Рішення № 21621099, 17.02.2012, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 2-п-1/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Сосновської Л.І.,

при секретаріТроян Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Банк звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір №005-10083-220208 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, позивач зобовязується надати відповідачу кредит у сумі 15450,00 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів, комісійних не пізніше 21.02.2011 р.

Позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказаний кредит, про що свідчить меморіальний ордер №7287957 від 22.02.2008 р. та рахунок-фактура №45 від 21.02.2008 р. Відповідач отримав майно, що підтверджується накладною №45 від 21.02.2008 р., але порушив умови кредитного договору, що призвело до заборгованості, яка станом на 16.08.2011 р. становить 24186,12 грн.:

-12374,22 грн. заборгованість за сумою кредиту;

-3669,75 грн. заборгованість за відсотками;

-8142,15 грн. заборгованість за комісіями.

Представник позивача до суду не зявився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, наполягає на задоволені позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Суду пояснив, що дійсно між ним та позивачем 22.02.2008 р. було укладено кредитний договір. Відповідно до п.1.1 договору, позивач надав йому кредит у сумі 15450,00 грн. на придбання майна, тобто за своєю суттю кредитний договір є споживчим кредитом. Під час укладання договору позивач не розяснив, що комісія, яка передбачена п.2.5 договору, є складовою частиною предмету кредитування, а він не міг самостійно це виявити, так як має поганий зір, а текст кредитного договору надруковано дуже дрібним шрифтом, який під час читання зливається, тому позовні вимоги у частині стягнення комісії не визнає. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за сумою кредиту та відсотків визнав повністю, не заперечував щодо їх стягнення.

Суд, заслухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини, які регулюються ст.ст. 509, 526, 610, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011, постановою Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", кредитним договором №005-10083-220208 від 22.02.2008 р.

Згідно ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом і банком.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як встановлено у судовому засіданні, 22.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір №005-10083-220208 (а.с.6-8). Згідно договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 15450,00 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів, комісійних не пізніше 21.02.2011 р., про що свідчить меморіальний ордер №7287957 від 22.02.2008 р. та рахунок-фактура №45 від 21.02.2008 р. Відповідач отримав майно, що підтверджується накладною №45 від 21.02.2008 р., але порушив умови кредитного договору, що призвело до кредитної заборгованості, яка станом на 16.08.2011 р. становить 24186,12 грн.:

-12374,22 грн. заборгованість за сумою кредиту;

-3669,75 грн. заборгованість за відсотками;

-8142,15 грн. заборгованість за комісіями. (а.с.17-18).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином, укладений кредитний договір між сторонами є споживчим

кредитом, оскільки відповідачу надавалися банком кошти на споживчі цілі.

Згідно п.2.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 24% у рік.

Відповідно до п.2.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитором не рідше одного разу на місяць в день, який відповідає даті укладення договору, на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з кількості днів у періоді нарахування.

Згідно п.2.5 кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує кредитору плату у розмірі 1,7 % у місяць. У разі погашення позичальником суми заборгованості за договором, кредитор має право не нараховувати плату за обслуговування кредитної заборгованості з дати такого погашення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що банком встановлено оплату за користування кредитом двома паралельними способами, а саме відсотками та грошовою комісією, яка є по суті подвійною винагородою за користування коштами, що суперечить нормам цивільного законодавства.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач під час укладення кредитного договору не розяснив відповідачу, що комісія, яка передбачена п.2.5 договору, є складовою частиною предмету кредитування. Відповідач не міг самостійно ознайомитися із даною кредитною умовою, так як у нього поганий зір (а.с.__), а текст договору надруковано дрібним шрифтом, який не читається.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 постанови Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Інформація про платежі споживача надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку.

Згідно п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

За Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 споживачу, як правило, обєктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого субєкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Таким чином судом встановлено, що кредитні умови споживчого договору, у частині нарахування щомісячної комісії за користування кредитом, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та утворили істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг. Споживач має право не виконувати умови кредитного договору щодо сплати платежів, якщо вони встановлені на незаконних підставах.

Вимагання сплачувати комісійні за користування кредитом нормами ЦК України (глава 69) не передбаченні, а тому є незаконними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 16043, 97 грн., яка складається з тіла кредиту 12374,22 грн., відсотків за користування кредитом 3669,75 грн. Щодо стягнення заборгованості за комісією, то суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вона суперечить нормам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем під час звернення до суду підлягають стягненню на його користь із відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Крім того, підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 107,30 грн., що встановлений за перегляд заочного рішення, який необхідно зарахувати на рахунок Новгородківського районного суду № 31214206700264 ЄДРПОУ 2896940, одержувач УДКСУ у Новгородківському районі.

Керуючись, ст.ст. 509, 526, 610, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011, постановою Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", кредитним договором №005-10083-220208 від 22.02.2008 р., ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208218, 222, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» (р/р 29092002164186, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором у сумі 16043, 97 грн., яка складається з:

-12374,22 грн. заборгованість за сумою кредиту;

-3669,75 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» (р/р 6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 160, 43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107,30 грн., зарахувавши на рахунок Новгородківського районного суду № 31214206700264 ЄДРПОУ 2896940, одержувач УДКСУ у Новгородківському районі.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити ПАТ «Дельта Банк».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги через суд першої інстанції.

СуддяЛ.І. Сосновська