,40грн. = 201536,80грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої обовязки за договором та передавав у відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання - передачі, підписаними обома сторонами. ( а.с.15, 16, 19,20).

Проте вартість отриманого Товару відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена, що призвело до виникнення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної сплати позивачу грошових коштів в сумі 201536,80 грн. всупереч вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України відповідач не виконав.

Судом, також прийнято у якості одного з доказів акт звірки взаємних розрахунків № 257 від 01.11.2011р., який був складений, підписаний та скріплений печатками сторін та яким підтверджується основна заборгованість у сумі 201536,80 грн. ( а.с.63).

Таким чином, суд не приймає посилання позивача, які зазначені у відзиві на позовну заяву, щодо оплати боргу який ніби - то не врахований позивачем

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої йому товар за договором №925 від 11.11.2008р. саме на суму 201536,80грн., а відтак, вимоги позивача в частині стягнення вказаної суми засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на вказані норми просить стягнути з відповідача, відповідно до уточненого розрахунку суму інфляційних втрат за у розмірі 38936,13 грн. та 3% річних у розмірі 13954,80 грн.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 38936,13 грн. обчислені позивачем правомірно, через вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» в цій частині також підлягають задоволенню.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені певні помилки при здійсненні вказаного розрахунку.

Так, у розрахунку 3% річних позивач вказує прострочення днів за період з 02.11.2009р. по 29.01.2010р. у кількості 88 днів, та просить стягнути 3% річних у розмірі 13954,80 грн.

Проте, вказана цифра є помилковою, оскільки, відповідно до п. 4.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 25% за заявлену партію товару здійснюється протягом 20 банківських днів після поставки товару та підписання сторонами акту приймання передачі.

Оскільки, 05.10.2009р. був підписаний акт приймання передачі на суму 397219,20 грн., то 02.11.2009р. це останній день сплати заборгованості, тобто обовязок оплати виник у відповідача з 03.11.2009р.

Отже, сума 3% річних за період з 03.11.2009р. по 29.01.2010р., яка підлягає стягненню складає 2840,39 грн. (397219,20* 3*87 / 365/100).

На вказаний факт звертав увагу й відповідач у своєму письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.89).

За таких обставин, зменшені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» 254395,08грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 201536,80грн., інфляційних втрат у сумі 38936,13 грн. та 3% річних у сумі 13922.15грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 32,65 грн. слід відмовити.

Також, з відповідача на користь позивача варто стягнути також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомоський, 52/1, ідентифікаційний номер 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, ідентифікаційний 31174865) 254395,08грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 201536,80грн., інфляційних втрат у сумі 38936,13 грн. та 3% річних у сумі 13922.15грн., а також 5087,90грн. судового збору.

3.В іншій частині позову щодо стягнення 32, 65 грн. відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.02.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.