Вирок № 21630648, 31.01.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/207/12

пр. № 1/2608/241/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року Святошинський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді Почупайло А.В.

при секретарі Самсонюк А.О.

за участю прокурора Карпюк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, реєстрації не має, не судимого,

у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 ставши на шлях вчинення злочину, що посягає на встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, з метою отримання права учасника війни безкоштовного проїзду в громадському транспорті, підробив посвідчення учасника війни з метою подальшого використання та використав його.

Так, ОСОБА_1, 18 жовтня 2011 року, в невстановлений досудовим слідством час, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 взяв посвідчення учасника війни НОМЕР_1 виданого Управлінням праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі міста Києва 24 березня 200 року на імя ОСОБА_2, яке належало його батькові та умисно, для подальшого особистого використання вказаного посвідчення учасника війни, відірвав фотокартку його власника, вклеїв замість неї фотокартку зі своїм зображенням, тим самим підробив посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, та яке надає права та звільняє від обов`язків, з метою його використання підроблювачем.

Після цього, ОСОБА_1 19 жовтня 2011 року, приблизно в 07.45 годин, проходячи через контрольний пропускний пункт на станції метро "Святошин" Комунального підприємства “Київський метрополітен” в м. Києві, з метою безкоштовного проїзду в громадському транспорті, предявив контролеру станції метро «Святошин» підроблене ним посвідчення учасника війни НОМЕР_1 виданого Управлінням праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі міста Києва 24 березня 2003 року на імя ОСОБА_2 із вклеєною в нього фотокарткою зі своїм зображенням, тим самим використав завідомо підроблений документ, після чого був затриманий та зазначене посвідчення в нього було вилучено працівником міліції.

Згідно довідки № 37/17-8971 від 20 жовтня 2011 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі міста Києва, ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває та, посвідчення НОМЕР_1 від 24 березня 2003 року йому не видавалося. Вищезазначене посвідчення було видано ОСОБА_2, який мешкав в АДРЕСА_2 і мав статус учасника війни. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно висновку експерта № 699 від 01 грудня 2011 року, у наданому на дослідження посвідченні учасника війни, НОМЕР_1, яке заповнене на ім'я ОСОБА_2, що було вилучене 19 жовтня 2011 року у гр-на ОСОБА_1, 1958 року народження мала місце переклейка фотографії в місці її вклеювання.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України визнав повністю, щиросердно розкаявся, дав суду показання, які повністю відповідають встановленим обставинам, підтвердив суду обставини скоєння ним злочину, вказавши на час, місце, спосіб та мету скоєння злочину.

Оскільки підсудний ОСОБА_1, свою вину в скоєному визнав повністю та не оспорював фактичні обставини справи, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви в добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями підсудного ОСОБА_1, дослідженням висновку техніко-криміналістичної експертизи та матеріалів справи, що характеризують особу підсудного, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, дослідивши зібранні по справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 358 КК України є правильною, оскільки він вчинив підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_1, суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу підсудного, яка посередньо характеризується за місцем проживання, на час скоєння злочину суспільно-корисною працею зайнятий не був, не працює, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його відношення до скоєного, що тяжких наслідків від скоєного не настало, обставин, що обтяжують покарання підсудного у відповідності до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено, обставиною що пом'якшує покарання підсудного у відповідності до вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, та вважає за необхідне обрати йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Суд, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1, судові витрати, а саме: вартість проведення техніко-криміналістичної експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості (а.с. 17).

Речові докази по справі: посвідчення учасника війни, НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_2, видане Управлінням праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі міста Києва 24 березня 200 року, приєднане до матеріалів кримінальної справи, суд вважає за необхідне залишити в матеріалах кримінальної справи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік шість місяців, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обовязки.

Міру запобіжного заходу, засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 за проведення техніко-криміналістичної експертизи - 337 гривень 68 копійок. Отримувач платежу НДЕКЦ при НУМВС України в м. Києві, код 25575285, установа банку - ГУДКУ в Київській області, МФО - 821018, р/р 32153272210699 (призначення платежу: *10110* послуги експерта).

Речові докази по справі: посвідчення учасника війни, НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_2, залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб, з моменту його проголошення.

Суддя: