Рішення № 21633489, 28.02.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-3841/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі Банк), звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 02.04.2007року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(далі Банк) та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № DNUOGA00001093, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 44000 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.04.2017року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також і інші платежі. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки (далі договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 88,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу. У свою чергу відповідач порушив умови укладеного договору, у звязку з чим, станом на 12.05.2011 р. виникла заборгованість на загальну суму 44 620, 93 доларів США, яка складається із наступного: 34283,44 долар США заборгованість за кредитом, 6656,21 долар США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1058, 92 долар США заборгованість по комісії за користування кредитом, 2622, 36 долар США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 62, 81 долар США (фіксована частина), 2231,05 долар США - штраф (процентна складова). Оскільки відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутись до суду та просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNUOGA00001093 від 02.04.2007р. в розмірі 44 620, 93 доларів США звернути стягнення на квартиру загальною площею 88,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені Відповідача договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у вищевказаній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Дніпропетровській області.

20 лютого 2011 року до суду надійшла заява від представника Позивача, в якій він просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання для розгляду справи по суті не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить підпис відповідача в повідомленні про ознайомлення про час та місце розгляду даної цивільної по суті (а.с.57). Під час проведення судового засідання 14.12.2011 року представник відповідача проти позову заперечував з огляду на його безпідставність.

Суд враховуючи ту обставину, що відповідач та його представник також не зявились на раніш призначене 02.02.2011 р. судове засідання, про яке повідомлялись належним чином, без поважних причин (суд не може визнати поважною причину неявки відповідача та його представника в судове засідання начебто через зайнятість вказаного представника в інших судових процесах, адже суду не надано жодного доказу (судової повістки, ухвали суду тощо) на підтвердження такої заяви). Відповідно до вимог ч. 2., 4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів, та зауважити, що систематичне відкладення судового засідання з вказаних причин фактично призводе до безпідставного затягування розгляду такої справи, що як наслідок, обумовлює перебування в проваджені суду не вирішеної по суті справи поза строками, що передбачені цивільним процесуальним законодавство для розгляду такої справи по суті.

Суд, зясувавши обставини справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що 02.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством КБ “ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № DNUOGA00001093, відповідно до якого останньому Банком наданий кредит у розмірі 44000 доларів США, для придбання жилої нерухомості, строком погашення до 02.04.2017року зі сплатою відсотків у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору у визначений період погашення повинно було здійснюватись щомісяця згідно за графіком погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат, відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 та 7.4 вказаного договору за порушення термінів оплати заборгованості по кредиту відповідач зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство КБ “ПриватБанк” та відповідач ОСОБА_1, того ж дня уклали договір іпотеки, за умовами якого п.п.7, 33.3 відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 88,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16). З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір пройшов процедуру нотаріального посвідчення, а відомості щодо обтяження вказаного майна іпотекою були внесенні до Державного реєстру іпотек за № 4740497. Судом також встановлено, що на момент передачі вказаного майна в іпотеку відповідач був його власником, право власності якого зареєстровано у встановленому порядку у Реєстрі прав власності за № 4288341 від 11.10.2004 р., що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію речового права.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує у звязку з чим станом на 12.05.2011 р. загальна заборгованість склала 44 620, 93 доларів США, що за курсом 7,96 становить 355182 грн. 60 коп., яка складається із наступного: 34283,44 долар США заборгованість за кредитом, 6656,21 долар США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1058, 92 долар США заборгованість по комісії за користування кредитом, 2622, 36 долар США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 62, 81 долар США (фіксована частина), 2231,05 долар США - штраф (процентна складова)

Відповідно до п.22 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.33, ст.39 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до приписів ст.35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Так, відповідачу банком направлялось повідомлення про невиконання ним умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, та пропонування добровільно виселитись з житлового приміщення, що є предметом іпотеки (а.с. 9-10). Обставина щодо отримання відповідачем такого повідомлення сторонами не спростовувалась. Разом з цим, відповідач на предявлені вимоги, ані після отримання повідомлення, а ні після відкриття провадження по даній цивільній справі, не відреагував, порушення договору не усунув.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг відповідача за основним зобовязанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання відповідачем своїх зобовязань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 16.7.1., 22-27 договору іпотеки від 02 квітня 2007 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (а.с. 14 -15). Відповідно до п.22 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку»якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

З укладеного між банком та позичальником (відповідачем по справі) договору іпотеки вбачається, що умовами договору іпотеки передбачено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу банком предмету іпотеки (п. 27 договору).

Враховуючи, що згоди між сторонами за договором іпотеки щодо ціни продажу предмета іпотеки не досягнуто, то вона визначається за рішенням суду у розмірі заставної вартості предмета іпотеки - 252 500 грн. відповідно до п.п. 11, 22, 13.4 вказаного договору іпотеки.

Разом з цим, Відповідно до ст. 34. Закону України «По іпотеку»після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Судом встановлено, що між сторонами у справі Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, не укладався, але відповідне застереження міститься у Іпотечному договорі, але суду не надано право надавати доручення щодо отримання витягу з Реєстру прав власності, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, яка підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги . Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є зареєстрованим у спірній квартирі (а.с. 31). Доказів реєстрації або мешкання будь-яких інших осіб за вказаною адресою суду не надано. Тому суд вважає, що позов в частині виселення будь-яких інших осіб із спірної квартири задоволенню не підлягає через неконкретизованість позовних вимог та недоведеності предмету спору, що не позбавляє права позивача звернутись до суду окремо з такою вимогою к конкретним особам при наявності спірних правовідносин між ними.

Суд також не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у Відділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпропетровська, адже відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм матеріального закону, прийняте рішення суду про виселення відповідно є підставою для зняття цієї особи з реєстрації, тому вимоги про додаткові зобовязання реєстраційного органу вчинити ці дії є такими, що не узгоджуються з вказаними вимогами чинного законодавства.

Суд вважає вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у звязку з чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на вказану квартиру та провести процедуру виселення, а в решті позовних вимог слід відмовити

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1708(одна тисяча сімсот вісім) грн. 50коп. Суд позбавлений можливості стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу у звязку із тим, що статтю 81 ЦПК України виключено на підставі Закону України «Про судовий збір»№ 3674 ( 3674 17) від 08.07.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 61, 88,207, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 526,530, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39, 40 Закону України “Про іпотеку”, ст. 109 ЖК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNUOGA00001093 від 02.04.2007 року в сумі, що становить в еквіваленті 355182 грн. 60 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 88,80 кв.м., яка розташована за адресою: 49000, АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1., і.п.н. НОМЕР_1.

3. Встановити способом реалізації предмета іпотеки - квартири, загальною площею 88,80 кв.м., яка розташована за адресою: 49000, АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1., і.п.н. НОМЕР_1 шляхом продажу вказаної квартири іпотеко держателем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Приватбанк”(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням договору купівлі-продажу з будь якою третьою особою покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень необхідних для здійснення продажу такого майна, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 252500 (двісті пятдесят дві тисячі пятсот) грн.

4. Виселити ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1., і.п.н. НОМЕР_1, з квартири АДРЕСА_3.

5. В решті позову відмовити.

6.Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1., і.п.н. НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” судовий збір в розмірі 1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 50коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан