Постанова № 21637645, 23.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" лютого 2012 р. Справа № 5021/1216/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників: позивача –Ткаченко О.О. відповідача –Друченко Т.В.

прокурора –Савицької О.В.

розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Сумської області на рішення господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року у справі господарського суду Сумської області за позовом Сумського транспортного прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, яким делеговані повноваження по здійсненню господарської діяльності Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яку представляє Сумське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів до Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітімпекс-Ойл" про стягнення 407068,44грн.,

ВСТАНОВИВ:

           У травні 2011 року Сумський транспортний прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, яким делеговані повноваження по здійсненню господарської діяльності Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” в особі Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яку за довіреністю представляє Сумське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на користь Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” 407068,44 грн. боргу, який виник у відповідача перед Управлінням у червні 2008 року за договором №9/2007-Т від 29.12.2006 року на транспортування природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем у справі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16 червня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітімпекс-Ойл".

Рішенням господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року (суддя Коваленко О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Сумихімпром” було укладено Договір на транспортування природного газу №9/2007-Т, відповідно до умов якого позивач, як газотранспортне підприємство, зобов’язався надати відповідачу послуги з транспортування природного газу, які оформлюються актами виконання робіт з транспортування газу, магістральними газопроводами в межах обсягів зазначених в п. 2.1 Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 вказаного Договору, оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі вартості послуг, що були фактично надані позивачем у звітному місяці транспортування газу на підставі акту виконаних робіт по транспортуванню до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Згідно п.8.1 Договору, в частині надання послуг по транспортуванню газу договір діє до 31.12.2007 року. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення дії договору не заявить про свій намір розірвати або змінити його, строк дії Договору автоматично продовжується на наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

У відповідності до п.3.1 укладеного договору, тариф на транспортування 1000 куб.м газу відповідача магістральними трубопроводами позивача, згідно з Постановою НКРЕ України від 21.06.2007 року №775 “Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу” від 01.07.2007 року, встановлюється в розмірі 39,72 грн. (в т.ч. ПДВ 6 грн. 62 коп.)          

Звертаючись з позовом до суду, прокурор послався на той факт, що відповідачем в червні 2008 року був спожитий природний газ в обсязі 10248,450 тис. куб. м, а тому вартість послуг позивача в даному випадку, з урахуванням вищевказаного тарифу, склала суму 407 068,44 грн., яка й заявлена прокурором до стягнення.

На підтвердження факту здійснення відбору відповідачем в червні 2008 року природного газу в обсязі 10248,450 тис. куб. м, прокурор послався на реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами високого тиску, а також на той факт, що позивачем на адресу відповідача було направлено два примірники акту приймання-передачі послуг з транспортування газу від 01.03.2011 року за червень місяць 2008 року, відповідно до вимог п. 2.2.1 укладеного договору, які не були підписані та оплачені відповідачем.

Згідно ч.2 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №31 від 16.01.2007 року "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729" всі категорії споживачів, установ та організацій, що фінансуються з бюджету, зобов’язано укласти договори на транспортування природного газу до споживачів без посередників.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем на адресу позивача був направлений лист №3348 від 19.04.2007 року, в якому повідомлялося про припинення дії укладеного договору №9/2007-Т від 29.12.2006 року та про повернення 8551,33 грн. передплати, перерахованої за транспортування природного газу (т.1, а.с.33).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій під час розгляду справи, оскільки позивач повернув відповідачеві зайво перераховані грошові кошти за транспортування газу в сумі 8551,33 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку (т.1, а.с.34), то такі дії позивача свідчать про те, що він погодився з припиненням дії укладеного договору №9/2007-Т і, тому, станом на серпень місяць 2007 року договірні відносини між сторонами слід вважати розірваними.

Також, факт проведення відповідачем своєчасної і в повному обсязі оплати транспортованого природного газу підтверджується і листом позивача №17/286 від 03.03.2009 року про відсутність перед ним боргу відповідача за транспортований природний газ за 2008 рік (т.1, а.с.35).

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як правильно було встановлено судами, 20 травня 2008 року між ТзОВ “БІТІМПЕКС-ОЙЛ” (постачальник) та ВАТ “Сумихімпром” (покупець) був укладений договір №133/08 постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов’язався постачити покупцю в 2008 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до розділу 7 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Згідно умов Додаткової угоди №1, укладеної до даного договору, постачальник постачає покупцю в червні 2008 року природний газ імпортного походження обсягом 9000000 куб.м., загальна вартість якого складає 13236415, 20 грн.

На підставі п. 3.4 укладеного договору кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 10 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі природного газу.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2008 року ВАТ “Сумихімпром” було прийнято від ТзОВ “БІТІМПЕКС-ОЙЛ” 10248,450 куб.м газу на загальну суму 15072526,61 грн., яка включає в себе і вартість послуг за транспортування газу.

Враховуючи викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що на виконання умов зазначеного договору №133/08 від 20.05.2008 року відповідач здійснював оплату за природний газ, який вже прийнятий та здійснив передплату за газ, який буде транспортуватися в майбутньому, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за травень-червень 2008 року (т.1, а.с.99-110).

З огляду на наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно прийшов до висновку про необгрунтованість заявлених вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” 407068,44 грн. боргу за договором №9/2007-Т від 29.12.2006 року на транспортування природного газу і, відповідно до вимог закону, правомірно відмовив в позові.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Головуючий           Дерепа В.І.

С у д д і:           Бондар С.В.

Грек Б.М.