Постанова № 21637560, 21.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5008/963/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивачів -Ільтьо І.І.,

відповідача

прокуратури-ОСОБА_5,

-Ходаківський М.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі№5008/963/2011

за позовомпрокурора м.Мукачева в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції

в Закарпатської області та Мукачівської міської ради

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_7

простягнення 20580,81 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 (суддя Швед С.Б.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог. Стягнуто з відповідача на користь Мукачівської міської ради 20580,81 грн. збитків, завданих порушенням водного законодавства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення змінено. Стягнуто з відповідача на користь Мукачівської міської ради 15414,3 грн. збитків, завданих порушенням водного законодавства. В решті позовних вимог відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст.5,257 ЦК України, ст.111 Водного кодексу України, ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.п.1.2,4.1,9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Методика №389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (чинна з 25.08.2009р.). Зокрема, скаржник вважає, що виявлене правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована Державною екологічною інспекцією в Закарпатської області Методика №389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення підприємцем підземних вод внаслідок самовільного водокористування. Разом з тим, заявник вказує на те, що при визначенні розміру завданих збитків слід розмежувати періоди нарахування шкоди за двома методиками, а саме за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі-Методика №37) затвердженої наказом Мінекобезпеки України №37 від 18.05.1995р. та зареєстрованої в Мінюсті України 01.06.1995р. за №162/698, та за Методикою №389). Окрім того, як стверджує відповідач, в матеріалах перевірки не вказано глибину свердловини, з якої здійснювалося самовільне використання водних ресурсів, що, на думку заявника, виключає можливість застосування Методики №389 до спірних правовідносин. Також, скаржник вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк позовної давності в три роки, який варто відраховувати з дати подання позову.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення шляхом часткового задоволення позовних вимог (в частині стягнення 15414,3 грн. збитків), завданих порушенням водного законодавства, та відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з доведеності актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.02.2011 факту здійснення відповідачем в період з 08.02.2007р. по 18.02.2011р. без дозволу на спеціальне водокористування забору підземних вод в обсязі 725,72 куб.м. зі свердловини, розташованої на території торгово-виробничого комплексу приватного підприємця ОСОБА_7 для водопостачання автомийки, внаслідок чого державі завдано шкоди в розмірі 20580,71 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було зменшено розмір завданих збитків у зв'язку з застосуванням до спірних правовідносин позовної давності, внаслідок чого апеляційним судом на основі Методики №389 були розраховані та стягнуті з відповідача збитки, завдані в період з 18.02.2008р. по 18.02.2011р. в розмірі 15414,3 грн., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Проте, колегія не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як правильно було зазначено скаржником, судами при вирішенні даного спору залишено поза увагою положення п.п.1.2,9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Методика №389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (чинна з 25.08.2009р.), згідно яких ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23)

сам

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, що не враховано судами. Причому, Методикою №389 передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачами не доведено забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування. Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.02.2011 факт забруднення не встановлено.

Отже, в порушення вимог ст.43 ГПК України судами належним чином не відхилено та не спростовано доводи відповідача про те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення підприємцем вод внаслідок самовільного спецводокористування.

Разом з тим, позивачами та судами взагалі не було встановлено глибину свердловини, розташованої на території торгово-виробничого комплексу відповідача, з якої ним здійснювалося самовільне водокористування, а, відтак, не з'ясовано, чи при розрахунку розміру збитків підлягає застосуванню формула, визначена п.9.1 Методики №389, яка стосується випадків самовільного використання прісних підземних вод з глибини до 20м.

Колегія погоджується з твердженням заявника про те, що при визначенні розміру завданих збитків слід розмежувати періоди нарахування шкоди залежно від періоду чинності двох методик, а саме Методики №37, яка діяла до 24.08.2009р., та Методики 389, яка діяла з 25.08.2009р. по 07.08.2011р.

Адже, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розмірів збитків за період самовільного водокористування відповідача (а.с.18,19), який тривав з 08.02.2007р. по 18.02.2011р., Державною екологічною інспекцією в Закарпатської області зроблено виключно із застосуванням формули, передбаченої п.9.1 Методики №389. Однак, протягом певної частини спірного періоду нарахування збитків (з 08.02.2007р. по 24.08.2009р.) Методика №389 взагалі не була чинною, тобто суди безпідставно всупереч приписам ч.2 ст.5 ЦК України надали цій Методиці зворотної дії до спірних правовідносин.

Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів про доведеність завдання державі шкоди в розмірі 20580,81 грн. внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 08.02.2007р. по 18.02.2011р.

Водночас, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування 5166,51 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування відповідача за період з 08.02.2007р. по 18.02.2008р. у зв'язку із застосуванням позовної давності, оскільки згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, з матеріалів справи не вбачається заявлення відповідачем клопотання про застосування позовної давності до прийняття рішення судом першої інстанції, а вирішення питання про застосування позовної давності за ініціативою суду суперечить приписам ч.3 ст.267 ЦК України.

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі №5008/963/2011 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді : Є.Чернов

В.Цвігун