Вирок № 21627133, 20.02.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-29/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2012 рокум. Київ Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі - Титенко Ю.А.

з участю прокурорів Ткачук Ю.Б.,Воліка О.І., Збаравської Н.О.,

Онікеєнко К.Г.,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, працює, не заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

18.01.2008 року приблизно о 19 год. ОСОБА_5, керуючи власним технічно справним автомобілем «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1, в темну пору доби, рухаючись по вул. Г. Родімцева зі сторони вул. Блакитного в напрямку вул. Г.Оборони в м.Києві зі швидкістю 30-35 км/год (зі слів ОСОБА_5), підїхавши до нерегульованого пішохідного переходу по вул. Родімцева, 3 в м. Києві, була неуважною, не зупинилась, щоб надати дорогу пішоходу, чим створила загрозу життю та здоровю громадян, проігнорувала право пішохода на перевагу під час переходу проїжджої частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, чим грубо порушила вимоги п.п 1.5, 2.3 б), 4.16 а), 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала пішохідний перехід зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, яким керувала ОСОБА_5 Внаслідок пригоди пішоходу ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичного експерта були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпечності для життя), які являються результатом дії тупого (тупих) предмета (предметів) та могли утворитися в строк і при обставинах, викладених у постанові слідчого.

Згідно висновку автотехнічної експертизи в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була керуватися вимогами п.п. 12.2, 18.1 ПДР України та мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.1 ПДР України. Під час руху ОСОБА_5 допустила порушення вимог п. 18.1 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала та показала, що 18.01.2008 року о 19 год. в темну пору доби вона керувала автомобілем зі швидкістю 30-35 км/год, як і інший транспорт в попутному напрямку. Світили вуличні ліхтарі та світло фар зустрічного транспорту, в неї були включені фари, дорога була суха. Ширина смуги дозволяла рух машини по одній смузі. Видимість дороги не меншу 50 м. Стан її здоровя був нормальний, алкоголь та наркотики вона не вживає. Вказану дорогу знає дуже добре, знає, де знаходяться пішохідні переходи, повністю контролювала дорожню обстановку, пішоходів ні на переході, ні на дорозі не було. Назустріч рухався потік машин, проте світло їх фар її не сліпило. При підїзді до пішохідного переходу, перед ним в карман з правого боку від неї перед нею заїхало маршрутне таксі, яке не обмежувало їй оглядовість. Раптом вона побачила приблизно за 12-14 м як із-за задньої частини мікроавтобуса, що рухався по зустрічній смузі і з яким вони розминалися на пішохідному переході, зліва направо вискочив пішохід під кутом, він біг до маршрутки, був дуже близько і створив їй аварійну ситуацію. Підсудна вказала, що потерпіла при вказівці на те, що вона йшла прямо, вводить суд в оману. Вона застосувала екстрене гальмування, проте зіткнення уникнути не вдалося. Покази потерпілої про те, що вона намагалася схопитися за стовп на тротуарі, вважає неправдивими. Після зіткнення вона зупинилась та підбігла до пішохода, до неї підбіг і свідок ОСОБА_7. Дівчина сиділа біля тротуару та не могла зрозуміти, що з нею трапилось. Вона намагалась надати їй першу медичну допомогу, потім викликала швидку допомогу. В подальшому вона декілька разів їздила в лікарню та передавала частину грошей матері потерпілої за ліки, потім від неї стали вимагати непомірні грошові кошти і контакт з потерпілою був перерваний. Крім того, підсудна вказала, що підтверджує схему дтп та покази, надані нею в ході досудового слідства, які за своїм змістом є аналогічними тим, що надані в суді. Також, зазначила, що її покази підтверджує свідок ОСОБА_7, свій автомобіль після пригоди вона не переміщала, вважає, що не порушила правила дорожнього руху, причиною пригоди стало порушення правил дорожнього руху пішоходом.

Дослідивши докази, зібрані по справі, суд вважає повністю доведеною винуватість підсудної ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочині, що підтверджується наступним.

Потерпіла в судовому засіданні показала, що 18.01.2008 року приблизно о 18год. 30 хв. - 19 год. вона переходила дорогу біля зупинки біля вул. Родімцева, вона йшла по стежці прямо до переходу. Коли підійшла, подивилась на право та на ліво, машин не було, почала переходити дорогу, не дійшовши приблизно 1 м до тротуару її осліпила машина. Вона намагалася схопитися за стовп, але не встигла, відчула удар, куди саме, не памятає, потім впала, чи на землю, чи на тротуар, не памятає. Після цього вона втратила свідомість, коли прийшла до тями, побачила людей. Жінка плакала біля неї, просила вибачення, вона відчула біль. Крім того, потерпіла вказала, що бачила автобус, який стояв на зупинці навпроти, проте, коли вона переходила дорогу, біля неї ніякий мікроавтобус не проїжджав. На сьогодні, як зазначила потерпіла, в неї теж постійні фізичні болі, затерпає права сторона. Ні матеріальні, ні моральні збитки їй не відшкодовані, позов підтримує в повному обсязі.

Допитана в судовому засідання як свідок ОСОБА_8 показала, що декілька років тому вона їхала в маршрутному таксі, на дворі було темно, вона помітила скупчення людей та машину швидкої медичної допомоги, також побачила як піднімали дівчину з асфальту. Легковий автомобіль стояв в районі пішохідного переходу, він стояв за знаком, а чи в межах переходу, не памятає. Дівчина лежала перед машиною праворуч на краю тротуарчика, швидка стояла в притул до цієї легкової машини. Де саме знаходились задні колеса легкового автомобіля, вона не памятає, проте в повній мірі підтвердила місце розташування передніх колес даного автомобіля, яке вона зобразила на схемі у слідчого (т. 1 а.с. 37). В той момент рух машин був не інтенсивним. Пізніше, коли вона верталась назад на маршрутці, то бачила легковий автомобіль, крім того, в кармані зупинки стояв міліцейський автомобіль. Свідок не памятає, чи так само стояли автомобілі, коли вона верталась назад, чи по іншому, оскільки швидкої допомоги тоді вже на місці не було. Аналогічні за своїм змістом покази із точною вказівку на дату та час подій свідок надавала і вході досудового слідства (т. 1 а.с. 35-36).

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_9 показав, що він перебував як лікар у складі бригади швидкої медичної допомоги. Точний час та день, він не памятає, проте вказане було взимку ввечері на зупинці біля вул. Родімцева в м. Києві. Коли вони приїхали, потерпіла лежала на тротуарі під стовпом знаку пішохідного переходу. Видимих переломів у дівчини не було, вони поклали її на носилки, наклали шину і віднесли до машини. Надали першу допомогу і поїхали до лікарні. На місці вони знаходились приблизно 10-15 хвилин. У потерпілої була гематома на голові, свідомість була сплутана, необхідно було швидко їхати в лікарні. Потерпілу відвезли в 17 лікарню. У складі бригади ще був фельдшер та водій. У звязку з тим, що свідок не памятав всіх обставин справи, судом за згодою всіх учасників процесу було оголошено його покази, надані ним в ході досудового слідства, в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України (т. 1 а.с.51), згідно яких останній, крім іншого, вказував про те, що події мали місце 18.01.2008 року, їх машина стала передом до автомобіля Деу Матіз, який знаходився на пішохідному переході. Свідок в суді в повному обсязі підтвердив вказані покази та зазначив, що в його присутності авто ніхто не переміщав, проте він певний час був у автомобілі швидкої допомоги і не спостерігав за навколишньою ситуацією. Крім того, свідок показав, що потерпіла знаходилась приблизно за 5 м від їх машини.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_11 показав, що обставини подій він памятає погано, пригадує, що по вул. Родімцева мав місце наїзд на пішохода. Коли разом із напарником ОСОБА_12 прибули на місце, там знаходилась швидка, лікар повідомив їм попередній діагноз і швидка одразу ж поїхала в лікарню. У звязку з тим, що свідок не памятав всіх обставин справи, судом за згодою всіх учасників процесу було оголошено його покази, надані ним в ході досудового слідства, в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України (т. 1 а.с.47-48), згідно яких останній, крім вказаного вище, вказував про те, що 18.01.2008 року приблизно о 19 год. вони прибули за викликом за адресою: м. Київ, вул. Родімцева, 3 в м. Києві. Приїхавши побачили автомобіль Деу Матіз, який стояв за розміткою пішохідний перехід, попереду нього стояв автомобіль швидкої допомоги, між ними відстань складала приблизно 1 м. Доповівши черговому діагноз потерпілої, вони почали оформлювати пригоду. В суді свідок підтвердив свої покази, вказав про те, що схема пригоди відповідає обставинам, які вони побачили на момент приїзду на місце. Також свідок зазначив про те, що крім них, машин швидкої допомоги та Деу, більше нікого не було. Очевидці до них не звертались. Якби на місці пригоди були б свідки, то вони б обовязково відобразили це у документах. Із поясненнями водія Деу він знайомився, проте не памятає чи було там вказано про свідків пригоди. До нього свідки чи очевидці не зверталися.

Аналогічні за своїм змістом покази надавав свідок ОСОБА_12, який вказав про те, що Деу Матіз знаходився на момент їх приїзду за пішохідним переходом. На місці було багато людей, але до нього очевидці чи свідки не звертались. Він склав схему, водій Деу з нею ознайомилась та підписали, жодних зауважень від учасників складання документів не поступало. Адвоката, про якого він вказував у своїх показах, наданих слідчому, він не памятає, проте очевидці до нього безпосередньо не звертались.

Свідок ОСОБА_13 вказувала про те, що 18.01.2008 року приблизно о 19 год. вона вийшла з маршрутного таксі, яке прямувало до «Магелану», на зупинці навпроти будинку № 3 по вул. Родімцева в м. Києві. В цей момент вона звернула увагу на автомобіль швидкої медичної допомоги, який знаходився за пішохідним переходом. підійшовши ближче до «зебри», вона побачила, що в смузі напрямку руху до вул. Г.Оборони на пішохідному переході знаходиться автомобіль «Деу»світлого кольору. Швидка допомога стояла передньою частиною до даного автомобіля. Коли вона переходила дорогу, то бачила, що позаду легкового автомобіля стояв чоловік та розмовляв по телефону, працівників міліції на місці не було (т. 1 а.с. 40-42).

Свідок ОСОБА_15 вказував про те, що 18.01.2008 року ввечері він вийшов з маршрутного таксі, яке прямувало зі станції метро «Либідська»на зупинці, що знаходиться через дорогу відносно будинку № 3 по вул. Родімцева в м. Києві. З метою перейти на інший бік, він попрямував до нерегульованого пішохідного переходу, де побачив працівників ДАІ, які займалися оформленням місця пригоди за участю автомобіля «Деу Матіз»світлого кольору, який знаходився приблизно за 3-4 м за розміткою пішохідного переходу по напрямку руху до вул. Г. Оборони. Водія на місці він не бачив, чи були сторонні особи, він не памятає, потерпілої та швидкої допомоги не було (т. 1 а.с. 38-39).

Крім вказаного вище, вина підсудної підтверджується і зібраними та дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 13.03.2008 року за участю потерпілої ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 96-97);

даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 22.03.2008 року за участю підозрюваної ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 98-100);

даними висновку судово-медичної експертизи № 138/Е від 20.03.2008 року, згідно яких: відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: забій головного мозку, лінійний перелом лобної кістки справа із розповсюдженням на верхню стінку правої орбіти та переходом на основу черепа; крововилив під тверду мозкову оболонку в лобній області справа, геморрагічний забій правої лобної долі головного мозку; забита рана лобної області; забій правого плечового та колінного суглобів. Вказані ушкодження являються результатом дії тупого (тупих) предмета (предметів) та могли утворитися в строк і при обставинах, викладених у постанові слідчого. За ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Дані про те, що ОСОБА_2 була в стані алкогольного спяніння відсутні. Судово-медичних даних, що вказують на положення ОСОБА_2 в момент контакту з транспортом, який рухався, немає (т. 1 а.с. 91-92);

даними висновку судової автотехнічної експертизи № 172 ат від 4.04.2008 року, згідно яких в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була керуватися вимогами п.п. 12.2, 18.1 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.1 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Деу-Матіз»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 експертом вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 ПДР України (т. 1 а.с. 107-117). Слід вказати, що експертом при наданні висновку бралися до уваги всі дані, що містилися в матеріалах справи, та перевірялися версії як обвинувачення, так і захисту. Суд вважає, що вказаний доказ є належним та допустимим, посилання захисника та підсудної на те, що експерт при наданні висновків порушив вимоги закону і Інструкції про призначення та проведення експертиз і експертних досліджень, допустив неповноту та неправильність при дослідженні та наданні висновків і тому надані ним висновки є необґрунтованими, є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства. Висновки експерта в повній мірі узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами та не суперечать матеріалам справи.

Враховуючи покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо місця знаходження автомобіля «Деу-Матіз»на дорозі по відношенню до пішохідного переходу, дані висновків судово-медичної експертизи, які узгоджуються між собою, та з показами потерпілої ОСОБА_2, суд вважає доведеною вину підсудної ОСОБА_5 у наїзді на пішохода ОСОБА_2 в межах нерегульованого пішохідного переходу, що стало причиною отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень. Враховуючи вказане, суд взяв до уваги і висновок експерта № 172 ат від 4.04.2008 року в частині порушення водієм вимог п. 18.1 ПДР України по другому варіанту подій. Крім того, суд бере до уваги висновок експерта, викладений на питання 4 варіанту № 1 щодо дотримання водієм ОСОБА_5 вимог п.12.2 ПДР України, оскільки експерт вказав про те, що обрана зі слів водія швидкість автомобіля є безпечною з точки зору максимальної швидкості водія при видимості елементів дороги з робочого місця водія 100 м. Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_5 було відсутнє порушення вимог п. 12.2 ПДР України, тому вказане порушення підлягає виключення із фактичних обставин інкримінованого їй злочину.

Висновок експерта в частині відповіді на третє запитання першого варіанту суд не бере до уваги, оскільки експерт не зміг дати конкретні відповіді на питання за вказаним варіантом подій так як у нього були відсутні вихідні дані, зокрема, щодо темпу руху пішохода за версією захисту (ні підсудна ОСОБА_5, ні свідок захисту ОСОБА_7. не змогли вказати темп руху пішохода при проведенні відтворення обстановки та обставин подій), здобути вказані дані в подальшому - неможливо.

Необхідно вказати про те, що суперечності в показах свідків по справі щодо місця знаходження автомобіля на дорозі після наїзду на пішоходу, на думку суду, пояснюються тим, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бачили автомобіль Деу на місці пригоди до приїзду працівників ДАІ, а свідок ОСОБА_15. після приїзду співробітників міліції, тобто в тому положенні, в якому його побачили інспектори ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і в якому вони його зафіксували на схемі місця пригоди. Очевидців пригоди, які б могли чітко вказати на першочергове розміщення автомобіля Деу Матіз, крім свідка ОСОБА_7., не встановлено та встановити на даний час, враховуючи термін, що пройшов з моменту подій, не можливо. Суд, аналізуючи зібрані у справі дані та покази свідків, приходить до висновку, що автомобіль Деу Матіз до приїзду працівників міліції переміщався, саме тому покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які стверджують, що до приїзду працівників міліції автомобіль стояв на пішохідному переході, і відрізняються від показів свідків ОСОБА_15, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які вказують, що вони бачили автомобіль за межами пішохідного переходу. Із врахуванням викладеного та беручи до уваги покази потерпілої, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 щодо місця знаходження автомобіля та покази свідка ОСОБА_9 щодо місця знаходження як автомобіля, так і потерпілої, суд не бере до уваги дані схеми місця пригоди та покази підсудної щодо розташування автомобіля Деу Матіз після наїзду на пішохода.

Суд не бере до уваги і покази свідка ОСОБА_7 про те, що пішохід раптово вибігла на дорогу, перетинала дорогу по діагоналі, створила аварійну ситуацію водію ОСОБА_5 та що наїзд на пішохода був за межами пішохідного переходу, оскільки вказаний свідок, який згідно його показів, дочекався на місці приїзду швидкої медичної допомоги та міліції, останнім свої координати не залишив та не повідомив, що він є очевидцем пригоди. Крім того, працівники міліції ОСОБА_11, ОСОБА_12 та лікар ОСОБА_9 вказали, що очевидців чи осіб, які б вважали себе такими, вони не бачили, такі до них не зверталися. Вказане, на думку суду, ставить під сумнів той факт, що ОСОБА_7 дійсно був на місці пригоди та бачив момент дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, слід вказати, що покази свідка ОСОБА_7 в повній мірі спростовуються показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та даними висновку автотехнічної експертизи, які суд взяв до уваги. Вказані докази узгоджуються між собою, з показами потерпілої, є логічними і не викликають у суду сумнівів. Слід звернути увагу на те, що в ході відтворення обстановки та обставин подій ні свідок ОСОБА_7, ні підозрювана ОСОБА_5, покази яких є аналогічними за змістом, не змогли з невідомих причин вказати темп руху пішохода, хоча вказана обставина має істотне значення для справи, в тому числі для перевірки версії захисту. Суд, в свою чергу, позбавлений можливості встановити даний факт. Вказане вище у свої сукупності вказує на те, що покази свідка ОСОБА_7 є неправдивими.

Доводи сторони захисту про те, що в ході проведення досудового слідства були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права на захист ОСОБА_5, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в ході досудового слідства своєчасно та належним чином розяснювались її процесуальні права, в тому числі і право на захист, яким вона скористалась, залучивши до участі у справі адвоката. Вказівка захисника на те, що слідчий, відмовивши у призначенні та проведенні повторної автотехнічної експертизи, порушив права ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки слідчий діяв у відповідності та в межах кримінально-процесуального закону. Допитаний в ході судового слідства слідчий ОСОБА_18 показав, що не допускав при розслідування справи порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права на захист ОСОБА_5, проводив слідство повно та обєктивно.

Суд визнає порушенням той факт, що заявлені обвинуваченою відводи слідчому ОСОБА_18 не були розглянуті у встановленому законом порядку, проте, беручи до уваги строки розслідування та розгляду вказаної справи як в ході досудового, так і судового слідства, а також те, що вказані порушення на даний час не можуть бути усунуті, крім того, враховуючи те, що слідчий ОСОБА_18 повідомив суду, що всі заявлені відводи були ним направлені на адресу прокуратури Голосіївського району м. Києва, проте результати їх перевірки йому невідомі, суд приходить до висновку, що такі порушення не перешкоджають суду винести у справі обвинувальний вирок на підставі вищевказаних у вироку допустимих та належних доказів.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудну, потерпілу, свідків по справі та дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5. у вчиненні інкримінованого їй злочину, при обставинах, викладених у вироку, доведена повністю.

Дії підсудної ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_5 суд враховує тяжкість вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу підсудної, те, що вона раніше не судима, притягувалась до адміністративної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, та приходить до висновку про необхідність призначити підсудній ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції вказаної частини статті. Вказане покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудної і попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд, беручи до уваги обставини вчинення злочину, його наслідки, те, що ОСОБА_5 раніше притягувалась до адміністративної відповідальності, вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільний позов потерпілої суд вважає за необхідне задовольнити частково. В ході судового слідства було підтверджено розмір матеріальних витрат, понесених потерпілою в сумі 7798 грн. 57 коп. (т. 1 а.с. 248-253), а саме вартість медичних препаратів та вартість пошкодженого одягу внаслідок пригоди. Крім того, враховуючи ступінь фізичного болю, який відчувала потерпіла внаслідок заподіяної їй травми, біль, страх перед смертю в момент пригоди та перед загрозою втрати життя та здоровя, беручи до уваги молодий вік потерпілої, тривале лікування, яке супроводжувалась стражданнями, переживаннями з приводу не можливості в повній мірі відновити свій стан здоровя, враховуючи порушення звичних умов життя та втрати життєвих звязків, які також викликають душевні переживання у потерпілої, суд вважає, що, заявлений потерпілою розмір моральної шкоди підлягає до задоволення частково в розмірі 50000 гривень.

Разом з тим, заявлені потерпілої позовні вимоги повязані із трансферними послугами, втратою заробітку та моральними стражданнями матері потерпілої, моральними стражданнями бабусі потерпілої, витрати, повязані із поїздками до м. Києва та м. Лановець Тернопільської області родичами потерпілої, суд вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки потерпілою у справі є виключно ОСОБА_16 і в позовні вимоги можуть бути покладені лише витрати, повязані з її лікуванням, пошкодженням її майна та її душевними переживаннями і стражданнями, а вказані у позові витрати на трансферні послуги не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_5 обчислювати з 20 лютого 2012 року.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_16 ОСОБА_17 задовольнити частково.

Стягнути із засудженої ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_16 7798 грн. (сім тисяч сімсот девяносто вісім) гривень 57 копійок на відшкодування матеріальних збитків та 50000 (пятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральних збитків. Всього стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_16 57798 (пятдесят сім тисяч сімсот девяносто вісім) гривень 57 копійок.

Речові докази по справі:

автомобіль «Деу Матіз», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5. залишити на зберіганні у останньої.

Стягнути із засудженої ОСОБА_5 судові витрати по справі: вартість судової автотехнічної експертизи № 172 ат від 4.04.2008 року на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (код 25575285, банк ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 35226002000466, призначення платежу: послуги експерта) в загальній вартості 529 (пятсот двадцять девять) грн. 55 коп.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_5 змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту для подальшого утримання до вступу вироку в законну силу в Київському СІЗО УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області.

Взяти засуджену ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженою в той же строк з моменту отримання нею копії вироку.

Суддя Г. В. Бондаренко