Рішення № 21634083, 15.08.2011, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа №2-23172011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі :

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона з 20.12.2004 року є власницею домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1. Отримує послуги від відповідача, 02.02.2011 року представниками відповідача було припинено постачання газу до її будинку шляхом опломбування крану на газопроводі, що знаходиться на території її присадибної ділянки. Проведення відключення проводилось без її присутності, та будь-яких попереджень про намір здійснити такі дії. Вона зверталась до відповідача з приводу зазначених дій, але отримала відповідь, що оскільки за її будинком наявна заборгованість, а вона як спадкоємець повинна відповідати такі за борги що утворились перед колишнім власником, їй направлялось попередження 20.01.2010 року, сума заборгованості не погашена, а тому будинок був відключений.

Вважала, що такі дії відповідача є неправомірними, такими що порушують її право власності, оскільки відключення проводилось на території її власності без її згоди, лист про наявну заборгованість був спрямований на її адресу в січні 2010 року, що є порушенням встановлених Правил. Окрім того, зазначала, що відповідно до вимог ст.1281 ЦК України відповідач пропустив строк на предявлення вимоги до неї про стягнення суми заборгованості, як до спадкоємця. Неодноразово посилалась на те, що не згодна із наявною заборгованістю, але відповідач позовів до неї не подавав. Внаслідок неправомірних дій відповідача вона була змушена протягом 2 тижнів взимку проживати в будинку без опалення. Температура повітря становила 18 градусі морозу, вона відчувала суттєві незручності, а також від думки, що представники відповідача незаконно порушили її право власності та на території її ділянки провели відключення газу до будинку. Такі дії спричинили їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 8000 гривень.

Просила зобовязати відповідача списати суму боргу в розмірі 6454 гривні 48 копійок у звязку із спливом строку предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємця. Визнати незаконними дії відповідача, що полягають у безпідставному припиненні газопостачання і проникненні на її присадибну ділянку. Стягнути з відповідача на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 8000 гривень, а також стягнути судові витрати в сумі 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на надання правової допомоги в сумі 150 гривень.

В судовому засіданні представником позивача вимоги були підтримані. Надані аналогічні пояснення.

Представник відповідача проти позову заперечував подав письмові заперечення проти позову, що долучені до матеріалів справи, просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 25.01.2005 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 /а.с.17/. Відповідно до свідоцтва про право на спадкування від 20.12.2004 року позивач є спадкоємцем домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1. На момент прийняття спадщини заборгованість складала 6454 гривень 48 копійок.

Станом на 20.11.2002 року заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 складала 5565 гривень 61 копійка.

Відповідно до укладеного договору між сторонами 20.11.2002 року позивач у справі зобовязалась сплатити до 20.05.2003 року суму заборгованості. Під час укладання зазначеного договору відповідачу було відомо про спадкування.

Як вбачається із наданих нарядів на виконання робіт контролерами абонвідділу відповідача 22.03.2007 року було перевірено показники лічильника газу у позивача. При цьому як вбачається з наданих відповідачем доказів попередження про наявність суми заборгованості було вручено позивачу 20.03.2007 року. Інших попереджень на імя позивача відповідачем не надсилалось. Посилання на те, що попередження про наявність суми заборгованості 20.01.2010 року було вручено позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене попередження було адресовано ОСОБА_2, який помер ще в 2002 році, про це відповідачу було достовірно відомо.

11.07.2008 року між сторонами було укладено договір №2246 про надання послуг з газопостачання. В договорі міститься посилання на наявність суми заборгованості за особовим рахунком. але позивач у справі ще в 2008 році зазначала, що вона не згодна із сумою заборгованості.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як встановлено в судовому засіданні із позовами до позивача про стягнення суми заборгованості відповідач не звертався.

02.02.2011 року за систематичну неоплату послуг за користування газом та неодноразове попередження про наявність заборгованості було припинено подачу газу на будинок /а.с.15/.

Згідно п.19 „ Правил надання населенню послуг з газопостачання”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 14.04.2004 року, якщо споживач не сплатив за надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеному в договорі чи платіжному документі, а газопостачальна організація не отримала повідомлення про сплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання.. У разі несплати за надані послуги протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження ( з позначкою про його вручення) газопостачальна організація має право відключити споживача від газопостачання. Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Як вбачається з наданого витягу з особового рахунку відповідачем дотепер не проведено переоформлення особового рахунку за позивачем, не зважаючи на наявність укладеного договору між сторонами щодо надання послуг. Попередження було спрямовано на адресу позивача лише 20.03.2007 року.

Тобто, відповідачем не дотримано процедуру передбачену для проведення відключення від газопостачання, а тому суд вважає, що у відповідача не було підстав для відключення будинку позивача від газопостачання. Окрім того, позивачка провадила оплату за спожитий газ, а відключення можливе лише у разі несплати, тому дії відповідача по відключенню газопостачання у будинку позивачки не відповідають діючому законодавству.

Що стосується вимог позивача щодо списання суми заборгованості. Відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України встановлено, що кредитор має право протягом шести місяців від для коли дізнався про відкриття спадщини предявити свої вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину. У разі, якщо кредитором зазначені вимоги у встановлений строк не заявлені, в такому випадку кредитор позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 260 ЦК України визначає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. А відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто, в даному випадку, строк може бути застосований за клопотанням спадкоємців у разі заявлення відповідної вимоги. Як вбачається з пояснень сторін в справі позовних заяв про стягнення суми заборгованості не заявлялось. Заявити зазначені вимоги до позивача є правом відповідача, а не обовязком. Визначеного способу захисту позивачем діючим законодавством не передбачено.

Що стосується відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно п. 5 ч.1 ст.. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди(збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Правовідносини, що виниклі між сторонами підпадають під дію Закону України

" Про захист прав споживачів". Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до вимог зазначеного закону в редакції від 01.12.2005 року не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не довів суду те, що діями відповідача йому була заподіяна шкода небезпечна для життя і здоров'я.

Так само позивачем на надано доказів щодо проникнення представників відповідача на земельну ділянку позивача, а тому вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо проникненні на її присадибну ділянку не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 79,80 ЦПК України підлягають відшкодуванню сторонами судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо відшкодування витрат на надання юридичної допомоги, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №173 про прийняття від ОСОБА_1 150 гривень за надання юридичних послуг від ПП ОСОБА_3. Представництво інтересів позивача в судовому засіданні здійснювала представник ОСОБА_4 за довіреністю засвідченою головою вуличного комітету. Позивачем не надано договору на надання послуг, квитанція не містить в собі посилань в чому саме полягало надання юридичних послуг, в якій справі. А оскільки склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги входить до предмету доказування, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись cт. ст. 321, 377, 714 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 79, 80, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996р. № 5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі

філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства щодо припинення газопостачання до домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства на користь ОСОБА_1 судові витрати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя О.В.Бугера