Рішення № 21625412, 23.02.2012, Апеляційний суд Київської області

Справа №22-ц-462/12Головуючий у І інстанції Степаненко В.В.

Категорія26Доповідач у 2 інстанціїСавченко 27.02.2012 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 23 лютого 2012 рокум.Київ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого судді Савченка С.І.,

суддівІванової І.В., Березовенко Р.В.,

при секретаріДрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 17 серпня 2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та кредит»і відповідачем було укладено кредитний договір та додаткові угоди до договору, за якими останній отримав кошти в сумі 2 мільйони 850 тисяч доларів США терміном на 15 років із розрахунку 15 % річних. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і позичальником 17 серпня 2006 року було укладено договір іпотеки з додатковими угодами, згідно яких позичальник передав в іпотеку належне йому майно : нежилі приміщення по АДРЕСА_1 та комплекс по АДРЕСА_2. Вказував, що за умовами кредитного договору відповідач мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обовязків має прострочену заборгованість за поточними платежами. Неодноразові письмові вимоги банку про погашення боргу із застереженнями про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишені відповідачем без задоволення.

Посилаючись на ст.590 ЦК України, ст.ст.12,33 Закону України «Про іпотеку»та умови кредитного договору (п.8.4.8), просив звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді комплексу, що розташований в будинку АДРЕСА_2, шляхом його продажу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», зобовязати відповідача передати Банку комплекс, зобовязати Васильківську держнотконтору видати банку правовстановлюючі документи на комплекс, визнати за банком право на отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки, надати банку право укладати у якості орендодавця договори оренди предмету іпотеки з фізичними і юридичними особами, стягнути судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2011 року позов задоволено.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

- 2 -

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 17 серпня 2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є позивач, і відповідачем було укладено кредитний договір з послідуючими додатковими угодами від 18 вересня 2006 року, 26 грудня 2006 року, 19 лютого 2007 року, 18 серпня 2008 року, 3 вересня 2008 року, згідно яких відповідач отримав в банку на споживчі потреби кредит готівкою в розмірі 2 мільйони 850 тисяч доларів США строком на 15 років із розрахунку 15 % річних (а.с.11-28). Повернення кредиту згідно кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом та відсотками (а.с.13,15-18,21-24,26,28). Згідно п.3.4 договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і позичальником 17 серпня 2006 року було укладено договір іпотеки з послідуючими додатковими угодами від 18 вересня 2006 року та 3 вересня 2008 року, згідно яких позичальник передав в іпотеку належне йому майно: нежилі приміщення по АДРЕСА_1 та комплекс по АДРЕСА_2 (а.с.29-32). Згідно п.8.4.8 іпотечного договору банк має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором, в тому числі прострочення платежів.

Також, судом встановлено, що відповідач не виконує обовязків по щомісячному поверненню кредиту, покладених на нього умовами договору, з листопада 2008 року припинив погашення тіла кредиту, а з листопада 2010 року - відсотків, станом на 20 червня 2011 року має прострочену заборгованість (а.с.44-55).

Письмові повідомлення банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки їх невиконання у вигляді дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 грудня 2008 року, 23 січня 2009 року, 11 лютого 2009 року з підписом відповідача про їх отримання, та вимога від 22 червня 2011 року, отримана відповідачем 06 липня 2011 р., залишені без задоволення (а.с.36-43).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обовязків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», які підлягають до захисту.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Проте, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд допустив порушення норм матеріального права.

- 3 -

Так, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, всупереч положенням ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд не зазначив у рішенні: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Ухвалюючи рішення про зобовязання ОСОБА_2 передати банку предмет іпотеки по акту прийому-передачі з ключами і податковою накладною протягом 10 днів, суд не врахував, що Закон України «Про іпотеку»не передбачає таких обовязків у іпотекодавця при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції надав своїм рішенням банку право отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки, дубліката технічного паспорта, право на здійснення будь-яких платежів, право на укладення у якості орендодавця договорів оренди предмета іпотеки із фізичними та юридичними особами до моменту його продажу.

При цьому суд залишив поза увагою положення ст.39 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону. Відповідно до процедури продажу, визначеної ст.38 цього ж Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Отже, надаючи банку повноваження для здійснення продажу предмета іпотеки та його використання (містять ознаки довіреності), суд не врахував, що надання вказаних повноважень до компетенції суду не входить.

Ухвалюючи рішення, суд зобовязав Васильківську держнотконтору вчинити дії по видачі позивачу дубліката договору купівлі-продажу комплексу від 04 вересн 2006 року, що є порушенням норм процесуального права, поскільки дана особа не приймала участі в розгляді справи.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору і задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких міркувань.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

- 4 -

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кошти в розмірі 2 мільйони 850 тисяч доларів США, а також встановлено, що відповідач не виконує передбачені договором обовязки по внесенню щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, на неодноразові письмові вимоги банку про погашення боргу відповідач не реагує. За таких обставин відповідно до положень закону та умов укладених між сторонами кредитного і іпотечного договорів, вимоги позивача про дострокове повернення всього кредиту, в тому числі частини кредиту, строк сплати якої ще не настав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки обгрунтовані і підлягають до задоволення.

При цьому колегія суддів враховує, що банком дотримані положення ст.35 Закону України «Про іпотеку»в частині направлення відповідачу письмової вимоги про усунення порушень від 22 червня 2011 року, яка отримана ним 06 липня 2011 року і залишена без реагування (а.с.39-43).

Вимоги позивача про реалізацію предмета іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», відповідають закону та п.11.3.2 договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя і передбачає право ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Вимоги позивача щодо зобовязання відповідача передати банку комплекс, зобовязання Васильківської держнотконтори видати банку дублікат договору купівлі-продажу комплексу, визнати за банком право на отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки і дублікату технічного паспорта, здійснення будь-яких платежів та надання права укладати договори оренди, задоволенню не підлягають як такі, що суперечать статтям 38,39 Закону України «Про іпотеку», а також такі вимоги суперечать договору іпотеки, де міститься застереження, яке передбачає право банку на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»суд зазначає у рішенні відомості про предмет іпотеки, в тому числі початкову ціну в розмірі 3119903 гривень 76 коп., визначену субєктом оціночної діяльності, яка вища за ціну узгоджену сторонами в додатковій угоді до договору іпотеки від 18 вересня 2006 року (2789800 гривень) і не спростована відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, що виразилося у розгляді справи в суді першої інстанції за відсутності відповідача, який не повідомлений, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення йому рекомендованого відправлення за місцем проживання АДРЕСА_3 (а.с.87).

Посилання представника відповідача на те, що його довіритель не мешкає у м.Борисполі, спростовуються повідомленнями, які відповідач неодноразово отримував за вказаною адресою, в тому числі судові повістки, а також копію заочного рішення, яке оскаржив у встановленому порядку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не отримував кредитних коштів, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні. З матеріалів справи вбачається,

- 5 -

що 17 серпня 2006 року відповідач у встановленому законом порядку уклав кредитний договір, а пізніше протягом 2-х років ще уклав 5 додаткових угод до договору, а також уклав договір іпотеки, а пізніше дві додаткові угоди до нього. За цей період відповідач здійснив погашення тіла кредиту в розмірі 1 мільйон 152 тисячі 772 долари США. Отже, послідовність та узгодженість дій відповідача, в тому числі по підписанню додаткових угод до кредитного договору і договору іпотеки в значно пізніший термін, часткове погашення кредиту, свідчить про визнання останнім факту отримання кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені необгрунтовані, поскільки всупереч вимогам ч.3ст.267 ЦК України відповідач не зробив в суді першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, будучи належним чином повідомленим про час розгляду справи.

Решта доводів скарги не грунтуються на матералах справи та вимогах закону.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2011 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити частково. В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»за кредитним договором № 70-06-Ил/09 від 17 серпня 2006 року в розмірі 56755103 гривні 48 коп., з яких тіло кредиту - 22286878 гривень 86 коп., відсотки - 8813464 гривень 56 коп., пеня - 25654760 гривень 06 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді комплексу, що розташований в будинку АДРЕСА_2, який складається із овочесховища, цеху напівфабрикатів, гаража, загальною площею 2067,3 м2, зазначений в додатковій угоді до договору іпотеки від 18 вересня 2006 року.

Предмет іпотеки у вигляді комплексу, що розташований в будинку АДРЕСА_2, що перебуває у власності іпотекодавця ОСОБА_2, підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу комплексу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі іпотечного договору від 17 серпня 2006 року, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя і передбачає право ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, за початковою ціною в розмірі 3119903 гривень 76 коп., визначеною і узгодженою сторонами в додатковій угоді до договору іпотеки від 18 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»судові витрати в сумі 1820 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий :____

Судді : ____ ______