Рішення № 21616766, 20.01.2012, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-1349/11

РІШЕННЯ

іменем України

20.01.2012 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

судді Поліщук Т.В.,

при секретарі Чернової М.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до АТ «ФЛАС»про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, та зустрічним позовом АТ «ФЛАС»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в остаточній редакції якого просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 129904 гривень 08 копійок, фактично сплачені нею за договором дольової участі, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 15913 гривень 24 копійки за прострочення зобовязання, 3% річних пені в розмірі 935309 гривень 37 копійок у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів», визнати юридичні послуги в розмірі 2000 гривень, судові витрати та моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.12.2005 року між нею та відповідачем по справі було укладено договір №2 на пайову участь в будуванні житлового будинку. У відповідності до вимог договору, ОСОБА_3, як пайовик, передала відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 129904 гривні 08 копійок, на будівництво однокімнатної квартири на ІІІ поверсі загальною площею 52,2 кв. м, в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, а АТ «Флас»взяло на себе обовязок щодо здачі будинку в експлуатацію у ІІ кварталі 2010 року. Однак до теперішнього часу свої зобовязання за договором відповідач не виконав, чим порушив норми діючого законодавства та завдав позивачеві моральної та матеріальної шкоди.

В судовому засіданні як позивач ОСОБА_3, так і її представник, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позові.

В свою чергу представник відповідача позов не визнав, звернувшись натомість із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 67978 гривень 64 копійки заборгованості за договором дольової участі, 3823 гривень 20 копійок інфляційних, 10650 гривень 73 копійки неустойки, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3732 гривень 11 копійок.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача зазначає, що сторони по справі дійсно 23.12.2005 року уклали договір №2 на пайову участь в будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, вказував що первісний Відповідач умов договору не виконав, тому має заборгованість у розмірі 67978 гривень 64 копійки

Як ОСОБА_3, так і її представник, позовних вимог АТ «Флас»не визнали та просили відмовити останньому у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, зясувавши думку представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Статтею 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Таким чином, уклавши договір на пайову участь у будівництві житлового будинку, сторони стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України “Про інвестиційну діяльність”, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.

Між тим, Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, Закон України “Про захист прав споживачів” не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору на пайову участь у будівництві житлового будинку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, щодо 23.12.2005 року вони уклали договір № 2 на пайову участь в будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пункту 2.1. зазначеного Договору, ОСОБА_3 направляє власні грошові кошти та доручає АТ «ФЛАС»: сформувати долю пайщиків у загальному майні «Пайщиків», забезпечити будівництво будинку власними силами або з залученням підрядників усіх робіт по будівництву будинку, як представнику усіх пайщиків забезпечити виділ частини житлової площі квартири, передати у власність пайщика квартиру (а. с. 6-11).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Нормами ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суду надані копії квитанцій, з яких вбачається, що ОСОБА_3 за період з 15.10.2007 року по 15.06.2009 року, було передано АТ «Флас»грошові кошти в розмірі 130372 гривень 54 копійки.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що коли вона зрозуміла, що у встановлений термін відповідач зобоязань за договором не виконає, вона взагалі припинила виконувати умови договору в частині сплати паю, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 67946 гривень 47 копійки (а. с. 24, 161,162).

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечує щодо добровільного виконання підприємством умов вище вказаного договору, однак ОСОБА_3 припинила виконання зобовязань за договором.

Відповідно до пункту 3.1. вказаного Договору сума пайової участі складає 161298 гривень, що на день укладення Договору складає 31320,00 умовні одиниці. Пунктом 4.1. цього Договору встановлено, що оплата здійснюється у строки вказані у Графіку платежів що є невідємною частиною Договору в період з 15.10.2007 року по 15.04.2010 року.

Положенням Договору , а сама п. 10.4 встановлено, що Товариство не несе відповідальності перед пайщиком за прострочення передачі квартири за Договором, якщо це відбулось з вини пайовика, в тому числі через невиконання пайовиком в повному обсязі всіх фінансових зобовязань за Договором, передбачених п. п. 3.1, 3.2 та 6.3, а також додатковим угодам, які є невідємною частиною Договору.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, сторонами не конкретизовано строк виконання зобовязань АТ «Флас», а жодних інших додаткових угод щодо врегулювання питання про строки виконання останнім зобовязань з передачі обєкта нерухомого майна, але встановлено графік виплати паю (додаток 1 до Договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Таким чином, враховуючи правову природу вказаного договору №2 від 23.12.2005 та характер правовідносин сторін до даного договору підлягають застосуванню положення п. 4 ст. 3 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який в даному випадку є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку що нарахування штрафних санкцій позивачем та вимога повернути грошові кошти суперечать положенням п. 4 ст. 3 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", а тому задоволенню не підлягають.

В ході судових дебатів представником позивача зазначено, що окрім заявлених позовних вимог, вона просить розірвати спірний договір, збільшивши тим самим позовні вимоги, хоча під час розгляду справи наполягала тільки на задоволенні раніше заявленого позову аж до закінчення судового слідства та судових дебатів.

На підставі ч. 8 ст. 193 ЦПК України, суд вважає за необхідне розяснити позивачеві та його представникові, що вони можуть звернутися з таким позовом до суду в іншому позовному провадженні, оскільки під час судових дебатів збільшення або зменшення позовних вимог неможливе.

Аналізуючи вище викладене, вважає посилання Позивача за первісним позовом на невиконання Відповідачем умов вказаного Договору в частині строків передачі квартири, як підставу для стягнення грошевих коштів та штрафних санкцій безпідставними, тому викладені позивачем та його представником у позові та додаткові пояснення,надані суду, свого підтвердження не знайшли, чим не виконано вимог ст.. ст.. 10, 60 ЦПК України.

Що стосується зустрічного позову, то суд вважає за доцільне його задовольнити. При цьому суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.12.2005 року сторони по справі уклали договір № 2 на пайову участь в будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. За умовами зазначеного договору ОСОБА_3 взяла на себе обовязок сплатити позивачеві за зустрічним позовом грошові кошти, в порядку пайової участі, а останній має забезпечити будівництво житлового будинку та виділ ОСОБА_3 квартири в ньому у ІІ кварталі 2010 року шляхом складання акту прийому-передачі (а. с. 6-9).

Згідно ст.. 526 ЦК України зазначається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610-612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про порушення умов договору №2 від 23.12.2005 року на пайову участь в будівництві житлового будинку ОСОБА_4 в частині виконання нею грошових зобовязань.

Відповідно до пункту 3.3. вказаного Договору усі суми за договором встановлюються у умовних одиницях. Відповідно до примітки * у вказаному Договорі умовна одиниця розраховуються як офіційний курс долару США Національного банку України помножений на 1.02.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами АТ «ФЛАС» що 07 квітня 2009 року підлягало сплаті 6149,68 гривні, 14 травня 2009 року 6089,94 гривні, 09 червня 2009 року 5960,12 гривні. Згідно матеріалів справи Позивач сплатив у травні та червні 4580,55 гривень. Таким чином за ці місяці відбулась прострочка у розмірі 575 умовних одиниці, що з врахування умов договору станом на день час розгляду справи складає 4653,94 гривні.

Зважаючи на вище викладене суд вважає обґрунтованим розрахунок заборгованості ОСОБА_4 зроблений АТ «ФЛАС»згідно якого заборгованість за вказаним Договором складає 67946 гривень 47 копійок.

Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.2 Договору встановлено що при порушенні пайщиком строків внесення грошових коштів, передбачених цим договором, графіком платежів, останній сплачує товариству неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочених коштів за кожний день прострочення.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заборгованості з 04.2009 року по 06.2009 року

(штрафні санкції не нараховуються)

Останній день сплатиПідлягає оплаті, грн.Дата оплатиСплачено, грн.Заборгованість

15.04.20096146,5507.09.20094571,391575,16

15.05.20096091,7414.05.20094571,391520,35

15.06.20096077,6510.06.20094571,391506,26

Всього: 4601,77 Розрахунок заборгованості в період з 07.2009 року по 02.2011 року Останній день сплатиПідлягає оплаті, грн.Днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУ в день, %Розмір пені3 % річних грн.Індекс інфляціїБорг з індексом інфляції 15.07.20096091,74280,060102,34182,75 30,05610,23 15.08.20096185,70310,056135,9288185,57 15.09.20096389,28300,056131,544191,67 15.10.20096389,28310,056135,9288191,671,0086440,394 15.11.20096389,28300,056131,544191,671,0096446,784 15.12.20096373,62310,056135,9288191,21,0116443,73 15.01.20106389,28310,056135,9288191,671,0096446,784 15.02.20106389,28280,056122,7744191,671,0186504,287 15.03.20106373,62310,056135,9288191,201,0196494,719 15.04.20106326,64300,056131,544189,791,0096383,58 З 15.04.2010 по 25.05.201163344,70540,0561915,381650,431,05266638,62

310,0521021,14 320,04651032,59 2000,04245372 Виходячи з вищенаведеного вимоги АТ «ФЛАС» про стягнення неустойки, трьох процентів річних та інфляційних є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Інших позовних вимог під час розгляду справи від сторін по справі на адресу суду не надходило. Судові витрати суд розподіляє на підставі ст.. 88 ЦПК України. Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, п.8 ст.193, 208 , 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 16, 526, 530, 538, 610, 611, 613, 614, 626, 651, 652 ЦК України, суд, В И Р І Ш И В : У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «ФЛАС»про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити. Позовні вимоги АТ «ФЛАС»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «ФЛАС»заборгованість за договором №2 від 23.12.2005 року суму у розмірі 67979 (шістдесят сім тисяч девятсот сімдесят девять) гривень 64 копійки, а також суму інфляції в розмірі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три ) гривні 20 копійок, неустойки у розмірі 10650 (десять тисяч шістсот пятдесят ) гривень 73 копійки, та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 3732 (три тисячі сімсот тридцять дві) гривні 11 копійок, а всього суму яка складає 86185 (вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят пять) гривень 68 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «ФЛАС»суму судового збору та суму витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи у розмірі 1820 ( одна тисяча вісімсот двадцять) гривень. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: Т. В. Поліщук