Постанова № 21637679, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2012 р. Справа № 18/177 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівЄвсікова О.О.,

Попікової О.В.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_1 за дов. від 23.01.2012р. № 71 від відповідача 1:не з'явились

від відповідача 2:ОСОБА_2 за дов. від 13.12.2011р. № 05-10/8-74

від відповідача 3:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 12.12.2011р.

у справі№ 18/177 господарського суду міста Києва

за позовомСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до1. Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві,

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві,

3. Державного казначейства України

провідшкодування шкоди в розмірі 39 308,41 грн., ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. № 03.07-05/136 для розгляду справи № 18/177 сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Попікова О.В.

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі СП ТОВ "Основа-Солсиф", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі ГУ ДКУ у м. Києві, відповідач 2), Державного казначейства України (далі відповідач 3) про відшкодування шкоди в розмірі 39 308,41 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2011р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю за рахунок відповідача 1; присуджено до стягнення з Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 39 308,41 грн. збитків; у задоволенні позовних вимог до відповідачів 2, 3 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що внаслідок безпідставного стягнення відповідачем 1 з позивача коштів в сумі 39 308,41 грн. останньому заподіяно збитків, які підлягають відшкодуванню з відповідача 1. У задоволенні позовних вимог до відповідача 2 та відповідача 3 відмолено у зв'язку з тим, що вказані особи не порушували права та охоронювані законом інтереси позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. (головуючий Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011р. скасовано частково з викладенням його резолютивної частини в новій редакції, згідно якої позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 39 308,41 грн. шкоди.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Не погодившись з вказаною постановою апеляційного суду, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на новий розгляд. Крім того, скаржник просив здійснити заміну відповідача 2 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві його правонаступником Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2012р. здійснено заміну Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1166, 1173 ЦК України, положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Інструкції про порядок формування, ведення обліку надходжень та видатків, звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.10.1999р. № 65/5. На думку скаржника, заявлені до стягнення позивачем кошти є поверненням виконавчого збору, зарахованого до державного бюджету, а не заподіяною позивачу шкодою, відшкодування якої регулюється приписами статей 1166, 1173 ЦК України.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у справі № 16/567 (за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 419 131,32 грн. та за зустрічним позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р., присуджено до стягнення з СП ТОВ "Основа-Солсиф" на користь ФОП ОСОБА_3 348 833,00 грн. основного боргу, 16 571,95 грн. пені, 348,83 грн. інфляційних втрат, 2 322,37 грн. річних, 3 680,76 грн. державного мита, 207,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21 120,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 16/567 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011р.

04.11.2010р. господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 12.02.2010р. у справі № 16/567.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 18.11.2010р. ВП № 22473897 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.11.2010р. № 16/567 про стягнення боргу з СП ТОВ "Основа-Солсиф" на користь ФОП ОСОБА_3 в сумі 393 084,16 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 24.01.2011р. № 5818 СП ТОВ "Основа-Солсиф" на рахунок ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було перераховано 393 084,16 грн. в якості добровільного виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. у справі № 16/567.

31.01.2011р. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві до АТ "Укрексімбанк" була виставлена платіжна вимога № 1384-2/2 про стягнення 39 308,41 грн. виконавчого збору. На підставі вказаної вимоги кошти в сумі 39 308,41 грн. були списані з рахунку позивача 07.02.2011р.

За твердженнями позивача, внаслідок безпідставності та неправомірності вказаних дій відділу державної виконавчої служби йому завдано майнову шкоду в сумі 39 308,41 грн.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

У відповідності до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами частини 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний звязок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обовязок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2011р. у справі № 16/567, яка в силу статті 35 ГПК України має преюдиційне значення для справи № 18/177, визнано неправомірними дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в частині винесення постанови від 28.01.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору, зобов'язано ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві скасувати вказану постанову державного виконавця, а також визнано неправомірними дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в частині стягнення 39 308,41 грн. відповідно до платіжної вимоги від 31.01.2011р. № 1384-2/2. При цьому, суд у справі № 16/567 виходив з того, що боржником (СП ТОВ "Основа-Солсиф") було здійснено оплату боргу на виконання рішення від 12.02.2010р. у добровільному порядку у встановлений термін, у зв'язку з чим визначені законом підстави для стягнення з СП ТОВ "Основа-Солсиф" 39 308,41 грн. судового збору відповідно до платіжної вимоги від 31.01.2011р. № 1384-2/2 були відсутні.

Таким чином, протиправність дій ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві по списанню з рахунку позивача 39 308,41 грн. встановлено в судовому порядку.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій, належним чином дослідивши причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями органу ДВС та заподіяною шкодою позивачу, вмотивовано дійшли висновку про те, що відшкодуванню підлягає шкода в розмірі 39 308,41 грн., яка дорівнює безпідставно списаній сумі виконавчого збору.

Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державного бюджету України на користь СП ТОВ "Основа-Солсиф" шкоди в розмірі 39 308,41 грн. є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваної постанови помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 25 та 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-III, який втратив чинність 01.01.2011р. з одночасним набранням чинності Бюджетним кодексом України від 08.07.2010р. № 2456-VI.

Однак, допущена помилка не вплинула на законність та обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду, які відповідають фактичним обставинам справи, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В свою чергу, посилання скаржника на частину 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, частину 6 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", пункту 2 Інструкції про порядок формування, ведення обліку надходжень та видатків, звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.10.1999р. № 65/5, п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, судова колегія вважає безпідставним, оскільки предметом розгляду у даній справі є відшкодування шкоди, завданої діями органу державної виконавчої служби, а не повернення суми зарахованого до державного бюджету виконавчого збору.

Враховуючи викладене та встановлені статтею 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у звязку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. у справі № 18/177 без змін.

Головуючий суддяГ.К. Прокопанич

Судді:О.О. Євсіков

О.В. Попікова